03035, м. Київ, МСП вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 11-а-425/10 р. Головуючий у 1 інстанції Фрич Т.В.
Категорія: ст. 368 ч. 2; Доповідач Ноздряков В.М.
ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15-ч. 1 ст. 369;
ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 364 КК України
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м, Києва, у складі:
головуючого - Британчука В.В.
суддів - Бєлан Н.О., Ноздрякова В.М.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.
засудженої -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судима,
Засуджена за ст. 368 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки; за ч. 5 ст. 27 - ч.2 ст.15 - ч.1 ст. 369 КК України на 3 роки обмеження волі; за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.
Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворими остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.
Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язана не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інстанції; повідомляючи ці органи про зміну місця роботи та проживання; періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інстанції.
Міра запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу - підписка про невиїзд.
Вироком районного суду ОСОБА_1 визнана винною у тому, що в липні 2007 року, а саме 31 липня 2007 року, працюючи на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання - інспектор податкової служби 1 рангу, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення одержала хабар, поєднаний з його вимаганням, в розмірі 30 тисяч гривен від директора ТОВ «БВК «Веста» ОСОБА_2, а також вчинила підбурювання останнього до замаху на давання хабара службовим особам ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та шляхом обману заволоділа грошовими коштами директора ТОВ «БВК «Веста» ОСОБА_2 в сумі 67500 гривен, що становить великий розмір грошових коштів, за проведення виїзної планової документальної перевірки зазначеного підприємства нібито у неповному обсязі та стислі строки.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, вказуючи на те, що суд призначив ОСОБА_1 занадто м'яке покарання, без врахування суспільної небезпеки скоєних злочинів, даних про особу засудженої, невірно призначив покарання за ч. 4 ст. 27 - ч.2 ст15 - 369 ч. 1 КК України у виді обмеження волі, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, а згідно ч. 3 ст. 66 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку та до інвалідів першої і другої групи, просить вирок в частині міри покарання скасувати, постановити новий вирок зазначивши в мотивувальній частині, що обставин пом'якшуючих або обтяжуючих покарання ОСОБА_1 не встановлено і призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 364 ч. 3 КК України у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які атестовані посади в органах податкової служби пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки з конфіскацією всього майна; за ст. 368 ч. 3 КК України 7 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які атестовані посади в органах податкової служби, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки з конфіскацією всього належного їй майна; за ч. 3 ст. 190 КК України КК України - 7 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворими, призначити остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які атестовані посади в органах податкової служби, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки з конфіскацією всього належного їй майна. Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання - інспектор податкової служби першого рангу.
Міру запобіжного заходу змінити на тримання під вартою. Взяти під варту в залі суду. В решті вирок залишити без змін.
В запереченнях засуджена ОСОБА_1 і в її інтересах адвокат ОСОБА_3 вказують на те, що вирок винесений з грубим порушенням норм кримінально-процесуального закону, в основу якого лягли недостовірні дані і факти, а припущення з підтасовкою фактів та провокацією хабара. В підтвердження своєї позиції вказують на те, що з матеріалів справи та пояснень самого ОСОБА_2 видно, що він ще при першій зустрічі з нею, ОСОБА_1, до початку перевірки його підприємства, став провокувати її до одержання хабара і по своїй ініціативі записувати їх розмову на диктофон. В послідуючому, знаючи результат перевірки, , яка закінчилась 30.07.2007 р. і по результатам якої до підприємства яке очолював ОСОБА_2 були застосовані фінансові санкції у виді доплати до бюджету 60,4 тисяч гривен і складені протоколи про адміністративні правопорушення, з метою помсти, 31.07.2007 року звернувся з заявою про вимагання у нього хабара до правоохоронних органів і в цей же день знаходячись в неї в кабінеті скористувавшись тим, що ОСОБА_1 вийшла з кабінету, підклав в її сумку гроші. Вказується і на інші процесуальні проблеми пов'язані із складанням протоколу про вилучення грошей ОСОБА_2, який, як вони вважають, був складений не 31.07.2007, а 29 чи 30 липня 2007 року, тобто ще до звернення ОСОБА_2 в міліцію з заявою про вимагання хабара і з складанням протоколу про змиви з рук хімічної речовини при її, ОСОБА_1, затримані.
Вказуючи на ці обставини, просять врахувати їх і залишити вирок без змін.
Розглянувши матеріали справи, апеляцію і заперечення на неї, заслухавши думку прокурора, підтримавшего апеляцію, засуджену і в її інтересах адвоката, які просили вирок залишити без змін, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засудженої, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється Апеляційним судом в межах апеляції.
Апеляція подана прокурором. При розгляді справи в Апеляційному суду, ОСОБА_1 і в її інтересах захисник підтвердили, що їх заперечення треба розглядати саме як заперечення на апеляцію прокурора лиш в межах питання про м'якість призначеної міри покарання. Підтвердили своє прохання про залишення вироку без змін.
У зв'язку з цим, колегією проведений розгляд справи лиш в межах апеляції прокурора, в якій поставлене питання про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання пов'язаного з реальним позбавленням волі.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні злочинів за які вона засуджена вироком районного суду підтверджується наявними у справі доказами, яким дана належна оцінка. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 скоїла злочини передбачені ст. ст. 368 ч. 2, 190 ч. 3, 364 ч. 3, ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 369 КК України і її дії за вказаними статтями кримінального кодексу кваліфіковані вірно.
Міра покарання призначена з врахуванням суспільної небезпеки скоєних злочинів, даних про особу винної.
Колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано враховано, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувалась по місцю роботи і проживання, за роботу мала неодноразові подяки.
Колегія суддів враховує і дії ОСОБА_2, зокрема той факт, що ним були ініційовані зустрічі з ОСОБА_1, був здійснений запис розмов вже при першій зустрічі з ОСОБА_1, хоча ніяких передумов для таких дій за обставинами справи не було. Аналіз тексту розмов між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 записаних на диктофон ОСОБА_2 дає відповіді на питання про наміри ОСОБА_2, його мотиви, результатом яких стала дана кримінальна справа.
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, у неї виявлена пролонгована депресивна реакція на фоні органічного враження головного мозку.
Враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає, що призначене покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України буде достатнім для виправлення ОСОБА_1. та попередження вчинення нею нових злочинів.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
З оригіналом згідно, суддя : Ноздряков В.М.