Справа № 462/9380/24 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю. Л.
Провадження № 22-ц/811/1006/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
26 січня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П. , Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Головченка О.А. на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
В грудні 2024 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Головченко О.А. звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , у якій просив суд стягнути із відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 41767,40 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 16.07.2024 року позивач придбав телефон iPhone 13 Pro Max 256 GB Graphite в онлайн-магазині «Apple People» та перерахував за такий кошти у розмірі 41480, 00 грн. за надісланими йому реквізитами. На вказаному сайті було вказано, що телефон, який позивач придбав є новим. У період гарантійного терміну під час перевірки серійного номеру виявилося, що магазин продав вживаний телефон під видом нового, а також телефон був відремонтований 15 вересня 2023 року, тобто майже за рік до покупки. Телефон було куплено попереднім власником у лютому 2022 року, що підтверджує інформація з офіційного сайту Apple (checkcoverage.apple.com) при перевірці серійного номеру. Тобто отримання такої інформації є відкритим та доступним за пошуком в мережі Інтернет. 05 листопада 2024 року позивач, на підставі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», направив відповідачу заяву, в якій просив повернути йому кошти у сумі 41480,00 гривень за неякісний товар на підставі наведеної інформації, яка підтверджує наявність у товарі істотного недоліку. Проте, до цього часу відповідач заяву не розглянув і грошові кошти не повернув. Також, 05.11.2024 р. позивач звернувся з відповідною скаргою на продавця до Держпродспоживслужби України. 06.11.2024 року Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області направило лист №05 2-11, в якому вказали, що позбавлені права здійснювати перевірку, оскільки діє законодавча заборона на проведення перевірок. На доставлення неякісного товару ОСОБА_1 також витратив 287,40 грн., про що свідчить додана копія фіскального чеку ТОВ «Нова пошта». Отже, загальні втрати позивача складають: 41767,40 грн. (41480 + 287,40). Просив позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , подавши апеляційну скаргу.
З рішенням суду не погоджується, вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не з'ясовані усі обставини справи, не надана належна правова оцінка встановленим обставинам справи.
Звертає увагу на те, що подаючи відзив на позовну заяву, ОСОБА_2 не заперечив факту продажу ним товару ОСОБА_1 , а відтак вказана обставина не підлягає доказуванню.
Здійснюючи замовлення товару, ОСОБА_1 вважав, що здійснює придбання саме нового товару.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що відсутні докази та відповідно підстави для визнання недоліку товару істотним, що, у свою чергу, надавало б можливість застосувати спосіб захисту порушених прав споживача у спосіб, обраний позивачем, шляхом повернення сплаченої за товар грошової суми. За таких обставин, суд вважав позовні вимоги не доведеними та такими, що не підлягають до задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.07.2024 року здійснив онлайн замовлення телефону iPhone 13 Pro Max 256 GB Graphite та отримав такий у відділенні поштового оператора «Нова пошта» 18.07.2024 року, оплативши вартість телефону у розмірі 41480, 00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи, від 18.07.2024 року, ОСОБА_1 сплатив на рахунок ОСОБА_2 41480 грн. /а.с.11/.
Водночас, до матеріалів позову долучено фото гарантійного листа з печаткою магазину Apple People, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 83, про придбання телефону 16.07.2024 року за ціною 41480 грн. /а.с.14 зворот/.
У поданому відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 підтвердив факт купівлі позивачем ОСОБА_1 16.07.2024 року телефону iPhone 13 Pro Max 256 GB Graphite та отримання замовлення у відділенні поштового оператора «Нова пошта» та здійснення позивачем оплати.
Згідно гарантійного листа про придбання телефону 16.07.2024 року за ціною 41480 грн., термін гарантії на телефон iPhone 13 Pro Max 256 GB Graphite - один рік.
Із змісту відповіді ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області № 05_2-11 вбачається, що ОСОБА_1 06.11.2024 року звернувся із заявою щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів в частині повернення коштів за можливо неякісний товар придбаний в Інтернет магазині Apple People (ФОП ОСОБА_2 ) та йому роз'яснено, що проведення заходу державного нагляду (контролю) згідно звернення, в період дії воєнного стану в Україні, є неможливим /а.с.6-7/.
Як ствердив позивач, 05.11.2024 року він надіслав на електронну пошту Аpple рeople лист, у якому просив повернути йому кошти за неякісний товар, оскільки, під час перевірки серійного номера, ним виявлено, що магазин продав вживаний телефон під видом нового, а також телефон був відремонтований 15.09.2023 року. /а.с.20-21/.
До вказаного листа позивачем було додано заяву, у якій, серед іншого, ОСОБА_1 вказав, що він повертає товар у повній комплектації, з експлуатаційними документами /а.с.19/.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 698 ЦК України передбачено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Згідно із ч. 1 ст. 676 ЦК України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку / ч. 3 ст. 680 ЦК України/.
Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Системний аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Згідно зі статтею 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов'язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.
Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов'язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.
Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України та частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов'язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений частиною другою статті 679 ЦК України обов'язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до частини першої статті 679 ЦК України покладається на нього.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Встановивши, що з моменту отримання замовлення та до звернення до відповідача із заявою ОСОБА_1 користувався придбаним телефоном, тобто не зберіг продукцію у незміненому стані, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про наявність у вказаному товарі істотних недоліків, які виникли з вини виробника (продавця, виконавця), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з його недоведеністю.
Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що функціонал операційної системи (iOS) носить виключно інформаційний характер та підтверджує оригінальність деталей /дисплею/ і жодним чином не свідчить, що мобільний телефон було відремонтовано, позивачем не надано доказів, що він звертався до сервісних центрів чи до відповідача, як продавця, щоб встановити факт ремонту мобільного телефону, провівши експертизу та надавши за її результатами відповідний акт, а також, що ОСОБА_1 продовжує користуватись мобільним телефоном.
Колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 січня 2026 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.