Справа № 344/433/26
Провадження № 11-сс/4808/47/26
Категорія ст. 181 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
26 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025090000000412 за ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року клопотання слідчого задоволено, застосовано щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування з визначенням розміру застави 1 000 000 грн.
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та доведеності наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме доведено можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчинення кримінального правопорушення та те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що в даному конкретному випадку є можливим визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Причому, з врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, повторну кваліфікацію кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного, суд дійшов до висновку щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 1 000 000 грн.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в сумі 66 650 грн.
Зазначає, що визначений судом розмір застави для ОСОБА_8 є непомірним для нього.
Вказує, що до клопотання не надано жодних доказів, які б вказували, що саме ОСОБА_8 вчинив злочин передбачений ч. 3 ст. 332 КК України.
Наголошує, що суд при визначенні розміру застави керувався нормами матеріального права, які визначають розмір застави для особливо тяжкого злочину, хоча ОСОБА_8 інкриміновано тяжкий злочин, причому в ухвалі суду нічим не аргументовано виключність вказаного провадження для визначення більшого розміру застави ОСОБА_8 .
Звертає увагу, що ОСОБА_8 є тяжко хворою людиною з важким матеріальним станом, що унеможливлює внесення застави у розмірі визначеному судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- захисник ОСОБА_7 просив задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025090000000412 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Злочин передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 08 січня 2026 року (а.п. 1-8), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07 січня 2026 року (а.п. 16-20), повідомленням про підозру у вчиненні злочинів від 08 січня 2026 року (а.п. 26-31), протоколом допиту підозрюваного від 07 січня 2026 року (а.п. 32-33), протоколом обшуку від 07 січня 2026 року (а.п. 34-39), протоколом допиту свідка від 07 січня 2026 року (а.п. 40-43), протоколом допиту свідка від 07 січня 2026 року (а.п. 44-47), протоколом допиту свідка від 07 січня 2026 року (а.п. 48-52), протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні №12025090000000412 від 30 жовтня 2025 року (а.п. 53-67) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема ті на які посилається апелянт.
Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна та він усвідомлює про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у разі доведення його вини в суді, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 відомі їхні анкетні дані та показання, які були ними надані, що підтверджують його причетність до вчинення кримінального правопорушення, а тому він, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати на них свій вплив, з метою зміни їх показань;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_8 може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду. На цей час не встановлено повне коло осіб, що причетні до вчинення указаного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_8 може вчинити дії, щодо повідомлення таких осіб про обставини провадження і таким чином перешкоджати встановленню всіх обставин кримінального провадження;
- п. 5- продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється (продовжити займатися незаконним переправленням осіб через державний кордон України).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
В ухвалі слідчого судді зазначено належне мотивування про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, проаналізовано доводи сторони захисту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 182 КПК встановлено у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Також суд правильно визначив розмір застави в розмірі 1 000 000 гривень, яка є помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України.
При визначенні розміру застави суд першої інстанції врахував дані про особу підозрюваного, стосовно якого в суді першої інстанції перебуває кримінальне провадження №12024090000000656 за ч. 3 ст. 332 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, повторну кваліфікацію кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного, щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 1 000 000 грн.
Визначена судом застава буде достатнім стримуючим фактором, щоб запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Щодо незадовільного стану здоров на яке вказує сторона захисту,колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Керівництво установи виконання покарань забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах установ виконання покарань (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво установи виконання покарань забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини установи виконання покарань закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини установи виконання покарань готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва установи виконання покарань.
Даних про неможливість отримання лікування в умовах обрання відповідного запобіжного заходу запобіжного заходу стороною захисту не надано, тому це не може бути підставою для зміни запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності ухвали слідчого судді та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025090000000412 за ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5