№22-15987 головуючий в 1-й інстанції Ластовка Н.Д.
доповідач Остапчук Д.А.
14 грудня 2010 року Колегія суддів Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула справу за апеляційною представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року, у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним -,
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом, у якому посилаючись на та, що її мати ОСОБА_4 під впливом тяжкої обставини 27.09.2006 року склала заповіт на користь ОСОБА_3, просила визнати цей заповіт недійсним.
7 липня 2009 року ОСОБА_1 змінила підставу та предмет позову та просила визнати недійсним зазначений заповіт на підставі ст..ст. 203,215 ЦК України, як такий, що був складений на підставі документів не ОСОБА_4, а іншої людини.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 17 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати справу направити на новий розгляд.
Зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 не зверну уваги на те, що оспорюваний заповіт було складено на підставі документів не ОСОБА_4, а іншої особи.
Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка у суді не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування свої вимог.
Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1, у рівних частках належала ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1993 року (т. 1 ас. 47).
9 серпня 1995 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім'я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві ( т. ас. 50), який за заявою ОСОБА_4 за № 39761664 від 19 травня 2006 року (т.1, а.с. 52) було скасовано .
27 вересня 2006 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті заповідала належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у м.Києві ОСОБА_3.( т. 1 а.с. 42).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.
Обґрунтовуючи свої доводи про те, що оспорюваний заповіт було складено на підставі документів іншої особи, а не ОСОБА_4, позивачка посилалась на те, що паспорт на підставі якого було складено заповіт належить іншій особі.
В той же час судом першої інстанції з цього приводу досліджені ряд документів, які складались від імені ОСОБА_4 та на підставі наданого нею паспорту. У всіх цих документах зазначено один і той же документ, а саме паспорт ОСОБА_4 та ті ж самі паспортні реквізити.
Судом дано правильну оцінку технічній помилці, допущеній при видачі паспорта ОСОБА_4 стосовно дати його видачі.
Таке не впливає на волевиявлення ОСОБА_4 у момент складання заповіту на користь ОСОБА_3 , і не свідчить про його недійсність.
Судом з цього приводу у рішенні наведені необхідні мотиви, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,302,307,317,218 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: