вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"27" січня 2026 р. Справа№ 911/2568/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 (повний текст ухвали підписано 16.10.2025)
у справі №911/2568/25 (суддя А.Ф. Черногуз)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»
про стягнення 9 586 924,57 грн, -
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі №911/2568/25 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі №911/2568/25 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі №911/2568/25 залишено без змін, судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
29.12.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» звернулося до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення (розподіл судових витрат), в якій просить стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 90 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статі 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.) прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про ухвалення додаткової постанови, розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
06.01.2026 представник позивача подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача про розподіл судових витрат, в якій просить залишити без розгляду заяву відповідача про розподіл судових витрат, а у разі прийняття такої заяви до розгляду - відмовити у її задоволенні, а також просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача на 99%.
13.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення на заперечення проти заяви відповідача про розподіл судових витрат від 06.01.2026, в яких відповідач зазначив, що у відзиві заявляв про те, що докази на підтвердження понесення судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення постанови; заява була подана у встановлений законом процесуальний строк; витрати відповідача на правничу допомогу є співмірними з предметом спору та наданими адвокатом послугами; відсутність рахунків або платіжних доручень на момент подання заяви не є підставою для відмови у розподілі судових витрат; зменшення розміру витрат на 99% фактично позбавляє сторону права на відшкодування витрат на правничу допомогу та порушує принцип справедливості судового розгляду.
21.01.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення проти додаткових пояснень відповідача від 13.01.2026, в яких позивач наголосив на тому, що в апеляційному провадженні розглядалась апеляційна скарга позивача на ухвалу про залишення позову без розгляду, а не рішення про стягнення 9 586 924,57 грн, тобто розглядався немайновий спір; відповідач не надав суду рахунку, який би був виставлений ТОВ «Аерохендлінг» на сплату 90 000,00 грн, отже не надав достатньо доказів, що підтверджують понесення витрат на правничу допомогу; клопотання позивача про зменшення розміру витрат на 99% є абсолютно виправданим, а витрати є вочевидь завищеними.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Колегією суддів установлено, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції планує понести судові витрати у сумі 90 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані суду відповідачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Просив вважати це заявою у розумінні частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, поданою до закінчення судових дебатів.
Як уже зазначалося, відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, до закінчення судових дебатів відповідач зробив відповідну заяву, про яку йде мова у зазначеній статті.
Після прийняття 23.12.2025 постанови Північним апеляційним господарським судом у даній справі адвокат відповідача Дубравська Ю.В. (ордер серії АА №1611097 від 07.08.2025), керуючись положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, 29.12.2025 через підсистему «Електронний суд» подала до Північного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій представниця просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 90 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Колегія суддів зазначає, що заява відповідача від 29.12.2025 подана у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк (протягом п'яти днів з дати ухвалення постанови судом апеляційної інстанції, враховуючи, що 27-28.12.2025 субота та неділя - вихідні дні).
З огляду на це суд відхиляє доводи позивача щодо наявності підстав для залишення заяви відповідача без розгляду як такої, що подана із пропуском процесуального строку.
Доводи позивача про передчасність подання відповідної заяви оскільки станом на день її подання не було повного тексту постанови суду від 23.12.2025 у даній справі, а тому невідомо, чи було вирішено судом питання про розподіл судових витрат, судом відхиляються, оскільки при оголошенні у судовому засіданні 23.12.2025 вступної та резолютивної частин постанови суд апеляційної інстанції не здійснював розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі представником відповідача додані копії Договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Ековіс Бондар та Бондар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», додаткової угоди від 28.10.2025 до Договору, звіту про надану правничу допомогу згідно з додатковою угодою від 28.10.2025 до Договору від 25.12.2025, докази направлення копії заяви позивачу в підсистемі «Електронний суд».
Із поданих документів судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.08.2025 між Адвокатським об'єднанням «Ековіс Бондар та Бондар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає доручення та зобов'язується надавати правову допомогу клієнту щодо захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Згідно з пунктом 1.3. Договору для надання правничої допомоги клієнту адвокатське об'єднання видає адвокатам ордери на надання правничої допомоги в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 27.10.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025 адвокатське об'єднання надає клієнту правничу допомогу шляхом представництва його інтересів у справі №911/2568/25 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн, що включає в себе:
- підготовку відзиву на апеляційну скаргу;
- підготовку письмових пояснень, заяв, клопотань, заперечень проти клопотань та заяв у разі необхідності;
- ознайомлення з матеріалами справи;
- участь в судових засіданнях в господарському суді апеляційної інстанції;
- інші процесуальні дії, необхідні для представництва та захисту інтересів клієнта у справі.
Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що надання правничої допомоги фіксується сторонами у звіті про надану правничу допомогу, який складається та підписується сторонами протягом 2-ох днів з дати закінчення розгляду справи оголошенням судового рішення (постанови) в суді апеляційної інстанції.
Клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню гонорар шляхом безготівкового переказу за повідомленими реквізитами або в інший погоджений з адвокатським об'єднанням спосіб протягом 40 робочих днів з дати підписання сторонами звіту (пункт 3 Додаткової угоди).
За результатами наданої правничої допомоги 04.12.2025 між сторонами складено та підписано звіт, відповідно якого сторони підтверджують, що на підставі додаткової угоди від 27.10.2025 адвокатське об'єднання належним чином надало, а клієнт отримав правничу допомогу, передбачену пунктом 1 угоди, а саме:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу позивача у справі №911/2568/25;
- ознайомлення з матеріалами справи;
- участь у судових засіданнях в господарському суді апеляційної інстанції.
Вартість послуг становить 90 000,00 грн.
Представництво інтересів відповідача в апеляційному суді здійснювала адвокат Дубравська Ю.В. на підставі ордеру серія АА №1611097 від 07.08.2025, виданого Адвокатським об'єднанням «Ековіс Бондар та Бондар» відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000413 від 21.01.2019.
Отже, як вбачається із наданих відповідачем документів, за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно з Договором (із урахуванням додаткової угоди) позивачу були надані послуги з правничої (правової) допомоги на загальну суму 90 000,00 грн.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене суд відхиляє заперечення позивача щодо недоведеності факту понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат з огляду на неподання до суду виставлених рахунків на оплату, а також платіжних доручень про оплату.
Водночас, як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подані відповідачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, 06.01.2026 представник позивача подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача про розподіл судових витрат, в якій, зокрема, просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача на 99%. За доводами позивача заявлених до стягнення розмір витрат є завищеним, відповідач не здійснював підготовку значної кількості документів (подав до суду лише відзив на апеляційну скаргу), з'явився лише в одне судове засідання у режимі відеоконференції.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані відповідачем до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та висловлені позивачем заперечення, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає заявлену відповідачем до стягнення з позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 90 000,00 грн під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду завищеною.
Суд у даному контексті враховує, що зі змісту відзиву на апеляційну скаргу не вбачається додаткового комплексного та усестороннього вивчення адвокатом відповідача юридичної природи спірного питання. Правова позиція сторін та, зокрема, відповідача, в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокатом відповідача (яка також представляла інтереси відповідача в суді першої інстанції) не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, що регулює спірне питання, відзив на апеляційну скаргу фактично містить узагальнену позицію відповідача у справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції (у клопотанні про залишення позову без розгляду).
Також суд враховує, що участь представниці відповідача в одному судовому засіданні відбулася в режимі відеоконференції з використанням нею власних технічних засобів, отже представниці не було необхідності витрачати час на прибуття до суду та на зворотній шлях.
Право на ознайомлення з матеріалами справи було реалізовано представницею відповідача у дистанційному режимі, оскільки всі процесуальні документи у справі надходили учасникам справи до електронних кабінетів у ЄСІТС.
З огляду на встановлене та враховуючи подані позивачем заперечення проти стягнення з нього судових витрат відповідача на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про розподіл судових витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі №911/2568/25 у даній справі підлягає частковому задоволенню на загальну суму 20 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 70 000,00 грн (90 000,00 грн - 20 000,00 грн) суд відмовляє.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі №911/2568/25 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, ідентифікаційний код 32614518) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.
В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» відмовити.
Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №911/2568/25 повернути до місцевого господарського суду.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко