13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої Полтавцевої Г.А.
суддів Лук'янець Л.Ф.Мосьондза І.А.
прокурора Ніколаєнка А.О.
скаржника ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року.
Цією постановою скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 8 жовтня 2010 року про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст.27 ч.5, 212 ч.3; 27 ч.5, 218, 358 ч.2, 358 ч.3, 357 ч.1 КК України, залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст. 95-98 КПК України, тобто наявні приводи і підстави для порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Справа № 10-2204/2010 Головуючий в 1 інстанції Дідик М.В.
Категорія ст. 236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г. А.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник скаржника в апеляції просить постанову суду та постанову про порушення кримінальної справи скасувати, посилаючись на те, що достатніх приводів та підстав для порушення справи
щодо ОСОБА_1 не було, а суд на це не звернув уваги, тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
При цьому зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою його твердження про відсутність в діях скаржника ознак злочинів, передбачених ст.ст.212, 218 КК України, оскільки до висновку про наявність таких ознак слідчий прийшов, спираючись лише на припущення, які не відповідають дійсності. Стверджує також, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вчинення злочинів.
Заслухавши доповідь судді, скаржника та його захисника, які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали судової справи і матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п . 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», апеляційний суд, відповідно до вимог ст.382 КПК, при перевірці судових рішень, винесених щодо постанов про порушення кримінальної справи, має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як видно з матеріалів справи, постановою старшого слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в ході розслідування кримінальної справи, яка була порушена щодо ОСОБА_3, 8 жовтня 2010 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1, колишнього слідчого податкової міліції, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст.27 ч.5, 212 ч.3; 27 ч.5, 218, 358 ч.2, 358 ч.3, 357 ч.1 КК України.
Розглядаючи в порядку ст.236-8 КПК скаргу захисника ОСОБА_2 на постанову про порушення справи та дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про її порушення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що приводом до її порушення було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочинів в діях ОСОБА_1, а підставами - матеріали кримінальної справи, порушеної щодо ОСОБА_3, в тому числі і матеріали обшуку в кабінеті ОСОБА_1
З цих матеріалів вбачається, що ОСОБА_3, на думку автора постанови про порушення справи, організував подачу до Господарського суду м. Києва завідомо неправдивої позовної заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ «Оріон-Груп». Документи до суду подавав ОСОБА_1, який, не будучи уповноваженою службовою особою ТОВ «Гранат» та його директора ОСОБА_4, виготовляв завідомо неправдиві документи від імені товариства, завіряв їх відтиском печатки ТОВ «Гранат» і на підставі цих документів господарський суд виніс постанову про визнання ТОВ «Оріон-Груп» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що призвело до завдання збитків державному бюджету України в сумі 6 млн.546 тис. грн.
Суд першої інстанції в ході розгляду скарги ретельно перевірив виконання слідчим вимог ст.ст.94. 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи і обґрунтування своїх висновків про дотримання слідчим вимог діючого законодавства при порушенні справи виклав у мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді скарги захисника ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи місцевим судом були дотримані вимоги процесуального закону.
Доводи апелянта про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мав ОСОБА_1 умисел на вчинення злочину за попередньою змовою з ОСОБА_3, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, правильність кваліфікації її дій, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року, якою скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 8 жовтня 2010 року про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст.27 ч.5, 212 ч.3; 27 ч.5, 218, 358 ч.2, 358 ч.3, 357 ч.1 КК України, залишено без задоволення, залишити без змін, а апеляцію захисника скаржника - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
Полтавцева Г.А. Лук'янець Л.Ф. Мосьондз І.А.