1 Справа № 11-а-1997/10 Категорія ч.4 ст.191 КК України
Головуючий у першій інстанції: Губко А.О.
Доповідач: Сілкова І.М.
25 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого судді - Наставного В.В.
суддів - Сілкової І.М., Мацелюха П.С.
за участю прокурора - Тертичного О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року, яким -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка АДРЕСА_1, Київської області, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не зареєстрованого, яка проживає м. Києві, АДРЕСА_2, не судима,
засуджена:
- за ч. 4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, і на підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнена від покарання;
- ч. 1 ст. 367 КК України до штрафу в дохід держави у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки 6 місяців, і на підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнена від покарання;
- ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, і на підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнена від покарання.
На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, та покладанням на неї обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_2 на користь ДП «Дніпровський круг» матеріальну шкоду у розмірі 14 306 грн. 96 коп.
Цим вироком ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що, будучи службовою особою ДП «Дніпровський круг», своїми умисними діями, які виразились у заволодінні грошовими коштами «Дніпровський круг» в сумі 4 608 грн., що в 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, при обставинах, зазначених у вироку, вчинених за попередньою змовою з ОСОБА_4, відносно якого відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п. 8 КПК України, вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України.
Крім того, ОСОБА_2, будучи службовою особою ДП «Дніпровський круг», своїми умисними діями, які виразились у складанні 23.12.2002 року завідомо неправдивих документів, а саме видаткових касових ордерів за № № 70, 71, 72 від 23.12.2002 року, за попередньою змовою з ОСОБА_4, відносно якого відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п. 8 КПК України, внесла завідомо неправдиві відомості щодо призначення грошових коштів на відрядження, що призвело до тяжких наслідків, у вигляді завдання матеріальних збитків ДП «Дніпровський круг» на суму 4 608 грн, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України.
Згідно вироку, ОСОБА_2 також визнана винною у тому, що 30 грудня 2002 року, у невстановленому місці, вона, будучи службовою особою ДП «Дніпровський круг», діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, відносно якого відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.8 КПК України, з метою приховування вчиненого злочину та формального приведення первинних документів у відповідність до діючого законодавства, склала та підписала разом з директором підприємства ОСОБА_4, відносно якого відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.8 КПК України, завідомо неправдиві авансові звіти б/н від 30 грудня 2002 року на своє ім'я, авансовий звіт б/н від 30 грудня 2002 року на ім'я ОСОБА_5 та авансовий звіт б/н від 30 грудня 2002 року на ОСОБА_4, до яких додала посвідчення про відрядження, видані на підставі наказів № 47 від 20 грудня 2002 року та № 46 від 20 грудня 2003 року, в які внесла завідомо неправдиву інформацію щодо її перебування, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 протягом 8 діб, а саме з 23 грудня 2002 року по 30 грудня 2002 року в м. Смоленську (Російська Федерація) у відрядженні, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.
Крім того, вона, як головний бухгалтер ДП «Дніпровський круг» ОСОБА_2, будучи службовою особою, на яку відповідно до ст. 8 п. 7 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладений обов'язок дотримуватись на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності та організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, діючи в порушення вимог п.п. 2.15; 2.16; 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року № 168/704, не проконтролювавши та не перевіривши нарахування заробітної плати за квітень 2004 року ОСОБА_4, а також відпускних за 2004 рік і компенсації за невикористану ним відпустку у 2001 - 2003 роках, та у 2003 році ОСОБА_5 заподіяла ДП «Дніпровський круг» матеріальних збитків на суму 9 698 грн. 96 коп., тобто вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК України.
В апеляціях:
- прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженої та фактичні обставини справи, посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок його м'якості. Вважає, що при призначенні покарання суд не дав належної оцінки ступеню тяжкості злочинів, обставинам їх вчинення та даним про особу ОСОБА_2, яка свою вину у вчиненому не визнала, не розкаялась, виплат по відшкодуванню завданої злочинами шкоди не здійснює, що свідчить про небажання останньої стати на шлях виправлення. Крім того, зазначає, що суд, в порушення вимог закону, звільнив ОСОБА_2 як від основного так і від додаткового покарання і, що суд, при призначенні додаткового покарання не вправі був позбавляти засуджену ОСОБА_2 права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, оскільки ОСОБА_2 займала посаду головного бухгалтера і не була наділена організаційно-розпорядчими повноваженнями. Просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 наступне покарання:
- за ч. 4 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки;
- за ч. 1 ст. 367 КК України у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання;
- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання;
- за ч. 2 ст. 366 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки 6 місяців, і на підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання.
В решті вирок суду просить залишити без зміни.
Засуджена ОСОБА_2 у своїй апеляції просить скасувати вирок суду як незаконний та необґрунтований, а кримінальну справу відносно неї закрити на підставі п.п. 1,2 ст. 6 КПК України. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а досудове і судове слідство по даній справі проводилось неповно та однобічно. Також, вважає, що вирок постановлений на припущеннях та суперечливих показах свідків, а тому є незаконним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про необхідність скасування вироку та закриття справи у зв»язку зі смертю засудженої ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає залишити без задоволення апеляції засудженої ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, а провадження у кримінальній справі закрити, з наступних підстав.
Згідно копії актового запису про смерть № 20331 від 08.11.2010 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Високе Тетіївського району Київської області померла 07.11.2010 року у віці 60 років.
Відповідно до вимог ст. 376 КПК України, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6,7, 7-1,7-2, 8,9,10,11-1 цього кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Наведене є підставою для залишення без задоволення апеляцій, що надійшли на вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 19.07.2010 року щодо засудженої ОСОБА_2, а згідно вимог п.8 ч.1 ст.6 КПК України - підставою для закриття справи у зв»язку з її смертю.
Керуючись ст. ст. 6 ч. 1 п.8, ст. 362, 376 КПК України, колегія суддів -
Апеляції засудженої ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок - залишити без задоволення.
Вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року щодо засудженої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати , а кримінальну справу у зв»язку з її смертю - закрити на підставі п.8 ч.1 ст. 6 КПК України.
Судді: ___________________ ___________________ ___________________