АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-18973
Головуючий у1-й інстанції - Гончарук В.П.
Доповідач - Пікуль А.А.
21 грудня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Вербової І.М.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах Державного казначейства України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року в справі
за об'єднаними позовами ОСОБА_4 до Головного Управління МВС України у м. Києві, Підрозділу міліції особливого призначення "Беркут", Державного казначейства України, третя особа: ОСОБА_7, заінтересована особа: Прокуратура Дніпровського району м.Києва про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином
та ОСОБА_5 до Головного Управління МВС України у м. Києві, Підрозділу міліції особливого призначення "Беркут", Державного казначейства України, третя особа: ОСОБА_7, заінтересована особа: Прокуратура Дніпровського району м. Києва про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року частково задоволено об'єднані позовні вимоги ОСОБА_4 до Головного Управління МВС України у м. Києві, Підрозділу міліції особливого призначення "Беркут", Державного казначейства України, третя особа: ОСОБА_7, заінтересована особа: Прокуратура Дніпровського району м. Києва про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином та позовом ОСОБА_5 до Головного Управління МВС України у м. Києві, Підрозділу міліції особливого призначення "Беркут", Державного казначейства України, третя особа: ОСОБА_7, заінтересована особа: Прокуратура Дніпровського району м. Києва про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 3 000 000 грн. кожному з позивачів.
Суд стягнув з Державного казначейства України на користь ОСОБА_4 1 000 000 грн. (один мільйон грн.) за спричинення моральної шкоди.
Суд стягнув з Державного казначейства України на користь ОСОБА_5 - 1 000 000 грн. (один мільйон грн.) за спричинення моральної шкоди (т.2, а.с. 201-206).
У апеляційній скарзі на рішення суду позивачі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовів у повному обсязі (т.2, а.с.214-217).
Державне казначейство України також не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу (т.2, а.с. 250-254), у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права при вирішені питання про особу, за рахунок якої у даному конкретному випадку слід проводити стягнення компенсації моральних страждань позивачів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник, ОСОБА_8, не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток: 30 листопада 2010 року - ОСОБА_8; 11 грудня 2010 року - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( т.2, а.с. 292-293).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід відхилити, а скаргу Державного казначейства України слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_7 в період часу з 31 січня 1988 року по 07 жовтня 1996 року працював у органах внутрішніх справ, зокрема, з 02 грудня 1991 року по 07 жовтня 1996 року на посаді міліціонера першої оперативної роти полку міліції швидкого реагування «Беркут» ГУ МВС України в м. Києві, який відповідно до п.6 розділу I Статуту постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28 липня 1994 року №404, відноситься до патрульно-постової служби міліції.
ОСОБА_7, як працівник міліції, був представником державного органу виконавчої влади, тобто особою, яка постійно здійснювала функції представника влади.
19 квітня 1996 року ОСОБА_7 при виконанні своїх службових обов'язків по несенню служби по охороні громадського порядку в приміщенні супермаркету «Норд-Америка», розташованого по вул. Р.Окипної, 3 у м. Києві, приблизно о 23 год., грубо порушуючи вимоги: Закону України «Про міліцію», Статуту постової служби міліції України, вчинив дії, які виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, застосував зброю та вчинив умисне вбивство ОСОБА_9
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 94 КК України (в редакції 1960 року), ч.3 ст.365 КК України.
ОСОБА_7 і.і. вчинив злочин (умисне вбивство ОСОБА_9.) при виконанні обов'язків представника державного органу виконавчої влади.
Злочинними діями ОСОБА_7 позивачам, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батькам убитого ОСОБА_9.) заподіяні душевні страждання, викликані гіркотою втрати сина та довготривалим розслідуванням кримінальної справи, ця подія змінила життя позивачів у негативну сторону, викликала погіршення стану здоров'я (загострення хвороб), спричинила наявність постійних душевних страждань.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, доведені.
Висновки суду щодо підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1 000 000 грн. компенсації заподіяної моральної шкоди відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Протиправні дії вчинені ОСОБА_7 19 квітня 1996 року при виконанні своїх службових обов'язків працівника міліції. Ця обставина встановлена вироком суду від 17 квітня 2008 року.
Враховуючи наведені обставини, норми матеріального права ( ст.1167, 1174 ЦК України) відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади (ст.20 Закону України «Про міліцію»).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 164 КК України (1960 року) під посадовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади.
Згідно з п.1 примітки до статті 364 КК України (2001 року) службовою особою є особа, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади.
За правилом ч.10 ст.5 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону N 2322-IV від 12.01.2005 року у разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
Відповідальність працівників міліції встановлена ст.25 Закону України «Про міліцію».
Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом (Закон України «Про міліцію») та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.
У даному конкретному випадку, враховуючи що позивачами заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд, аналізуючи положення ст. 1,5, 20, 25 Закону України «Про міліцію» у сукупності з положеннями ст.1167, 1174 ЦК України, приходить до висновку про те, що заподіяна ОСОБА_7 19 квітня 1996 року при виконанні своїх службових обов'язків представника державного органу виконавчої влади моральна шкода повинна бути відшкодована за рахунок держави.
Таким чином, підстав для спростування висновків суду першої інстанції в цій частині немає.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину та тривалість моральних страждань позивачів, які зазнали непоправну втрату - втратили дитину і всі свої надії, пов'язані з сином.
Судом також враховано характер дій винної особи - скоєння умисного тяжкого злочину (убивства) при виконанні обов'язків представника державного органу виконавчої влади.
Судом враховано, що позивачі, котрі перенесли смерть сина, зазнали також моральних страждань, пов'язаних з необхідністю докладати зусиль, хоча це є обов'язком держави, для виявлення та законного покарання особи, винної у смерті їх сина.
З урахуванням викладених обставин суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 000 грн. кожному з батьків убитого ОСОБА_9
Ця сума, враховуючи непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, а також враховуючи дані про статус та правове становище винної особи (представник державного органу виконавчої влади) і характер дій цієї особи (умисний тяжкий злочин), на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатись явно завищеною чи надмірною.
Суд також враховує, що ухвала судової колегії Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 січня 2010 року ( т.2, а.с.24-30 ) не містить вказівки щодо надмірності розміру компенсації, визначеного судом.
Підстав вважати цю суму недостатньою для компенсації моральних страждань позивачів у суду апеляційної інстанції також немає, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 у цій частині не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відповідно до закону проводиться за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету.
В даному конкретному випадку суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що шкода підлягає відшкодуванню за рахунок держави, однак помилково ухвалив проводити стягнення безпосередньо з Державного казначейства України.
Вказана обставина відповідно до ст. 309 ЦПК дає суду апеляційної інстанції підстави для зміни оскаржуваного рішення в цій частині шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання, що шкода повинна бути стягнута саме з Державного казначейства України, та зміни редакції абзаців другого, третього резолютивної частини рішення.
Керуючись ст.303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання, що шкода повинна бути стягнута саме з Державного казначейства України.
Абзаци другий, третій резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції.
Відшкодувати ОСОБА_4 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету 1 000 000 (Один мільйон) грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Відшкодувати ОСОБА_5 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету 1 000 000 (Один мільйон) грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: