Справа № 2-а-1174/2010 року
10 грудня 2010 року Ніжинський міскрайонний суд Чернігівської області в складі головуючої : судді Гордієць Л.В.
при секретарі Добрі В.О.
з участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області про визнання дій незаконними при нарахуванні основної та додаткової пенсії.
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови йому у призначенні та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щорічної допомоги на оздоровлення незаконними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до вказаного закону та продовжувати її виплату в подальшому а також провести виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Свої вимоги мотивував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2-ї групи із встановленим причинно-наслідковим зв'язком із Чорнобильською катастрофою.Відповідач не доплачує йому пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та не доплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.В перерахунку пенсії в більшому розмірі відповідач йому відмовив.Вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен перерахувати та виплатити йому додаткову пенсію в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком та виплатити допомогу на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
В суді позивач підтримав позовні вимоги за обставин викладених вище.
Відповідач з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до суду не з'явився, але про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином повідомлений, про що є розписка про одержання уповноваженою особою управління судової повістки.
Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи приходить до слідуючого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є постраждалим першої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи і являється є інвалідом другої групи.
З листа відповідача від 04.11.2010 року вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в розмірі 80% грошового забезпечення. Основний розмір пенсії становить1408 грн.04 коп.Загальний розмір пенсії на даний час з урахуванням підвищення інваліду війни 2 групи, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та цільової грошової допомоги на прожиття складає 1610 грн. 32 коп.
Відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеній до 1 категорії (інвалідам 2 групи), призначається у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Консттитуційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано, що не відповідає Конституції України пункт 28 розділу 11 вказаного вище закону.
Відповідно до п.4 постанови Кабміну від 28.05.2008 р.№530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності 22.05.2008 року, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується у розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 2 групи - 20 відсотків.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12).
Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону державні пенсії для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 - особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю зокрема інвалідам 2-ї групи - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Копія посвідчення та експертний висновок в справі підтверджує, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), а тому він має право на призначення державної пенсії у розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено відповідно ч.4 ст.54 та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), а не в розмірі, який визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 « “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності 22.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам 2-ї групи, передбачена у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною 7 ст. 48 вищезазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.
Відповідно до довідки в справі позивачу нарахована та проведена 15.06.2010 року виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 120 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та ч.4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12, а не вказана вище постанова Кабміну.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), іншого нормативного акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 11.10.2005 року №8 рп/2005р., від 22.05.2008 р. №10 -рп встановлено: Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796-Х11 визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров'я, оскільки у відповідності до ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечну для життя та здоров'я оточуюче середовище та відшкодування шкоди, яка настала внаслідок порушення цього права.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам 2-ї групи, передбачена у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною 7 ст. 48 вищезазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком , допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії та допомоги у вказаному розмірі є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Отже, з 17 травня по 17 листопада 2010 року включно позивачу повинна бути нарахована та проведена виплата додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та допомога на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Щодо вимог позивача за період з 22.05.2008 року по 16 травня 2010 року включно, то суд ухвалою від 10 грудня 2010 року ці вимоги залишив без розгляду як такі, що вийшли за межі строків звернення до суду з даним позовом.
Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у відповідному розмірі на подальші роки, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виходячи з того, що ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважнень порушені її права, свободи або інтереси, тобто, коли право особи є порушеним на момент звернення особи до суду, а не право, яке виникне в подальшому, в майбутньому.
Керуючись ст.ст. 122, 159-163 КАС України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп, суд,-
Визнати дії Головного Управління пенсійного Фонду України в Чернігівській щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті додаткової пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 17 травня по 17 листопада 2010 року включно та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік незаконними.
Зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 за період з 17 травня по 17 листопада 2010 року додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням отриманих ним сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а відповідачем з дня отримання копії постанови.
Суддя: