03035, м. Київ, МСП вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 11-а-425/10 р. Головуючий у 1 інстанції Фрич Т.В.
Категорія: ст. 368 ч. 2; Доповідач Ноздряков В.М.
ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15-ч. 1 ст. 369;
ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 364 КК України
Постанова
Попереднього розгляду
3 березня 2010 року суддя Апеляційного суду м, Києва Ноздряков В.М. з участю прокурора Рабінчук Т.І. провівши попередній розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_2, -
встановив:
вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року ОСОБА_2 засуджена за ст. ст. 368 ч. 2; ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15-ч. 1 ст. 369; ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 364 КК України з застосуванням ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.
У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язана не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інстанції; повідомляючи ці органи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інстанції.
Міра запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу - підписка про невиїзд с постійного місця проживання.
На вирок прокурором, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подана апеляція.
Засудженою ОСОБА_2 подані заперечення на апеляцію.
Вислухавши думку прокурора, який зазначив, що справа не може бути прийнята до розгляду, вважаю, що справа підлягає поверненню до районного суду у зв'язку з порушенням вимог ст. 350 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України в апеляції повинна бути зазначена вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку та доводи на її обґрунтування.
З апеляції прокурора вбачається, що він вважає, що міра покарання, яка призначена ОСОБА_2, є м'якою і не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Ставиться питання про призначення більш суворого покарання.
Вважаю, що аргументація, яка наведена в апеляції про призначення більш суворого покарання є суперечливою, не узгоджується з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України, ст. 65 КК України.
Так, з вироку суду видно, що за ст. ст. 368 ч. 2, 364 ч. 3 КК України суд призначив додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки. Це ж додаткове покарання призначене і відповідно до ст. 70 КК України.
Додаткова міра покарання сформульована судом таким чином, щоб засуджена не мала права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади в будь якій сфері і галузі трудової діяльності.
Ставлячи питання про призначення більш суворого покарання, прокурор же в частині додаткової міри покарання по суті ставить питання про його пом'якшення звужуючи сферу застосування додаткової міри покарання до позбавлення права обіймати будь-які атестовані посади пов'язані з виконанням функцій представника влади лиш в органах податкової служби.
З мотивувальної частини вироку видно, що суд при призначенні міри покарання у відповідності до ст. 65 КК України, ст. 324 КПК України і по сeті як пом'якшуючи покарання обставини у відповідності до ст. 66 КК України врахував, що ОСОБА_2 раніше не судима, позитивно характеризується по місцю колишньої роботи та за місцем проживання, має подяки за сумлінну роботу і є інвалідом другої групи.
В апеляції прокурор вказуючи, що суд в порушення вимог ст. 334 КПК України не зазначив обставини, що пом'якшують покарання, у той же час ставить питання про те, щоб апеляційний суд постановляючи вирок зазначив, що обставин, які пом'якшують покарання не встановлено.
Така постановка питання ніякими доводами не обґрунтована.
Чому зазначені вище обставини, на які вказав суд, не можуть бути взяті до уваги як пом'якшуючі при призначені покарання, в апеляції прокурора не зазначено.
Ставлячи питання про призначення більш суворого покарання, прокурор всупереч вимогам ст. ст. 350, 378 КПК України у той же час, просить вирок скасувати у повному обсязі.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні винною себе у скоєнні інкримінованих їй злочинів не визнала, вказуючи на фальсифікацію справи. В апеляційний суд направлене її заперечення на апеляцію прокурора, яке по суті треба розглядати як апеляцію на вирок, оскільки в ньому вказується на необґрунтованість засудження, наводяться доводи в підтримання такої позиції і міститься прохання дати об'єктивну оцінку доказам, які на її думку підтверджують її версію подій.
Оскільки справа повертається до районного суду, головуючому по справі треба з'ясувати у засудженої питання про те, чи треба ці заперечення вважати апеляцією на вирок. При підтверджені такої позиції надати ОСОБА_2 можливість для належного оформлення апеляції відповідно до ст. 350 КПК України, роз'яснивши їй вимоги ст. 353 КПК України.
Суд при цьому повинен також керуватись положеннями ст. 353 КПК України і іншими статтями КПК регламентуючими порядок оскарження вироку.
При відмові ОСОБА_2 від оформлення заперечень як апеляцію, приєднати їх до матеріалів справи.
Керуючись ст. ст. 357, 359 КПК України,-
Постановив:
кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ст. ст. 368 ч. 2; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15-ч.1 ст. 369; ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст-364 КК України повернути до Дарницького районного суду м. Києва для виконання вимог ст. ст. 350, 352, 353 КПК України.
З оригіналом згідно, суддя : Ноздряков В.М.