8 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої Полтавцевої Г.А.
суддів Єфімової О.І., Мосьондза І.А.
прокурора Стригунова О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією скаржниці ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2010 року.
Цією постановою скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2010 року в частині порушення кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст. 95-98 КПК України, тобто наявні приводи і підстави для порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду, скаржниця в апеляції просить постанову суду скасувати та повернути матеріали справи в той же суд на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що достатніх приводів та підстав для
Справа № 10-2035/2010 Головуючий в 1 інстанції Супрун Г.Б.
Категорія ст. 236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г. А.
порушення справи не було, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що її дочка ОСОБА_2 загинула або була вбита, тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вивчивши матеріали судової справи і матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п . 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», апеляційний суд, відповідно до вимог ст.382 КПК, при перевірці судових рішень, винесених щодо постанов про порушення кримінальної справи, має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як видно з матеріалів справи, 14 вересня 2002 року о 6 годині 30 хвилин пішла з дому ( квартири АДРЕСА_1) неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не повернулась.
За цим фактом 30 вересня 2002 року оперуповноваженим відділу міліції в справах неповнолітніх Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі була винесена постанова про відмову в порушенні справи.
Постановою заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2010 року ця постанова була скасована і було винесено рішення про порушення кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України.
Постанову прокуратури 31 серпня 2010 року матір'ю ОСОБА_2, ОСОБА_1, було оскаржено до Печерського районного суду міста Києва.
Розглядаючи в порядку ст.236-8 КПК скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що приводом до її порушення було безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, а підставами - матеріали перевірки даних про зникнення дочки скаржниці, які отримані з законних джерел.
Суд першої інстанції в ході розгляду скарги ретельно перевірив виконання прокурором вимог ст.ст.94. 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи і обґрунтування своїх висновків про дотримання прокурором вимог діючого законодавства при порушенні справи виклав у мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи місцевим судом були дотримані вимоги процесуального закону.
Доводи апелянтки про відсутність приводів та підстав до порушення справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з моменту зникнення ОСОБА_2, тобто з 2002 року, даних про те, що хтось бачив її після вересня 2002 року, в матеріалах справи немає, місцезнаходження дитини не встановлено.
Посилання ОСОБА_1 на те, що її дочку після 2002 року бачили в Сімферополі її однокласники, не відповідає матеріалам справи, оскільки з пояснень ОСОБА_3 вбачається, що восени в Сімферополі він бачив дівчину, схожу на ОСОБА_2.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2010 року, якою скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2010 року в частині порушення кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, залишено без задоволення, залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
Полтавцева Г.А. Єфімова О.І. Мосьондз І.А.