м. Чернівці « 07 » грудня 2010р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Струбіцької О.М.
суддів Горецької С.О., Давнього В.П.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л. та захисника ОСОБА_1
при секретарі Маковійчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Чернівецької області кримінальну справу за апеляцією заступника прокурора Шевченківського району м. Чернівці Романюка М.В., захисника ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимий вироком Винницького районного суду від 18 травня 2000 року засуджений за ч.2 ст.142 КК України на 2 роки позбавлення волі з двохрічним іспитовим строком, вироком Ленінського районного суду м.Чернівці від 05 грудня 2000 року засуджений за
Справа №11-256/2010р. Головуючий у І інстанції: Мамчин П.І.
Категорія: ст. 307 ч.2 КК України Доповідач: Струбіцька О.М.
ч.2 ст.141 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення
волі, вироком Ленінського районного суду м.Чернівців
від 28 серпня 2002 року засуджений за ч.3 ст.185,
ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення
волі,
засуджений за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ст.353 КК України на 3 місяці арешту, за ч.3 ст.357 КК України на 1 місяць арешту.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено у виді утримання під вартою, строк відбуття покарання відраховано з 23 квітня 2010 року.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 22 квітня 2010 року близько 17 години 30 хвилин з метою заволодіння чужим майном підійшов до ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_6, які знаходились по вул.Головній неподалік будинку №34 та представившись працівником міліції , пред'явив посвідчення офіційного спостерігача на виборах Президента України 17 січня 2010 року, чим ввів в оману ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сприйняли останнього як працівника міліції, та попросив їх пройти з ним в під'їзд будинку №16 по вул.Головній в м.Чернівці, де на площадці другого поверху, видаючи себе за працівника міліції і імітуючи розмову по мобільному телефону з іншим працівником міліції, якого ніби-то попросив під»їхати на вказане місце службовим автомобілем для доставки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в службове приміщення міліції, шляхом обману протиправно заволодів майном ОСОБА_6 - мобільним телефоном «Нокіа 1661-2» вартістю 380 гривень зі стартовим пакетом «Діджус» вартістю 25 гривень, золотим ланцюжком вартістю 800 гривень, всього на загальну суму 1105 гривень та мобільним телефоном марки «Нокіа-73» зі стартовим пакетом «діджус» вартістю 1000 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_7, мобільним телефоном «Нокіа-3110»вартістю 150 гривень, грошима в сумі 32 гривні, чотирма квитанціями з ломбарду, пластиковою карткою з ломбарду та паспортом громадянина України, що належать потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 182 гривні, після чого наказав потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишатися у під»їзді будинку до приїзду службового автомобіля з працівниками міліції та з місця скоєння злочинів втік.
На вирок суду подано апеляційні скарги заступником прокурора Шевченківського району м.Чернівців Романюком М.В. та захисником підсудного ОСОБА_1
В апеляції, прокурор ставить питання про скасування вироку і постановлення нового вироку, у зв'язку із м»якістю призначеного засудженому покарання, що не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особі винного.
Захисник ОСОБА_1 не оспорюючи вини, просить вирок суду щодо ОСОБА_4 змінити, застосувати ст.75, ст.76 КК України, мотивує апеляцію тим, що судом при призначенні покарання не у повній мірі враховано обставини, що пом'якшують покарання.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, просить відмовити у задоволенні апеляції захисника ОСОБА_1., пояснення підсудного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1., які підтримали власну апеляцію, просять відмовити у задоволенні апеляції прокурора, про залишення вироку суду без змін, провівши часткове судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція захисника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_4 22 квітня 2010 року близько 17 години 30 хвилин з метою заволодіння чужим майном підійшов до ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_6, які знаходились по вул.Головній неподалік будинку №34 та представившись працівником міліції , пред'явив посвідчення офіційного спостерігача на виборах Президента України 17 січня 2010 року, чим ввів в оману ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сприйняли останнього як працівника міліції, та попросив їх пройти з ним в під'їзд будинку №16 по вул.Головній в м.Чернівці, де на площадці другого поверху, видаючи себе за працівника міліції і імітуючи розмову по мобільному телефону з іншим працівником міліції, якого ніби-то попросив під»їхати на вказане місце службовим автомобілем для доставки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в службове приміщення міліції, шляхом обману протиправно заволодів майном ОСОБА_6 - мобільним телефоном «Нокіа 1661-2» вартістю 380 гривень зі стартовим пакетом «Діджус» вартістю 25 гривень, золотим ланцюжком вартістю 800 гривень, всього на загальну суму 1105 гривень та мобільним телефоном марки «Нокіа-73» зі стартовим пакетом «діджус» вартістю 1000 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_7, мобільним телефоном «Нокіа-3110»вартістю 150 гривень, грошима в сумі 32 гривні, чотирма квитанціями з ломбарду, пластиковою карткою з ломбарду та паспортом громадянина України, що належать потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 182 гривні, після чого наказав потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишатися у під»їзді будинку до приїзду службового автомобіля з працівниками міліції та з місця скоєння злочинів втік.
Допитаний ОСОБА_4 пояснив, що розкаюється у вчиненому, просить пом'якшити призначене судом покарання враховуючий його стан здоров»я, сімейний стан .
Винність ОСОБА_4 скоєнні злочинів, при обставинах наведених у вироку, повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка і не оспорюється в поданих апеляціях.
Беручи до уваги, що в апеляції прокурора порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання, а в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 ставиться питання про пом'якшення призначеного покарання, колегія суддів керуючись п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» не наводить докази на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні поставлених йому у вину злочинів та їх кваліфікації.
Згідно загальних принципів призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, та яке б запобігало вчиненню нею інших злочинів.
Разом з тим, районний суд при призначенні покарання ОСОБА_4 не дотримався вимог зазначеного закону, формально зазначив, але фактично не врахував, що він є раніше неодноразово судимою особою, скоїв середньої та невеликої тяжкості навмисні злочини, і як наслідок призначив занадто м»яке покарання ОСОБА_4
З огляду на викладені обставини вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання із постановленням нового вироку із призначенням більш суворого покарання у вигляді позбавлення волі.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, стан здоров»я його та рідних, визнання вини та розкаяння у вчиненому та вважає, що покаранням, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 є позбавлення волі, із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, що сприятиме його виправленню і перевихованню, запобігатиме скоєнню ним нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 365, 366, 372, 378 п.4 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляцію заступника прокурора Шевченківського району м. Чернівці Романюка М.В. задовольнити, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_4 частині призначеного покарання скасувати.
Визнати винним ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.190, ст.353, ч.3 ст.357 КК України та призначити покарання:
- за ч.2 ст.190 КК України у виді двох років позбавлення волі;
- за ст.353 КК України у виді одного року обмеження волі;
- за ч.3 ст.357 КК України у виді одного року двох місяців обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді двох років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання 22 квітня 2010 року.
В решту частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_4 протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий: СТРУБІЦЬКА О.М.
Судді: ГОРЕЦЬКА С.О.
ДАВНІЙ В.П.
Копія вірно: суддя