Справа № 22 -17809/2010 р. головуючий в 1 інстанції Сербіна Н.Г. Доповідач Остапчук Д.О.
«30» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючого Остапчука Д.О.
суддів Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ленській І.І.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м.Києва від 11 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Основа» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Основа» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 3491 грн. 86 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2927.10 гривень, а на користь держави судовий збір в сумі 64.19 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, рішення суду в частині відмови у позові вважає незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення його позову.
Зазначає, що суд частково задовольняючи його позов, не звернув уваги на те, що він у суді довів обставини, які свідчать про те, що заробітна плата відповідачем не виплачувалась йому виключно з вини останнього.
Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, після його звільнення з роботи, відповідач заборгував йому заробітну плату, яка не виплачувалась йому протягом тривалого часу.
Такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає встановленим в судовому засіданні фактам.
Відповідно до ст.30 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд за їх клопотаннями сприяє у витребуванні таких доказів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, де займав посаду юрисконсульта з правових та корпоративних питань, а з 16.02.2009 року призначений начальником відділу претензійно-правового забезпечення.
Наказом № 202-к від 20 березня 2009 року позивача з 20 березня 2009 року було звільнено з займаної ним посади за власним бажанням.
Відповідно до ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як пояснив позивач та не заперечував представник відповідача, в день звільнення йому не були виплачені всі суми, що належали до сплати.
З довідки, виданої відповідачем 10.06.2010 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку становить 3491 грн. 86 коп.
03.06.2009 року на ім'я позивача відповідачем було направлено запрошення № 6154/4 про необхідність з»явитися 24.06.2009 року о 17 годині до офісу компанії для отримання належних коштів у зв»язку із звільненням.
Вказаний лист був повернутий відповідачу у зв»язку з закінченням строку зберігання.
Оскільки позивачу при звільненні не було виплачено всіх сум, що належать йому до сплати, то суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість у цій частині позову.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 03 червня 2009 року направляв позивачу лист з повідомленням про необхідність отримання належних сум при звільненні, однак останній не з»явився на пошту для його отримання.
За таких обставин та враховуючи, що сам позивач не звертався до відповідача з заявами про проведення розрахунку при звільненні, то суд дійшов до правильного висновку про те, що середній заробіток позивачу слід виплачувати за період з 20 березня 2009 року по 03.06.2009 року.
Розрахунок стягнутих судом сум проведено правильно.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,303,307,317,218 ЦПК України , колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Подільського районного суду м.Києва від 11 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Судді: