22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої Полтавцевої Г.А.
суддів Приндюк М.В., Мосьондза І.А.
прокурора Пламадяли І.П.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року.
Цією постановою скаргу захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва від 19 лютого 2010 року про порушення щодо ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України, залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статті Кримінального кодексу України, за якими порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст. 95-98 КПК України, тобто наявні приводи і підстави для її порушення, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Справа № 10-2283/2010 Головуючий в 1 інстанції Отрош І.О.
Категорія ст. 236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г. А.
Доводи захисників скаржника про незаконність постанови про порушення справи в рішенні суду належним чином проаналізовані, зазначено, чому ці доводи визнані непереконливими.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисники скаржника в апеляції просять
постанову суду та постанову про порушення справи скасувати, посилаючись на те, що достатніх приводів та підстав для порушення справи щодо ОСОБА_3 не було, а суд на це не звернув уваги, тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого кримінально-процесуального законодавства.
При цьому зазначають, що суд першої інстанції залишив поза увагою їх твердження про відсутність в діях скаржника ознак злочинів, передбачених ст.ст.366 ч.2, 191 ч.5 КК України, оскільки до висновку про наявність таких ознак слідчий прийшов, спираючись лише на припущення, які не відповідають дійсності, тому що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_3 мав умисел за попередньою змовою з ОСОБА_4 протиправно заволодіти грошовими коштами «Укрпрофоздоровниці».
Заслухавши доповідь судді, захисників скаржника, які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали судової справи і матеріали, на підставі яких була порушена кримінальна справа, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п . 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», апеляційний суд, відповідно до вимог ст.382 КПК, при перевірці судових рішень, винесених щодо постанов про порушення кримінальної справи, має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як видно з матеріалів справи, постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва від 19 лютого 2010 року щодо ОСОБА_3, колишнього Голови правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниці», було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України, оскільки він підозрюється в тому, що з рахунків ЗАТ ним було безпідставно перераховано на рахунок ОСОБА_4 433 тисячі 500 гривень за надання фіктивних юридичних послуг.
Розглядаючи в порядку ст.236-8 КПК скаргу захисників в інтересах ОСОБА_3 на постанову про порушення справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що приводом до порушення справи було звернення нинішнього Голови правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниці» Колесника Е.О. щодо розтрати ОСОБА_3 грошових коштів товариства на суму 433 тисячі 500 гривень, а підставами - достатні дані, зібрані в ході розслідування цієї справи, які вказували про те, що ОСОБА_4 отримала зазначені кошти безпідставно.
Суд першої інстанції в ході розгляду скарги ретельно перевірив виконання слідчим вимог ст.ст.94. 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи і обґрунтування своїх висновків про дотримання слідчим вимог діючого законодавства при порушенні справи виклав у мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді скарги захисників ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи місцевим судом були дотримані вимоги процесуального закону.
Доводи апелянтів про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мав ОСОБА_3 умисел на вчинення злочину, чи вважав, що він перераховує ці кошти на законних підставах, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, правильність кваліфікації її дій, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року, якою скаргу захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва від 19 лютого 2010 року про порушення щодо ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України, залишено без задоволення, залишити без змін, а апеляцію захисників скаржника - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
Мосьондз І.А. Полтавцева Г.А. Приндюк М.В.