23 січня 2026 рокусправа № 380/23129/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправними і скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання від 17.11.2025 року номер 47, в частині відмови у наданні (оформленні) громадянину ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся через ЦНАП до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку зі зникненням безвісти за особливих обставин його батька, що підтверджувалося поданими документами. Листом від 17.11.2025 №17532 відповідач повідомив про відмову у наданні відстрочки, оформлену протоколом комісії №47, з підстави відсутності документів, що підтверджують факт загибелі (смерті) родича. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки його батько є військовополоненим, що підтверджується витягами з відповідних державних реєстрів, а комісія відповідача не надала належної оцінки поданим доказам та не врахувала всі істотні обставини справи, у зв'язку з цим він звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 26 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( далі - відповідач 1) у встановлений судом строк відзив на позов не подала. Про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином 03.12.25, що підтверджується трекінгом відправлення.
Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ( далі - відповідач 2) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації. Пункт 4 частини 3 цієї статті передбачає право на відстрочку для членів сімей військовослужбовців, які загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час воєнного стану. Комісією встановлено, що батько позивача перебуває у військовому полоні на території держави-агресора, що не є тотожним факту загибелі або зникнення безвісти та не охоплюється підставами, визначеними пунктом 4 частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ. Чинне законодавство не надає Комісії повноважень розширювати перелік таких підстав або прирівнювати статус військовополоненого до статусу зниклого безвісти. Заява позивача розглянута у порядку та строки, визначені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560, рішення оформлено протоколом № 47 від 17.11.2025 та належним чином повідомлено заявника. Відтак, Комісія діяла в межах наданих законом повноважень, а рішення про відмову у наданні відстрочки є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою від 10.11.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз 2 п. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується відповідною заявою долученою до матеріалів справи. До вказаної заяви долучено : документи, що підтверджують родинні зв'язки (залежно від ступеня споріднення); витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; Довідку про участь в АТО; витяг з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими.
Відповідно до повідомлення від 17.11.2025 №17532 комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.4 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду повідомлено про, що протоколом від 17.11.2025 №47 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови відсутність усіх підтверджуючих документів а саме: документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі i стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг iз наказу про виключення iз списків особового складу (із зазначенням підстави).
Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, оскільки його батько- полковник ОСОБА_2 є військовополоненим, а не загинув і перебуває (ймовірно) згідно витягу з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими в СІЗО №3 м. Новочеркаськ, Ростовська область (росія), а комісія відповідача розглянула його заяву поверхнево, без належної оцінки поданих доказів і без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення спірного питання. Відтак звернувся із вказаним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Приписами статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
16.05.2024 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №560, якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (далі - Порядок №560).
Пункт 56 Порядку № 560 визначає, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Відповідно до пункту 57 цього Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
-голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
-члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 .
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
На підставі пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою від 10.11.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз 2 п. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянула заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.4 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду повідомлено про, що протоколом від 17.11.2025 №47 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови відсутність усіх підтверджуючих документів а саме: документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі i стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг iз наказу про виключення iз списків особового складу (із зазначенням підстави).
Щодо вказаної відмови суд зазначає про наступне.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII).
Стаття 23 Закону №3543-XII передбачає перелік підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Проте відповідно до заяви поданої позивачем від 10.11.2025, осатаній просив оформити відстрочку від на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини 3 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини 3 статті 3 Закону України Закону № 3543-XII (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
Таким чином, оцінюючи правомірність оскаржуваної відмови оформленої протоколом від 17.11.2025, відповідач виходив із положень пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас, як убачається зі змісту заяви позивача від 10.11.2025, останній звернувся до уповноваженого органу з вимогою оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на іншій, чітко визначеній законом підставі, а саме відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII.
За таких обставин відповідачем було допущено неправильне застосування норм матеріального права, що виразилося у розгляді заяви позивача не за тією статтею (пунктом) Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.
З урахуванням вищесказаного суд робить висновок про протиправність рішення про відмову у наданні позивачу відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.4 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Вирішив:
адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання від 17.11.2025 №47 про відмову у наданні (оформленні) громадянину ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за абзацом 2 пунктом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 605 грн 60 коп сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович