26 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5815/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5815/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.04.2025 адвокат Ярошенко Світлана Миколаївна, здійснюючи на підставі ордера (серія ВІ №1294941 від 11.04.2025) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту старшого сержанта ОСОБА_2 від 25.02.2025 №29/12498/25-Вн;
- зобов'язати Відділ прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) звільнити з військової служби старшого сержанта ОСОБА_3 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А), за сімейними обставинами на підставі поданого 25.02.2025 рапорту.
Мотивуючи позов, заявниця вказує на обставини на факт проходження військової служби її чоловіком ОСОБА_4 у складі управління особливого призначення № НОМЕР_3 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", де той з 15.08.2024 займає посаду заступника командира взводу №3 роти №1 полку. У зв'язку з цим позивачка вважає, що вона має право на звільнення з військової служби відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" як дружина, у випадку якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 09.06.2025 суд здійснив заміну первісного відповідача в особі Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) на належного відповідача в особі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (надалі - в/ч НОМЕР_2 ).
19.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 24-28), в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби в порядку пп. "г" п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що чоловік позивачки, старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , відповідно до довідки про проходження служби, яка видана 10.02.2025 Управлінням поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 "), не перебуває на військовій службі.
У відповіді на відзив (а.с. 38-39) представник позивача наполягала на тому, що Бригада штурмової поліції "Лють" є підрозділом Національної поліції України, який залучений до бойових дій у межах проєкту "Гвардія наступу" разом із бригадами Нацгвардії та ДПС України. До військових формувань України, окрім Збройних Сил, належать: Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки, Державна спеціальна служба транспорту та інші. У позовній заяві зазначено, що Національна поліція України не є військовим формуванням у традиційному розумінні, а виконує правоохоронні функції. Однак підрозділи, які беруть участь у бойових діях, зокрема бригада " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", прирівнюються до військових формувань щодо певних прав, пільг та гарантій як-от статус учасника бойових дій та пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим представник позивача вважає за необхідне провести аналогію права за обставин того, що ОСОБА_4 проходить службу у бойовому підрозділі " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", виконуючи бойові завдання.
Правом на надання заперечень відповідач не скористався.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 26.03.2019 проходить військову службу за контрактом у складі в/ч НОМЕР_2 НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, як про це зазначає відповідач та свідчать записи військового квитка позивача серії НОМЕР_4 (а.с. 12-13).
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України м. Харків від 27.12.2022 №514-ОС ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - дозиметристом 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) (а.с. 31).
Позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яким шлюб вперше був укладений 12.07.2008. У цьому шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . У 2015 році шлюб був розірваний, а 14.02.2025 - зареєстрований вдруге (а.с. 7-8).
ОСОБА_4 з 01.03.2023 прийнятий на службу до Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", де з 15.08.2024 перебуває на посаді заступника командира взводу №3 роти №1 полку, як про це зазначено у довідці від 10.02.2025 №664/59/16-2025 (а.с. 32).
25.02.2025 позивачка звернулася з рапортом по команді до командира в/ч НОМЕР_2 про звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п'ятої та абзацу (дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років" пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 29).
За результатами розгляду рапорту на засіданні 12.03.2025 атестаційна комісія НОМЕР_1 прикордонного загону прийняла рішення відмовити в задоволенні рапорту "одноголосно", оскільки надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме: чоловік не перебуває на військовій службі. Результати розгляду рапорту ОСОБА_1 зазначено в протоколі №5 засідання атестаційна комісія НОМЕР_1 прикордонного загону (а.с. 30).
Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який діє і дотепер.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього ж Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Підстави звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону №2232-XII і ці підстави залежать від виду військової служби.
Зокрема, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, передбачені частиною п'ятою вказаної норми.
При цьому пункт третій визначає підстави для звільнення такої категорії військовослужбовців під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Так, відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 та абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд зазначає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання і так далі до посадової особи, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту такий рапорт подається непрямому старшому командиру з поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом вирішувати питання по суті чи скасування рішень попередніх командирів.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Інструкція №170 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до підпункту 10 пункту 5 Додатку, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: дружиною, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років (під час дії воєнного стану): копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням материнства особи; довідка з військової частини про перебування чоловіка на військовій службі.
Отже, чинним законодавством України передбачені підстави звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців за контрактом під час мобілізації в період дії воєнного стану. При цьому такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем документами за визначеним переліком.
25.02.2025 старший сержант ОСОБА_1 подала рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 та абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII як дружина із подружжя, в якому обоє проходять військову службу і мають дітей віком до 18 років.
До рапорту заявниця надала наступні документи: нотаріально посвідчені копії свідоцтва про народження дітей, нотаріально посвідчена копія свідоцтва про шлюб, довідка (форма 5) управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 10.02.2025 №664/59/16-2025.
Рапорт позивачки був розглянутий 12.03.2025 на засіданні атестаційною комісією НОМЕР_1 прикордонного загону, якою прийнято рішення про відмову у його задоволенні "одноголосно", оскільки надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме: чоловік не перебуває на військовій службі.
Надаючи оцінку на предмет правомірності підстав відмови у звільненні позивача з військової служби, суд враховує наступні обставини.
Як вже встановлено судом, чоловік позивача - ОСОБА_4 , старший лейтенант поліції з 01.03.2023 прийнятий на службу до Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", де з 15.08.2024 і по теперішній час перебуває на посаді заступника командира взводу №3 роти №1 полку. Під час проходження служби у складі штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОСОБА_4 , зокрема, з 22.01.2025 по 10.02.20225 перебував у службовому відрядженні у Донецькій та Луганській областях для виконання розпоряджень, спрямованих для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується довідкою старшого інспектора відділу кадрового забезпечення Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Національної поліції України від 10.02.2025 №664/59/16-2025 (а.с. 32).
Згідно з довідкою начальника Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Національної поліції України від 10.02.2025 №3100/59/01-2025 старший лейтенант поліції ОСОБА_4 дійсно у періоди з 16.08.2023 по 29.11.2023, з 01.12.2023 по 16.12.2023, з 10.04.2024 по 13.08.2024, з 16.08.2024 по 27.08.2024, з 13.09.2024 по 10.12.2024, з 13.12.2024 по 02.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в населених пунктах Кліщіївка, Часів Яр Бахмутського району Донецької області (а.с. 9).
З посиланням саме на ці обставини представник позивача стверджує про факт несення ОСОБА_4 служби, яка по суті є військовою.
Надаючи оцінку таким судженням представника позивача, суд звертає увагу на наступні особливості нормативно-правового регулювання у контексті піднятого питання.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї ж статті передбачені наступні види військової служби:
базова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Водночас частиною першою статті 1 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Тож наведеними нормами Закону №580-VIII правовий статус поліції визначений як правоохоронний орган.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII).
Окремо слід зазначити, що згідно з приписами частин 2 та 4 статті 24 Закону України "Про Національну поліцію", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Відповідно до статей 13, 23 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, з метою організації діяльності підрозділів поліції особливого призначення головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.12.2017 №987, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за №1565/31433, було затверджено Положення про підрозділи поліції особливого призначення.
Це Положення визначає основні завдання, функції, права, обов'язки та порядок діяльності підрозділів поліції особливого призначення (далі - Підрозділи) головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві та міжрегіональних територіальних органів (далі - Територіальний орган).
Відповідно до п. 2 розділу І Положення, Підрозділи у своїй діяльності керуються Конституцією України, Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про Національну поліцію", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про боротьбу з тероризмом", "Про оборону України", іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність Національної поліції України, та цим Положенням.
Згідно з п. 4 розділу І Положення, Підрозділи безпосередньо підпорядковуються керівнику Територіального органу або особі, яка виконує його обов'язки. Під час виконання завдань поза межами місця постійного несення служби (дислокації) Підрозділ переходить в підпорядкування керівника відповідного Територіального органу.
До завдань Підрозділів, відповідно до розділу ІІ Положення, відноситься участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього.
Відповідно до пункту 2 розділу VII "Обов'язки та права поліцейських Підрозділів" Положення, поліцейські Підрозділів у разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку в порядку та випадках, установлених для з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
При цьому, пунктом 3 розділу VII "Обов'язки та права поліцейських Підрозділів" Положення визначено, що поліцейські Підрозділів мають права та обов'язки, пов'язані з проходженням служби в поліції, що визначені законодавством України, посадовими (функціональними) обов'язками та організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України.
Таким чином, обставини проходження чоловіком позивачки служби в поліції, навіть зважаючи на факт його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, не змінює правоохоронного характеру такої служби, яка регулюється організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України та Законом України "Про Національну поліцію", а тому служба в поліції не може прирівнюватися до військової служби в розумінні Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Тож на час розгляду цієї справи у суду відсутні як фактичні так і юридичні підстави для визнання за позивачкою права на звільнення з військової служби за контрактом під час мобілізації через сімейні обставини з підстав, передбачених пп. "г" п. 3 ч. 5 та абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII.
За таких обставин суд визнає заявлений позов безпідставним, у зв'язку з чим залишає його без задоволення у повному обсязі.
За відсутності підстав для задоволення позову відсутні й підстави для розподілу судових витрат, позивачка таких не понесла.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/5815/25 - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун