8 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої Полтавцевої Г.А.
суддів Єфімової О.І., Мосьондза І.А.
прокурора Мінакової Г.О.
скаржниці ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією скаржниці ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2010 року.
Цією постановою скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого слідчого відділення Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21 червня 2010 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст. 95-98 КПК України, тобто наявні приводи і підстави для порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду, скаржниця в апеляції просять постанову суду та постанову про порушення кримінальної справи скасувати, посилаючись на те, що достатніх приводів та підстав для порушення справи
Справа № 10-2035/2010 Головуючий в 1 інстанції Супрун Г.Б.
Категорія ст. 236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г. А.
не було, а суд на це не звернув уваги, тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
При цьому зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою твердження про відсутність в її діях ознак злочину, передбаченого ст.190 КК України, оскільки до висновку про наявність таких ознак слідчий прийшов, спираючись лише на пояснення ОСОБА_2, які не відповідають дійсності.
Заслухавши доповідь судді, скаржницю, яка підтримала апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали судової справи і матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п . 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», апеляційний суд, відповідно до вимог ст.382 КПК, при перевірці судових рішень, винесених щодо постанов про порушення кримінальної справи, має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як видно з матеріалів справи, постановою слідчого слідчого відділення Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України.
До цього, 24 лютого 2010 року, було порушено кримінальну справу за фактом вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_3, а 19 квітня 2010 року кримінальна справа за ст.190 ч.2 КК України була порушена щодо ОСОБА_2
Розглядаючи в порядку ст.236-8 КПК скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення справи та дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про її порушення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що приводом до її порушення були заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про незаконне заволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх коштами в розмірі 15 тисяч двохсот гривень під приводом надання адвокатських послуг, хоча ці особи не були не адвокатами, а підставами - матеріали перевірки цих заяв.
Суд першої інстанції в ході розгляду скарги ретельно перевірив виконання слідчим вимог ст.ст.94. 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи і обґрунтування своїх висновків про дотримання слідчим вимог діючого законодавства при порушенні справи виклав у мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи місцевим судом були дотримані вимоги процесуального закону.
Доводи апелянта про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мала ОСОБА_1 умисел на вчинення злочину, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2010 року, якою скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого слідчого відділення Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21 червня 2010 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, залишено без задоволення, залишити без змін, а апеляцію скаржниці - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
Полтавцева Г.А. Єфімова О.І. Мосьондз І.А.