Справа № 639/8812/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/717/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України
21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025221210000690 від 09.08.2025 за частиною 4 статті 185 КК України, -
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволено, продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 13.03.2026 року, включно, із заставою, визначеною ухвалою слідчого судді від 23.10.2025 у справі № 639/5818/25. У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги, захисник вказує, що судом не було враховано вік обвинуваченого, його стан здоров'я, наявність постійного місця проживання. Обвинувачений жодним чином не перешкоджає суду, ризики, на які посилається суд першої інстанції, не підтверджуються. ОСОБА_6 у розшуку не перебував, має дружину, вікові захворювання, скарг від потерпілого чи свідків на нього не надходило. Вважає, що можливо обвинуваченому визначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до частини 4 статті 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи відсутність відповідного клопотання, розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі сторін, що узгоджується з вищенаведеними вимогами частини 4 статті 422-1 КПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, стадію судового провадження, та дійшов висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв'язку із чим, не встановив підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Одночасно судом першої інстанції визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, попередньо встановлений ухвалою слідчого судді від 23.10.2025 у справі № 639/5818/25, що складає 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Перевіряючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою в порядку статті 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення, що є завданням перш за все судового провадження у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає мотивованими є висновки суду щодо встановлених ризиків, які продовжують існувати. Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій, що стане перешкодою для продовження судового провадження.
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом. Колегія суддів враховує, що питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 вирішене судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні, тобто судовий розгляд обвинувального акта по суті ще не розпочато, свідки та потерпілий не допитані безпосередньо судом першої інстанції відповідно до статті 23 КПК України, що обгрунтовано свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України. Зі змісту оскаржуваної ухвали та обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів про власності, що може свідчити про схильність обвинуваченого до вчинення злочинів. Зокрема вироком Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 ОСОБА_6 був засуджений за частиною 2 статті 186 КК України до 5 років позбавлення волі. Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.11.2016 ОСОБА_6 знову був засуджений за частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 162 до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць та 19.11.2020 був звільнений із установи виконання покарань за відбуттям строку покарання. У обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021221220000857 від 26.10.2021 за частиною 3 статті 185 КК України, що перебуває у провадженні Київського районного суду м. Полтави, ухвалою від 12.03.2025 оголошений у розшук. Також ОСОБА_6 оголошений у розшук ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021221080000220 від 11.07.2021.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, стосовно обвинуваченого у Слобідському районному суді м. Харкова, Салтівському районному суді м. Харкова перебувають на розгляді обвинувальні акти.
Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений законних джерел заробітку не має та офіційно не працевлаштований, а тому, перебуваючи поза умовами ізоляції, з метою забезпечення своїх елементарних життєвих потреб може вдатися до вчинення інших злочинів, з чим цілком погоджується суд апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого, обставин інкримінованого йому злочину, колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Доводи захисника щодо наявних у обвинуваченого соціальних зв'язків не спростовують встановлених судом першої інстанції ризиків та не є достатньою гарантією належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Відомості, що наявні в матеріалах провадження щодо особи обвинуваченого об'єктивно вказують на відсутність достатніх підстав для застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу. Обгрунтованих доказів, які б свідчили про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, який є перешкодою для його утримання під вартою, неможливість отримання ним належної медичної допомоги у слідчому ізоляторі, суду апеляційної інстанції не надано.
Виходячи з наведеного, за результатами перевірки ухвали суду першої інстанції порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: