26.01.2026
Єдиний унікальний № 497/3369/25
Провадження № 1-кп/497/95/26
(про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту)
26.01.2026 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 (утримується в СІ),
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12025162270000630 від 01.11.2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ізмаїл Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, зі слів перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштованої, не є ообою з інвалідністю, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, особу якої встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого органом 5119 від 05.07.2024 року, РНОКПП НОМЕР_2 ,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, що надійшов на розгляд Болградського районного суду Одеської області 24.12.2025 року відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, які не заперечували проти призначення справи до судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт, який дійсно відповідає вимогам передбаченим ст.291 КПК України, суд вважає, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні підлягає призначенню до судового розгляду.
При проведенні підготовчих дій підстав, для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ст.314 КПК України не встановлено, перешкоди для призначення обвинувального акту до судового розгляду відсутні, підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України - не має.
Згідно ст.314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки санкція статті 307 ч.3 КК України, яка інкримінована обвинуваченій ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, то відсутні підстави для залучення органу пробації та складання досудової доповіді.
Прокурором не було заявлено клопотання про виклик і допит свідків, оскільки обвинувачена наразі визнає свою провину.
Прокурором заявлено клопотання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с.20-23). В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, який є особливо тяжким злочином за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Обвинувачення висунуто вказаній особі при наявності достатнього єдиного комплексу доказів її провини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується доказами відкритими сторонам провадження.
Слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , а також при продовженні строку дії запобіжного заходу, крім тяжкості скоєного кримінального правопорушення, також було враховано наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
На вказаній стадії процесу не може бути вирішено питання щодо доведеності провини обвинуваченої у скоєнні інкримінованого діяння, але доданий реєстр матеріалів кримінального провадження безпосередньо вказує на наявність доказів, які підтверджують обґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Обвинувачена може: - переховуватися від суду, - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; -вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі доведеності її вини, само по собі може спонукати її сховатись від суду та вживати заходи щодо створення перешкод для правосуддя іншим чином.
Під час виконання вимог статті 290 КПК України обвинуваченій та стороні захисту, стали відомі дані щодо кола понятих, свідків у цьому кримінальному провадженні, які можуть та будуть підтверджувати провину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого діяння, що на цьому етапі кримінального процесу безумовно підвищило ризики протиправного впливу на них у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор звернув увагу, що характер і обставини інкримінованого ОСОБА_4 діяння самі по собі вказують, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу вона може продовжити свою протиправну діяльність.
Встановлено, що у ОСОБА_4 наявні міцні соціальні зв'язки, втім, ці соціальні зв'язки не були стримуючим фактором для обвинуваченої під час вчинення інкримінованого діяння. Зазначене вказує що ці соціальні зв'язки не можуть гарантувати її належну процесуальну поведінку під час судового розгляду провадження у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
А тому, запобігти зазначеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо.
Вказані обставини є підставами вважати, що до обвинуваченої з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків має бути застосований винятковий запобіжний захід - тримання під вартою без визначення розміру застави.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої та обмеження її конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Зазначені обставини є ризиками і підставою для обрання обвинуваченій виняткового запобіжного заходу у вигляді саме тримання під вартою.
Під час досудового розслідування вказаного провадження, 01.11.2025 ОСОБА_4 затримано за підозрою у скоєнні вказаного кримінального правопорушення у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 03.11.2025 з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи підозрюваної та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240.00 гривень.
В подальшому ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 29.12.2025 продовжено строк дії обраного запобіжного заходу відносно підозрюваної до 26.02.2026.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
З цих підстав прокурор просить клопотання задовольнити.
В підготовчому засіданні:
- прокурор, подане клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та ризики, наполягав на його задоволенні. Надав пояснення з підстав зазначених в клопотанні. По твердженню прокурора кримінальне правопорушення, яке вчинене обвинуваченою відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 9 до 15 років, та зважаючи на покарання яке загрожує обвинуваченій, остання може вчинити дії до приховування від суду, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати судовому розгляду іншим чином. Наразі докази судом не досліджені, що не надає можливість суду встановити істину в даному кримінальному провадженні.
Перебуваючи під дією іншого більш м'якого запобіжного заходу наявні ризики стануть актуальними, що на думку прокурора буде перешкоджати розгляду даного обвинувального акту.
Обвинувачена ОСОБА_4 визнаючи свою провину, заперечувала щодо задоволення даного клопотання, просила обрати відносно неї цілодобовий домашній арешт за місцем її проживання та надати можливість побути з малолітніми дітьми. Посилалася на те, що вона все усвідомила та більше не буде вчиняти протиправних дій. Разом з цим, обвинувачена пояснила, що до суду буде прибувати за першою вимогою,
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 підтримав клопотання обвинуваченої, стверджував про відсутність ризиків, на які посилався прокурор, та можливість застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем її проживання м.Ізмаїл.
Суд перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, ознайомившись із наявними матеріалами кримінального провадження, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.9 ч.2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що згідно обвинувального акту від 23.12.2025 року складеного старшим слідчим СВ Болградського РВПГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , затвердженим процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні - прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 2.12.2025 року (т.1 а.с.1-6) ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.307 КК України в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025162270000630 від 01.11.2025 року.
Кримінальне правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_4 згідно ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Процесуальне керівництво по даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами включеними до групи прокурорів відповідно до постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 01.11.2025 року, старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_3 (т.1 а.с.28-29).
01.11.2025 ОСОБА_4 затримано за підозрою у скоєнні вказаного кримінального правопорушення у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 03.11.2025 з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи підозрюваної та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240.00 гривень (т.1 а.с.35-37).
Дана рішення було залишено без змін на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 10.12.2025 року (т.1 а.с.38-43).
В подальшому ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 29.12.2025 продовжено строк дії обраного запобіжного заходу відносно підозрюваної до 26.02.2026 (т.1 а.с.44-45).
На підставі доручення Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги №002-150005912 від 01.11.2025 року призначено адвоката ОСОБА_5 для захисту обвинуваченої ОСОБА_4 (т.1 а.с.33-34).
Згідно із вимогами ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частина 1 ст.183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: - до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4).
Відповідно до статті 189 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
За ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка має постійне місце реєстрації і проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, відомості про доходи відсутні, характеризуючі документи не надано.
Метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченої є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_4 була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні цією особою особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які давали достатні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинене.
Отже, з урахуванням характеру, ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суворості покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у його вчиненні, даних про особу обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків, суд приходить до висновку, що ризики продовжують існувати, і не втратили своєї актуальності, а тому наразі є підстави для обрання стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не забезпечать її належної процесуальної поведінки.
Суд зазначає, що на тепер у справі не були допитані свідки, не досліджено докази. Тому, обираючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності запобігання ризикам, визначеним статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали, не втратили своєї вагомості під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яке інкриміноване обвинуваченій, остання може переховуватись від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, ухилитись від суду.
Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченій та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченій у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Прокурор, звертаючись з клопотанням про обрання (продовження) відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надаючи пояснення в судовому засіданні при розгляді клопотання довів про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики перешкоджати кримінальному провадженню, передбачені ст.177 КПК України.
Крім цього, суд також звертає увагу, що Законом № 2500-IX від 15 серпня 2022 року ВР затвердила Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21.11.2022 року. І до тепер воєнний стан триває.
Згідно ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 20 названого Закону - правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах?воєнного стану?визначаються відповідно?до Конституції?України та?цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Оцінивши обставини визначені ст. 178 КПК України, суд дійшла висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню та вважає необхідним застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо визначення застави:
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні:?
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Між тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України?слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом.
Отже, задовольняючи дане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій розмір застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.2 ч.5 цієї ж статті щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, у відповідності до положень ст. 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу підозрюваного впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, відсутність наразі доказів на підтвердження її матеріального стану, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі, який не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір буде стимулювати обвинувачену дотримуватись покладених на неї обов'язків.
А відтак, у цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосуванні тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що запобігання спробам вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до неї запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3 328.00 гривень х 60 = 199 680.00 гривень), що є максимальним розміром у разі вчинення тяжкого кримінального правопорушення, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений протягом усього часу дії запобіжного заходу, вважаю за необхідне покласти наступні обов'язки: - прибувати за першою вимогою на виклики до прокурора та суду; - повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; - не відлучатися за із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора або суду.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.??
Сторони вважали за необхідне розглядати обвинувальний акт у відкритому судовому засіданні.
Стаття 27 КПК України передбачає, що суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі, зокрема:
1)якщо обвинуваченим є неповнолітній;
2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Наразі суд не ознайомлений з матеріалами досудового розслідування, в той же час прокурор не заявляє про можливість розголошення відомостей, які становлять таємницю, що охороняється законом та, що в результаті такого розголошення може бути завдана шкода обороноздатності, національній безпеці України, що може підірвати стан боєготовності військових формувань України, чи нести загрозу життю та здоров'ю військовослужбовців.
А відтак, суд вважає, що наразі відсутня імовірність того, що проведення судового засідання у відкритому режимі може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом, оприлюднення якої може призвести до тяжких наслідків, в зв'язку з чим, обвинувальний акт слід розглядати у відкритому судовому засіданні.
Щодо колегіального розгляду справи.
В підготовчому засіданні судом було роз'яснено ОСОБА_4 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, положення ч.4 ст.315 КПК України - право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно неї колегіально судом у складі трьох суддів, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ст.307 ч. 3 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її адвокат ОСОБА_5 наполягали на розгляді обвинувального акту одноособово суддею, у провадженні якої перебуває обвинувальний акт.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
Згідно зі ст. 315 ч.4 КПК України, клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів вирішується у підготовчому судовому засіданні.
Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що розгляд обвинувального акту в кримінальному провадженні 12025162270000630 від 01.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст..307 ч.3 КК України - здійснювати суддею одноособово.
Інших заяв та клопотань до суду не надходило.
Керуючись ст.ст. 131, 176-178, 183, 314-315, 392, 393, 395КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 на 04.02.2026 року о 15:00 годині у відкритому судовому засіданні в приміщенні Болградського районного суду Одеської області за адресою: вул.25 Серпня, № 192, м.Болград, Одеська область, за участю прокурора Болградської окружної прокуратури.
Розгляд обвинувального акту в даному кримінальному провадженні здійснювати суддею ОСОБА_1 одноособово.
В судове засідання викликати:
- прокурора Болградської окружної прокуратури: вул. Варненська, № 19, м. Болград, Одеська область;
- обвинувачену ОСОБА_4 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , утримується в ДУ Ізмаїльський слідчий ізолятор.
- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 : вул. Гагаріна, 60, с.Виноградівка, Болградський район, Одеська область; тел.: НОМЕР_3 .
Клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Обрати обвинуваченій у кримінальному провадженні №12025162270000630 від 01.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.3 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням її в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали визначити до 26.03.2026 року включно.
Одночасно визначити розмір застави у межах 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680.00 гривень (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.??
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою на виклики до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора та суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26.03.2026 року.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення? застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного ?з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_4 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченою, яка утримується під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1