Справа № 351/836/23
Провадження № 22-ц/4808/168/26
Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
22 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю представника апелянта адвоката Гринів Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринів Яни Василівни на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Калиновського М. М. в м. Снятині, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
Короткий зміст позовних заяв та клопотання про зупинення провадження
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя - автомобіль марки Audi Q7, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, загальною площею 0,0616 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; млин, загальною площею 284,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; підприємницьку діяльність, а саме: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, КВЕД-2010, клас 45.20; в порядку поділу майна подружжя стягнути зі ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 вартості автомобіля марки Audi Q7, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі (млин), реєстраційний номер майна 1382644126252, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 284,4 кв.м. та розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2625282301:01:002:0002, а також на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 2625282301:01:002:0002, площею 0,0616 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину підприємницької діяльності, а саме: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, КВЕД-2010, клас 45.20.
У червні 2023 року адвокат Кошман І. В. в інтересах ОСОБА_2 подала зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя, в якому просила визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2023 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження із первісним.
У листопаді 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Куфлюк Н. А. подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування клопотання вказала, що ОСОБА_2 став на захист Батьківщини, у зв'язку з чим перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із записами у військовому квитку ОСОБА_2 зарахований на посаду водія перевезення автомобільним транспортом та залучений до доставлення в зону бойових дій продовольчого забезпечення, вантажів, техніки, автомобільних запчастин, документації, до евакуації пошкодженого транспорту із зони бойових дій.
При цьому, ОСОБА_2 бажає брати участь у судових засіданнях у цій справі, надавати пояснення, оскільки справа стосується його прав та інтересів, а тому його представник просила суд зупинити провадження у справі до звільнення ОСОБА_2 з військової служби.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2025 рокуклопотання адвоката Куфлюк Н. А. задоволено.
Провадження в цивільній справі № 351/836/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя зупинено до припинення проходження військової служби ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
В обґрунтування ухвали суд вказав, що перебування ОСОБА_2 на військовій службі унеможливлює участь останнього у судових засіданнях, подання ним суду пояснень та можливість знайомитися з матеріалами справи, а тому існує потреба у зупиненні провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гринів Я. В. на ухвалу суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що ОСОБА_2 проходить службу у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який не переведено на воєнний стан чи залучено до виконання завдань у зоні бойових дій, а тому підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України відсутні.
Наголосила, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників справи. Справа перебуває в провадженні суду з квітня 2023 року і протягом всього цього часу у ОСОБА_2 є представник, яка бере участь у розгляді справи, знайомиться з матеріалами справи, подає всі необхідні процесуальні документи, а отже, немає об'єктивної неможливості розгляду справи.
Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник апелянтки - адвокат Гринів Я. В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила таку задовольнити.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Його представник - адвокат Куфлюк Н. А. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності та за відсутності ОСОБА_2 . У задоволенні апеляційної скарги просила відмовити.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянтки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено:
«1 з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні…
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду вважає оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року такою, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України».
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, що підтверджується довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3/721 від 16 вересня 2025 року, дійшов правильного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 проходить службу у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який не переведено на воєнний стан чи не залучено до виконання завдань у зоні бойових дій, а відтак підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України відсутні, колегія суддів уважає необґрунтованими з огляду на викладену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 513/475/24, відповідно до якої з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому необхідно уважати такими, що переведені на воєнний стан для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Також колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду та перебування учасників справи в стані правової невизначеності, а також про те, що права ОСОБА_2 не будуть порушені у зв'язку з участю його представника у справі. Проходження ОСОБА_2 військової служби в період дії воєнного стану є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його безпосередній участі в розгляді справи. Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України спрямовані на захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, та мають на меті забезпечення об'єктивного розгляду справи. Отже, ключовим при вирішенні питання про зупинення провадження у справі з цієї підстави є волевиявлення військовослужбовця як сторони у справі. Оскільки у цій справі ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, заявив про своє бажання зупинити провадження у справі, суд першої інстанції правомірно врахував таке волевиявлення та дійшов висновку про зупинення провадження.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринів Яни Василівни залишити без задоволення.
Ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 27 січня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта