17 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої Полтавцевої Г.А.
суддів Глиняного В.П., Мосьондза І.А.
прокурора Ніколаєнка А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року.
Цією постановою скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого слідчого відділення територіального відділу міліції № 4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12 жовтня 2010 року в частині порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України, залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст. 95-98 КПК України, тобто наявні приводи і підстави для порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник скаржника в апеляції просить постанову суду та постанову про порушення кримінальної справи скасувати,
Справа № 10-2239/2010 Головуючий в 1 інстанції Осіпова Л.О.
Категорія ст. 236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г. А.
посилаючись на те, що достатніх приводів та підстав для порушення справи щодо ОСОБА_2 не було, а суд на це не звернув уваги, тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства.
При цьому зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою його твердження про відсутність в діях скаржника ознак злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України , оскільки до висновку про наявність таких ознак слідчий прийшов, спираючись лише на припущення, які не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи є дані лише про те, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_5 можуть бути ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Стверджує також, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на вчинення злочину.
В судове засідання захисник та скаржник не з'явились, захисник звернувся з письмовим клопотанням про перенесення дати розгляду справи, але оскільки даних, які б підтверджували, що він перебуває у відрядженні за межами міста Києва, надано не було, колегія суддів дане клопотання залишила без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вивчивши матеріали судової справи і матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п . 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», апеляційний суд, відповідно до вимог ст.382 КПК, при перевірці судових рішень, винесених щодо постанов про порушення кримінальної справи, має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як видно з матеріалів справи, постановою слідчого слідчого відділення територіального відділу міліції № 4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України.
В цій постанові зазначено, що ці особи, перебуваючи приблизно о 23 годині 40 хвилин 3 жовтня 2010 року в приміщенні супермаркету «Білла» на площі Бессарабській, 2 в місті Києві, за попередньою змовою між собою намагались відкрито викрасти майно, яке належить супермаркету, на суму 60 гривень 98 копійок, але свій злочинний умисел не довели до кінця, оскільки були затримані охоронцем ОСОБА_6, якому ОСОБА_5 заподіяв легкі тілесні ушкодження, вдаривши його по голові дошкою для скейту.
Розглядаючи в порядку ст.236-8 КПК скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову про порушення справи та дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про її порушення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що приводом до її порушення була заява охоронця магазину ОСОБА_6, а підставами - матеріали перевірки цієї заяви, а саме: пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, дані акту судово-медичного обстеження ОСОБА_6, які отримані з законних джерел.
Таким чином, суд першої інстанції в ході розгляду скарги ретельно перевірив виконання слідчим вимог ст.ст.94. 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи і обґрунтування своїх висновків про дотримання слідчим вимог діючого законодавства при порушенні справи виклав у мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи місцевим судом були дотримані вимоги процесуального закону.
Доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак злочину та неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мав ОСОБА_2 умисел на вчинення злочину за попередньою змовою з ОСОБА_5, , з'ясовувати правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року, якою скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого слідчого відділення територіального відділу міліції № 4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12 жовтня 2010 року в частині порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України, залишено без задоволення, залишити без змін, а апеляцію захисника скаржника - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
Полтавцева Г.А. Глиняний В.П. Мосьондз І.А.