20 січня 2026 року м. Харків Справа № 917/2094/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2784 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2025 (ухвалу постановлено суддею Сірошем Д.М. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 17.12.2025, повна ухвала складена 17.12.2025) у справі №917/2094/25
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060, в інтересах Решетилівської міської ради Полтавської області, вул. Покровська, 14, м. Решетилівка Полтавська область, 38400 код ЄДРПОУ 21044065
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930,
2. ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 05.09.2000 ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,
3. Фермерського господарства «ВЛАД-АГРО 2015», вул. Соборна, 20, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40045068
про повернення земельних ділянок
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся з позовом в інтересах Решетилівської міської ради Полтавської області, в якому просить суд зобов'язати ОСОБА_1 та ФГ «ВЛАД-АГРО 2015» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га Решетилівській міській раді; зобов'язати ОСОБА_1 та ФГ «ВЛАД-АГРО 2015» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га Решетилівській міській раді; зобов'язати ОСОБА_1 та ФГ «ВЛАД-АГРО 2015» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га Решетилівській міській раді.
15.12.2025 до Господарського суду Полтавської області від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти на земельну ділянку з кадастровим номером 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га, що розташована в адміністративних межах Решетилівської міської ради Полтавської області арешт та заборонити вчиняти дії, спрямовані на поділ/об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру; накласти на земельну ділянку з кадастровим номером 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га, що розташована в адміністративних межах Решетилівської міської ради Полтавської області арешт та заборонити вчиняти дії, спрямовані на поділ/об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру; накласти на земельну ділянку з кадастровим номером 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, що розташована в адміністративних межах Решетилівської міської ради Полтавської області арешт та заборонити вчиняти дії, спрямовані на поділ/об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.12.2025 у справі №917/2094/25 заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га, що розташована в адміністративних межах Решетилівської міської ради Полтавської області; накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га, що розташована в адміністративних межах Решетилівської міської ради Полтавської області; накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, що розташована в адміністративних межах Решетилівської міської ради Полтавської області; в іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2025 про забезпечення позову у справі №917/2094/25 за позовом Полтавської обласної прокуратури в інтересах Решетилівської міської ради Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ВЛАД-АГРО 2015», про повернення земельних ділянок.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, зокрема, таке:
- суд першої інстанції не встановив особи відповідачів, не проаналізував обсяг позовних вимог та їх спрямованість до учасників справи, як наслідок - допустив невідповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати прокурор, позовним вимогам;
- суд задовольнив заяву за відсутності інформації, яка давала б можливість обґрунтовано припустити, що дії будь-кого з відповідачів унеможливлять повернення предмета спору до комунальної власності. Так, єдиною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є рішення Решетилівської міської ради Полтавської області від 28.11.2025 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із земелустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на території Решетилівської міської територіальної громади». Проте, на думку відповідача -2, таке рішення міської ради не призводить до заподіяння шкоди спірному об'єкту нерухомості - яким є земля в межах Решетилівської міської територіальної громади, адже не змінює правовий режим земельних ділянок із земель комунальної власності на землі приватної власності (і не має наслідком відчуження земельних ділянок, яке б дійсно унеможливило виконання рішення суду в даній справі); не призводить до зміни користувача цієї землі (ним залишається фізична особа ОСОБА_1 ); не є предметом оскарження з боку Полтавської обласної прокуратури, його дія не зупинена в судовому порядку, а отже воно є чинним актом індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, яке породжує права та обов'язки для ОСОБА_1 та інших осіб, що залучені до розробки технічної документації; не позбавляє прокурора права змінити позовні вимоги й вказати замість трьох спірних земельних ділянок, які виступають предметом позову, одну - з абсолютно ідентичним правовим режимом, власником та користувачем - адже інших фактичних обставин справи та підстав подання позову це не змінює. При цьому у суду були відсутні письмові докази, які давали б змогу зробити обґрунтоване припущення, що об'єднання трьох земельних ділянок комунальної власності в одну земельну ділянку комунальної власності унеможливить повернення останньої до користування Решетилівської міської ради Полтавської області. Заява про забезпечення позову не містить конкретних вказівок на те, що об'єднання земельних ділянок в одну призведе до її відчуження, що є єдиною обставиною, яка унеможливить виконання рішення суду. На думку заявника апеляційної скарги, за відсутності реальних даних про те, що ОСОБА_1 вчиняються незаконні та протиправні дії відносно спірних об'єктів нерухомого майна, неможливо говорити про загрозу виконання рішення суду в даній справі. Тому, він вважає вжиті заходи забезпечення позову безпідставними.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 2784 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2025 у справі №917/2094/25; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 20.01.2026.
20.01.2026 від ФГ «ВЛАД-АГРО 2015» надійшла заява, в якій відповідач-3 зазначав, що підтримує апеляційну скаргу та просить розглядати її за відсутності його представника.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Під час судового засідання надав пояснення, що спірні земельні ділянки використовуються відповідно до договору за їх цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства, восени були оброблені та засіяні озимими.
Прокурор проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Предметом позову у даній справі є зобов'язання ОСОБА_1 та ФГ «ВЛАД-АГРО 2015» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га та 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га Решетилівській міській раді.
Підставою для звернення з даним позовом прокурор зазначає те, що вказані земельні ділянки отримано ОСОБА_1 з порушення вимог статей 7, 18, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116 , 121, 123, 134 Земельного кодексу України, тому договори оренди цих земельних ділянок є нікчемними. З огляду на відсутність у орендаря правових підстав для користування спірними земельними ділянками такі земельні ділянки, на думку прокурора, мають бути повернуті Решетилівській міській раді.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.11.2025 у справі №917/2094/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи на 09.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 03.02.2026.
10.12.2025 ОСОБА_1 надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач-2 зазначає, зокрема, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5324283206:06:002:0018, 5324283200:00:020:0005, 5324283200:00:020:0004 (які виступають предметом позовних вимог у даній справі) на даний час вже не існують як самостійні об'єкти цивільних прав, оскільки рішенням Решетилівської міської ради від 28.11.2025 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання спірних земельних ділянок в одну земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Таким чином з прийняттям вказаного рішення та затвердженням технічної документації щодо об'єднання земельних ділянок, земельні ділянки з кадастровими номерами 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га, 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га припиняють своє існування як об'єкти нерухомості, а в ДЗК формується новий об'єкт площею 42,0015 га з цільовим призначенням для фермерського господарства. При цьому, неможливо ототожнювати новостворену земельну ділянку з уже існуючим ФГ «ВЛАД-АГРО 2015», оскільки заявником та правонабувачем за нею є фізична особа. Отже, заявлення прокурором позовних вимог про повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га, 5324283206:06:002:0004 площею 25,2789 га не підлягає задоволенню, оскільки не призведе до реального відновлення інтересів держави в особі територіальної громади. Водночас, відсутність предмета спору та відсутність правовідносин, що випливали б з господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 або ФГ «ВЛАД-АГРО 2015», яке не є користувачем жодної із зазначених земельних ділянок, унеможливлюють розгляд даної справи в порядку господарського судочинства. До відзиву надано рішення Решетилівської міської ради Полтавської області №2410-63-VIII.
15.12.2025 прокурор звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій зазначає, що прокуратурою 10.12.2025 отримано відзив на позов, з якого вбачається, що ОСОБА_1. вчиняються дії спрямовані на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання спірних земельних ділянок, які у подальшому припинять своє існування як об'єкти речових прав, а в ДЗК буде сформовано новий об'єкт площею 42,0015 га. Такі дії ОСОБА_1. та Решетилівської міської ради, яка прийняла зазначене рішення вже після відкриття провадження у справі, суперечать інтересам територіальної громади та можуть стати перешкодою у розгляді цієї справи та захисту інтересів держави. До заяви про забезпечення позову надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірних земельних ділянок від 10.12.2025.
Суд першої інстанції, з огляду на недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_1, який під час розгляду справи № 917/2094/25 вчиняє дії щодо об'єднання земельних ділянок, які є предметом спору та прийняття рішення Решетилівською міською радою Полтавської області № 2410-63-УІІІ від 28.11.2025 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання спірних земельних ділянок», визнав, що існує реальний ризик утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, оскільки у разі завершення процедури об'єднання предмет спору фактично перестане існувати, що унеможливить або істотно утруднить виконання майбутнього судового рішення, та дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га та 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га. Також, суд зазначив, що арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає і обмеження на розпорядження таким майном, тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Тому, враховуючи предмет спору у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не в повній мірі погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 та інших.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (пункт 4).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Тим часом обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об'єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Необхідність забезпечення даного позову прокурор обґрунтовує тим, що у зв'язку з недобросовісною поведінкою сторін, зокрема, ОСОБА_1 , який вже вчиняє дії щодо об'єднання земельних ділянок, які є предметом спору, існує реальний ризик утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, оскільки у разі завершення процедури об'єднання предмет спору фактично перестане існувати, що істотно утруднить виконання майбутнього судового рішення, порушуючи принцип реального й ефективного судового захисту та нівелює ефективність обраного прокурором способу захисту порушених інтересів держави. На думку прокурора, якщо до закінчення розгляду цього спору ОСОБА_1 будуть вживатися дії, спрямовані на поділ/об'єднання земельних ділянок, присвоєння інших кадастрових номерів, а органами державної реєстрації прав та державної реєстрації земельних ділянок будуть реєструватися відповідні дії, прокурор не зможе захистити або поновити права держави на спірні земельні ділянки в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави. Отже, на думку прокурора, зазначені обставини зумовлюють необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони вчиняти дії, спрямовані на поділ/об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру.
З матеріалів справи вбачається, що Решетилівська міська рада Полтавської області, розглянувши заяву ОСОБА_1, прийняла рішення № 2410-63-VIII від 28.11.2025 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на території Решетилівської міської територіальної громади», яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок: площею 5,1912 га з кадастровим номером 5324283206:06:002:0018, яка перебуває у користуванні на умовах оренди згідно договору оренди землі № 2 від 30.11.2015 р., із змінами від 12.04.2016, із змінами від 26.07.2016 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 12530444), площею 25,2789 га з кадастровим номером 5324283200:00:020:0004, яка перебуває у користуванні на умовах оренди згідно договору оренди землі від 27.10.2017, із змінами від 05.06.2019, із змінами від 15.10.2024 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 24547827), площею 11,5314 га з кадастровим номером 5324283200:00:020:0005, яка перебуває у користуванні на умовах оренди згідно договору оренди землі від 20.07.2016, із змінами від 14.07.2023, із змінами від 12.09.2023 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 15717809), в одну земельну ділянку площею 42,0015 га для ведення фермерського господарства (код 01.02) на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області.
Отже, судом встановлено, що під час розгляду даної справи ОСОБА_1 з дозволу Решетилівської міської ради вчиняються дії щодо об'єднання спірних земельних ділянок, які у разі задоволення позову, мають бути повернуті на користь власника - Решетилівській міській раді.
Вказані обставини не заперечуються ОСОБА_1 . Проте відповідач-2 зазначає, що такі дії не призводять до порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся, не перешкоджають виконанню рішення суду (у разі задоволення позову), а позивач не позбавлений права змінити предмет позову під час розгляду справи, тому відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Проте, колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Як вже зазначалось, предметом позову у даній справі є повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га та 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га. Решетилівській міській раді.
В свою чергу, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об'єкта цивільного права обов'язковою умовою є наявність характеристик такого об'єкта, зокрема, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі.
Втім у разі об'єднання трьох спірних земельних ділянок в одну новостворену земельну ділянку захист порушеного права позивача буде ускладненим, оскільки в їх певних характеристиках відбудуться зміни, що не може бути не враховано, оскільки втрата спірними земельними ділянками такої характеристики, зокрема, як кадастровий номер, є істотною обставиною, спірні земельні ділянки втратять статус об'єкта цивільних прав, відповідно предмет спору припинить своє існування, позивач не зможе захистити свої порушені права в межах даного судового процесу, а вимушений буде ініціювати нові позови, що власне призведе і до неефективності обраного заявником способу судового захисту.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція).
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, прокурор просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти дії, спрямовані на поділ/об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном.
Колегія суддів звертає увагу, що арешт майна і заборона вчиняти певні дії є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном. Проте, арешт майна - це всеохоплююча заборона на право користування та розпорядження майном з метою його збереження до визначення рішенням суду подальшої долі цього майна. Водночас, заборона на вчинення дій щодо нерухомого майна стосується певного обмеження у вільному розпорядженні або користуванні майном, яке має вибірковий, не всеохоплюючий та цілеспрямований характер. А тому, при виборі конкретного заходу забезпечення суд має оцінювати його предмет співмірності із предметом позову.
Так, враховуючи предмет даного спору та мету застосування заходів забезпечення позову, в даному випадку їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає накладення арешту, тобто повного обмеження в користуванні та розпорядженні земельними ділянками, оскільки для виконання рішення суду у випадку задоволення позову цілком достатнім та співмірним буде застосування лише заборони вчинення відповідних дій, спрямованих на поділ/об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру.
Необхідно звернути увагу, що відповідно до договорів оренди землі на орендаря покладаються обов'язки щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням, дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, режиму санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, дотримання вимог земельного, екологічного та санітарно-епідеміологічного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. Застосування такого заходу забезпечення як арешт земельних ділянок призведе до унеможливлення вжиття орендарем відповідних заходів.
Враховуючи цільове призначення земельних ділянок, суду вдаються цілком імовірними та такими, що мають бути враховані при вирішенні питання щодо обрання конкретного заходу забезпечення, також пояснення представника ОСОБА_1 про те, що орендовані землі були засіяні озимими.
Водночас, такий захід як заборона вчинення відповідних дій не призведе до невиправданого обмеження прав та законних інтересів відповідача та інших осіб, не зумовлює вирішення спору по суті, має тимчасовий характер та не позбавляє таких осіб права на здійснення господарською діяльністю, отримання доходів, забезпечить можливість використання землі із дотриманням вимог земельного, екологічного та санітарно-епідеміологічного законодавства України. збереження балансу інтересів сторін та узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Такі заходи забезпечення позову будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади як власника, від імені якої діє позивач в обраний прокурором спосіб, що у випадку задоволення судом позовних вимог сприятиме відновленню порушених прав, можливість чого, за відсутності вжиття відповідних заходів, може бути нівельовано внаслідок подальших дій щодо об'єднання земельних ділянок.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову у вигляді заборони на вчинення дій, спрямованих на поділ/об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та наявний зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2025 у справі №917/2094/25 скасувати, а заяву прокурора про забезпечення позову задовольнити частково.
Керуючись статтями 269 - 271, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2025 у справі №917/2094/25 скасувати.
Заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Решетилівській міській раді Полтавської області, ОСОБА_1 та будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії спрямовані на поділ, об'єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5324283200:00:020:0005 площею 11,5314 га, 5324283200:00:020:0004 площею 25,2789 га, 5324283206:06:002:0018 площею 5,1912 га, що розташовані в адміністративних межах Решетилівської міської ради Полтавської області.
В іншій частині заяви відмовити.
Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із наступного дня після набрання нею законної сили.
Стягувач: Полтавська обласна прокуратура (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060).
Боржники: Решетилівська міська рада Полтавської області (вул. Покровська, 14, м. Решетилівка Полтавська область, 38400 код ЄДРПОУ 21044065); ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 05.09.2000 ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ); будь-які суб'єкти державної реєстрації прав.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.01.2026.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя Н.О. Мартюхіна