Ухвала від 26.01.2026 по справі 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

26 січня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Донецька область, Покровський район, м.Мирноград, (вх.№ 12 Д) на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25 (суддя Величко Н.В., постановлену в м. Харків, дата складення повного тексту - 11.08.2025) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в сумі 130154,20грн. (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025),

за заявою: ОСОБА_2 , Донецька область, м.Покровськ,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", Донецька область, м.Краматорськ,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2025, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №905/169/25, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (№ 75623 від 26.03.2025).

20.04.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., подано до господарського суду Донецької області заяву про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" в розмірі 130154,20грн. в порядку ст. 45 КУзПБ, з додатками згідно переліку (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025). Вимоги складаються з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 78068,48грн. та компенсації частини втраченого заробітку у розмірі 52085,72грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2025 у справі №905/169/25 залишено без руху заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (вх.№2496/25 від 21.04.2025); встановлено заявнику п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків заяви про грошові вимоги до боржника шляхом надання суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами в розмірі 4844,80 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25 повернуто заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., про грошові вимоги в розмірі 130154,20грн. разом з додатками згідно переліку (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025).

ОСОБА_1 з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2026 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/169/25 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в сумі 130154,20грн. (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025); відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

21.01.2026 боржником подано до апеляційного господарського суду заперечення проти відкриття апеляційного провадження (вх.№877), в яких просить суд відмовити у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25.

22.01.2026 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження з наступних підстав.

Судова колегія зазначає, що лише сам факт подання клопотання про поновлення пропущеного строку, не передбачає обов'язок суду автоматично його відновлювати, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Нормами глави 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Так, згідно з положеннями статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали лише від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Тому, від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

У справі «Устименко проти України» (рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.04.2021 у справі №902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.

Як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).

Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі №910/186/21.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувану ухвалу постановлено 11.08.2025, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 21.08.2025.

Проте, апелянтом було подано апеляційну скаргу 02.01.2026, тобто з істотним пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду апелянт посилається на те, що в інтересах ОСОБА_1 , до господарського суду Донецької області звернувся адвокат Трун Ольга Валентинівна. З заявою про визнання грошових вимог кредитора, представником заявника було надано ордер та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Проте, представника заявника не було долучено до справи в ЄСІТС «Електронний суд», всі процесуальні документи, в тому числі і оскаржувана ухвала - не були відомі представнику. Представник заявника не мав можливість, ані ознайомитись з ухвалою про залишення заяви без руху, ані своєчасно оскаржити ухвалу про повернення заяви.

У зв'язку із тим, що представника заявника не було долучено до справи №905/169/25, оскаржувана ухвала від 11.08.2025, до кабінету представника заявника в ЄСІТС «Електронний суд» надійшла лише 23.12.2025.

Колегія суддів враховує, що з 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв'язку.

Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування зобов'язані зареєструвати електронні кабінети в ЄСІТС або її підсистемі для обміну документами. Інші особи можуть робити це добровільно.

ОСОБА_1 , як фізична особа, не віднесений до категорії осіб, які зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЕСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Частинами 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3 - 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., подано до господарського суду Донецької області заяву про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" в розмірі 130154,20грн. в порядку ст. 45 КУзПБ, з додатками згідно переліку (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025). (т.1 а.с.1-50).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2025 у справі №905/169/25 залишено без руху заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025); встановлено заявнику п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків заяви про грошові вимоги до боржника шляхом надання суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами в розмірі 4844,80грн. (т.1 а.с.58-60).

Копія ухвали про залишення заяви з грошовими вимогами до боржника була надіслана 27.06.2025 рекомендованою поштою представнику заявника - адвокату Трун О.В. на вказану в заяві адресу, а саме: 85013, Донецька область, Покровський район, м.Білозерське, проте, рекомендоване поштове відправлення повернулось на адресу суду за закінченням терміну зберігання (вх.№ 01-24/3934 від 17.07.2025) (т.1 а.с.65).

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку із позначками, "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній", тощо, з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №910/20604/20 та від 14.09.2021 у справі №909/548/16).

При цьому, сам лише факт не отримання апелянтом кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною, оскільки вказане зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що з метою належного повідомлення ОСОБА_1 на офіційній сторінці господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України було розміщено відповідне оголошення, роздруківка якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.61).

Оскаржувана ухвала господарського суду Донецької області від 11.08.2025 (т.1 а.с.66-67), якою було повернуто заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., про грошові вимоги в розмірі 130154,20грн. разом з додатками згідно переліку (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025), також була розміщена на офіційній сторінці господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України (т.1 а.с.69).

Отже, згідно з приписами частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, з дня оприлюднення відповідних оголошень заявник вважається повідомленим про хід справи.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судовою колегією встановлено, що до Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст ухвали надіслано судом 11.08.2025, зареєстровано 12.08.2025 та забезпечено надання загального доступу з 13.08.2025.

Отже, скаржник мав можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі, в тому числі оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи виконання судом обов'язку щодо належного повідомлення апелянта та його представника про хід розгляду справи, а також невідкладне розміщення зазначених ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом першої інстанції дотримані вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення скаржника про рух справи.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява №11681/85).

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про необізнаність з оскаржуваною ухвалою суду і відповідно неможливість своєчасного подання апеляційної скарги не відповідають дійсності.

Крім того, законодавцем встановлено достатній (однаковий для всіх учасників справи) строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.

В даному випадку, період пропуску строку на апеляційне оскарження є істотним (майже п'ять місяців), що не свідчить про те, що заявник, реалізуючи відповідні процесуальні права, намагався діяти добросовісно та сприяв своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, заявником апеляційної скарги не наведено обставини, які зумовлені та пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від його волі та унеможливили своєчасне, у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

За матеріалами даної справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що недотримання заявником апеляційної скарги строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції.

Заявником не доведено, що пропуск строку на оскарження був обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру, а зміст апеляційної скарги не свідчить, що відновлення цього строку пов'язане із необхідністю виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок).

За таких обставин, колегія суддів не вважає, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути в даному випадку обґрунтованим, співвідносним та виправданим, а тому може призвести до порушення принципу правової визначеності.

Таким чином, викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 вчасно звернутись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати поважними.

За положеннями статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 .

Оскільки апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд», її матеріали, які були роздруковані судом, заявнику не надсилаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 119, 234, 242, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий