ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 січня 2026 року Справа № 906/970/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
позивача (відповідача за зустрічним позовом): представник Ляхов О.В.
відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом): представник Гуменюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вх.4442/25 від 14.10.2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" (вх.4623/25 від 27.10.2025) на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 24.09.25р. суддею Кудряшовою Ю.В. у м.Житомирі, повний текст складено 06.10.25р. у справі № 906/970/24
за первісним позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до відповідачів:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс"
- ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України
про стягнення 1 629 835,26 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс"
до відповідача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсними п. п. 2.5, 2.6 додаткової угоди №1 від 13.06.2022
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/970/24 від 24.09.2025.
1.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.09.2025 у справі №906/970/24 задоволено частково первісний позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс"; ОСОБА_1 ; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України про стягнення 1 629 835, 26 грн. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк": - 655 720,76 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 281 023,18 грн - заборгованість перед державним бюджетом; - 5 747,06 грн - заборгованості за процентами; - 11 309,89 грн - витрат по сплаті судового збору.
1.3. Закрито провадження у справі в частині стягнення 425079,31 грн заборгованості за тілом кредиту та 182 176,85 грн. заборгованості перед державним бюджетом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
1.4. В решті первісного позову - відмовлено.
1.5. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсними п. п. 2.5, 2.6 додаткової угоди №1 від 13.06.2022 - відмовлено.
2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції щодо первісних позовних вимог мотивоване тим, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ТОВ "Райки-Агроплюс" суму кредиту у розмірі 2 975 000,00 грн.
2.1.1. За домовленістю сторін кредит підлягає погашенню згідно графіка платежів.
2.1.2. Зобов'язання з повернення кредиту відповідачем 1 виконувалось неналежним чином. Згідно банківської виписки по рахунку НОМЕР_1 (а.с. 33 том 1) на дату звернення позивача до суду в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту сплачено 1 894 199,93 грн., з яких 463 200,03 грн. - кошти державного бюджету, сплачені Міністерством фінансів України, як гарантом, на виконання Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022.
2.1.3. На дату звернення до суду заборгованість ТОВ "Райки-Агроплюс" перед АТ КБ "Приватбанк" за тілом кредиту становила 1 080 800,07 грн. (а.с. 33 том 1).
2.2. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 463200,03 грн боргу перед державним бюджетом, який виник в результаті сплати Міністерством фінансів України, як гарантом, заборгованості відповідача-1 перед позивачем.
2.2.1. Матеріалами справи підтверджується та обставина, що через порушення відповідачем-1 умов кредитного зобов'язання, Міністерство фінансів України, як гарант виконання його зобов'язань за кредитним договором, перерахувало на користь позивача суму гарантії у розмірі 463 200,03 грн.
2.2.2. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом також становила 463 200,03 грн.
2.2.3. Під час розгляду справи у період з 20.09.2024 по 24.09.2025 відповідачем-1 здійснено часткове погашення боргу в сумі 607 256,16 грн., з яких 425079,31 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 182 176,85 грн. - заборгованість перед державним бюджетом.
2.2.4. З урахуванням часткового погашення заборгованості, борг ТОВ "Райки-Агроплюс" за тілом кредиту становить 655720,76 грн, заборгованість перед державним бюджетом становить 281 023,18 грн.
2.2.5. Відповідачем-1 факт наявності заборгованості не спростовано. Доказів погашення боргу в повному обсязі суду не подано.
2.2.6. У зв'язку зі сплатою боргу, зокрема: в частині 425 079,31 грн. заборгованості за тілом кредиту та 182 176,85 грн. заборгованості перед державним бюджетом провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
2.3. Щодо вимоги позивача про стягнення 85 835,16 грн. заборгованості по сплаті відсотків суд зазначає наступне.
2.3.1. Судом першої інстанції встановлено, що АТ КБ "Приватбанк" проводив щоденне нарахування відсотків за користування кредитом у відповідності до умов п. 2.1.-2.3. Додаткової угоди № 1 до договору від 13.06.2022 та здійснював їх облік на банківському рахунку НОМЕР_2 .
2.3.2. Окремо на банківському рахунку НОМЕР_3 банком здійснювався облік відсотків, які підлягали компенсації Фондом розвитку підприємництва.
2.3.3. Сума компенсації процентів, що підлягає сплаті Фондом, розрахована як різниця між сумою нарахованих процентів за користування відповідачем-1 кредитом протягом місяця із застосуванням базової процентної ставки та сумою нарахованих процентів за користування відповідачем-1 кредитом протягом цього ж місяця із застосуванням компенсаційної процентної ставки.
2.3.4. За період з 16.06.2022 до 23.05.2024 за Кредитним договором №42948182-КД-2 від 13.06.2022 відповідачу-1 нараховані відсотки в загальній сумі 800 701,23 грн., з яких сплачено 714 866,07 грн.
2.3.5. Згідно виписки на банківському рахунку НОМЕР_2 відповідачем-1 було сплачено, нараховані відсотки в сумі 283 252,17 грн.
2.3.6. В якості державної підтримки Фондом розвитку підприємництва були компенсовані відсотки в розмірі 431 613,90 грн., що також підтверджується випискою по банківському рахунку НОМЕР_2 .
2.3.7. Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що загальний розмір заборгованості по нарахованих відсотках становить 85 835,16 грн.
2.4. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 , як з поручителя, суд зазначає наступне.
2.4.1. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
2.4.2. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним чи неукладеним сторонами суду не представлено.
2.4.3. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
2.4.4. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителя, оскільки між сторонами існує солідарний обов'язок за виконання зобов'язання за кредитним договором, а їх спільний розгляд відповідає засадам ефективного захисту прав позивача.
2.5. Щодо вимог зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив таке.
2.5.1. У ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
2.5.2. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
2.5.3. Частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
2.5.4. За своєю правовою природою укладених між сторонами договір № 42948182-КД-2 від 13.06.2022 є кредитним договором.
2.5.5. Згода на укладення Кредитного договору та Додаткових угод до нього підтверджується Рішенням учасника №1136254072 від 07.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс", яким вирішено укласти кредитний договір для поповнення обігових коштів для придбання майна згідно Додатку № 1, зокрема на наступних умовах: комісії: згідно тарифів Приватбанку; інші умови в т.ч. комісійні винагороди: на розсуд уповноваженої особи на підписання кредитного договору.
2.5.6. Одноразова винагорода за надання кредиту в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту у розмірі 14875,00 грн сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" 13.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1128.
2.5.7. Одноразова винагорода за обслуговування кредиту в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту у розмірі 14 875,00 грн. сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" 13.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1129.
2.5.8. З наведеного вище вбачається, що комісійна винагорода була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" до отримання кредитних коштів в день підписання Кредитного договору та Додаткової угоди.
2.5.9. Свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
2.5.10. Оскільки сторони погодили такі умови договору щодо сплати винагороди, тому можливо говорити про те, що сторони належним чином оцінили вищевказані принципи закону, встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів.
2.5.11. Згідно зі статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
2.5.12. Підписавши Кредитний договір та Додаткову угоду №1, позичальник узгодив із банком зміст пунктів 2.5. та 2.6. без будь-яких заперечень.
2.5.13. Встановлення у договорі за згодою сторін додаткових зобов'язань по сплаті одноразової комісійної винагороди за надання кредиту та за обслуговування кредиту (операційні витрати Банку) для позичальника не суперечить приписам статті 627 Цивільного кодексу України.
2.5.14. Більше того, суперечність та протиріччя одних пунктів договору іншим, не є підставою для визнання договору недійсним в цілому або частково, оскільки підставою для визнання недійсним договору є його суперечність саме Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що не доведено позивачем.
2.5.15. Комісійна винагорода за надання кредиту та за обслуговування кредиту (по 0,5% від ліміту 14 875,00 грн). є співмірною та розумною по відношенню до установленого кредитного ліміту у розмірі 2 875 000,00 грн.
2.5.16. Подвійного стягнення з позивача не відбулося, оскільки оспорюваними умовами чітко передбачено, що позичальник сплачує банку комісійну винагороду за надання та обслуговування кредиту - одноразово в день укладання Додаткової угоди, тобто в день коли проценти за користування кредитом не нараховані та не підлягали сплаті позичальником.
2.5.17. При цьому, видача кредитних коштів та обслуговування кредиту це і є надання послуг за які і встановлено сплату комісійної винагороди, тому доводи позивача про те, що наведені дії відповідають лише економічним потребам самої кредитної установи (банку), і такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику, є необґрунтованими та безпідставними.
3. Доводи осіб, які подали апеляційні скарги; короткий зміст вимог апеляційних скарг.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" 14.10.2025, через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.4442/25 від 14.10.2025), в якій просить: рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2025 по справі №906/970/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором №42948182-КД-2 від 13.06.2022 та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" про визнання недійсними п. п. 2.5, 2.6 додаткової угоди №1 від 13.06.2022, в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 80088,10 грн, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вирішити питання розподілу судових витрат.
3.1.1. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що відмовляючи у задоволенні частини вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 80088,10 грн., судом було зазначено, що: "Надання Фондом державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом часткової компенсації процентів призупиняється у разі порушення суб'єктом підприємництва більше ніж на 15 календарних днів зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або щодо своєчасно сплати суб'єктом підприємництва частини нарахованих процентів за кредитом у розмірі компенсаційної процентної ставки. Сплата компенсації процентів відновлюється у разі погашення суб'єктом підприємництва заборгованості за кредитним договором або здійснення уповноваженим банком та суб'єктом підприємництва реструктуризації прострочено ним заборгованості за кредитним договором. За період призупинення надання державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом сплати компенсації процентів відповідна компенсація процентів не сплачується та державна підтримка за цей період не надається (п. 29).
Отже, саме АТ КБ "Приватбанк", як уповноважений банк, керуючись умовами Порядку та укладеного Кредитного договору, наділений правом, за певних умов, призупиняти участь та/чи виключати такого суб'єкта підприємництва з участі в Програмі щодо фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва.
Однак, заборгованість у відповідача-1 виникла лише з 01.01.2024. До вказаної дати про наявність будь-якої заборгованості у відповідача-1 перед банком позивач не заявляв.
Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що позивачем було прийнято рішення про призупинення державної підтримки у вигляді часткової компенсації відсотків за користування кредитом.
Докази направлення відповідачу-1 з боку позивача повідомлення про призупинення державної підтримки також відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення саме з відповідачів відсотків, які підлягають компенсації Фондом розвитку підприємництва в якості фінансової державної підтримки в сумі 80 088,10 грн
Враховуючи викладені обставини суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 80 088,10 грн. відсотків."
3.1.2. Наводячи у апеляційній скарзі обставини справи, апелянт не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, зазначаючи, що посилання суду першої інстанції на те, що у відповідача був відсутній обов'язок по сплаті процентів, натомість, відповідний обов'язок належав Фонду розвитку підприємництва з урахуванням умов Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, спростовуються умовами кредитним договором та додатковою угодою, в яких передбачено розмір, формулу та обрахунок суми відсотків за користування кредитом, а також передбачено зобов'язання Позичальника щодо повернення Банку нарахованих відсотків.
3.1.3. Статтею 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28 "Про надання фінансової державної підтримки" державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді: 1) часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами, що надаються суб'єктам підприємництва для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього порядку (далі - компенсація процентів).
3.1.4. Фондом розвитку підприємництва за кредитом надається компенсація нарахованих процентів за користування Позичальником кредитними коштами в розмірі та строки, визначені умовами Програми, та при дотриманні Позичальником умов Програми.
3.1.5. Компенсація нарахованих процентів за користування кредитними коштами надається Фондом розвитку підприємництва Позичальнику з метою зниження його фактичних витрат на сплату встановленої Договором про приєднання Базової процентної ставки за Кредитом, внаслідок чого такий Позичальник має сплачувати лише частину Базової процентної ставки у розмірі Компенсаційної процентної ставки з урахуванням умов Договору про приєднання.
3.1.6. Сума компенсації процентів, що підлягає сплаті Фондом розвитку підприємництва за Кредитом Позичальника, розраховується як різниця між сумою нарахованих Банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов Договору про приєднання, що визначається із застосуванням Базової процентної ставки, та сумою нарахованих Банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов Договору про приєднання, що визначається із застосуванням Компенсаційної процентної ставки, визначеної з урахування вимог Програми та яка підлягає сплаті Позичальником за Кредитом за звітний період.
3.1.7. Згідно з ст. 23 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28 "Про надання фінансової державної підтримки" сплата Фондом компенсації процентів за кредитами, наданими суб'єктам підприємництва, здійснюється з використанням рахунків умовного зберігання (ескроу), відкритих Фондом.
3.1.8. Відповідно до ст. 29 надання Фондом державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом часткової компенсації відсотків зупиняється у разі порушення суб'єктом підприємництва більш як на 15 календарних днів зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або щодо своєчасної сплати суб'єктом підприємництва частини нарахованих відсотків за кредитом у розмірі компенсаційної процентної ставки. Виплата компенсації відсотків з урахуванням вимог абзацу сьомого пункту 23 цього Порядку відновлюється у разі погашення суб'єктом підприємництва заборгованості за кредитним договором або здійснення уповноваженим банком та суб'єктом підприємництва реструктуризації простроченої ним заборгованості за кредитним договором. За період зупинення надання державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом виплати компенсації відсотків така компенсація не виплачується та державна підтримка за цей період не надається.
3.1.9. Пунктом 2.8. Додаткової угоди №1 від 13.06.2022 передбачено, що в разі відсутності більше ніж 6 місяців підряд на рахунку умовного зберігання Фонду необхідної суми коштів, що є фінансовою державною підтримкою, Позичальник, за умови належного виконання Порядку та умов цієї Додаткової угоди, сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки, визначеної на дату сплати за формулою згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди. Водночас Позичальник за весь період відсутності на рахунку умовного зберігання Фонду необхідної суми коштів, зобов'язується сплатити Банку компенсацію процентів за кредитом, що розраховується, як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою. Сплату компенсації процентів за кредитом Позичальником здійснює в дату чергового платежу по погашенню заборгованості за кредитом.
3.1.10. Відповідно до преамбули правил, ескроу рахунок - рахунок умовного зберігання, що відкривається Фондом розвитку підприємництва на договірній основі для зарахування на такий рахунок грошових коштів компенсації процентів, що підлягають перерахуванню позичальнику відповідно до умов Програми.
3.1.11. Виходячи з викладеного, Фонд розвитку підприємництва на виконання програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» частково компенсує нараховані проценти за користування позичальником кредитними коштами, шляхом перерахування грошових коштів на ескроу рахунок, при цьому в період відсутності на такому рахунку коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника, такі проценти підлягають сплаті позичальником банку.
3.1.12. У випадку надходження на ескроу рахунок Фонду необхідної суми коштів для виплати компенсації процентів, Банк перераховує сплачену Клієнтом суму процентів в розмірі Компенсаційної ставки на поточний рахунок Клієнта.
3.1.13. За період з 01.01.2024 по 23.05.2024 було нараховано 59346,84 грн. відсотків, які підлягали компенсації за рахунок Фонду розвитку підприємництва за умови належного виконання Відповідачем-1 умов кредитного договору та додаткової угоди.
3.1.14. Враховуючи позицію суду першої інстанції: "Однак, як наголошувалось вище, заборгованість у відповідача-1 виникла лише з 01.01.2024. До вказаної дати про наявність будь-якої заборгованості у відповідача-1 перед банком позивач не заявляв.", апелянт вважає, що суд першої інстанції мав би задовольнити позовні вимоги позивача принаймні в частині стягнення відсотків, нарахованих з 01.01.2024, виходячи з наведеного ним самим факту, що заборгованість виникла лише з 01.01.2024.
3.2. У свою чергу, не погоджуючись із оспорюваним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" 24.10.2025, через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.4623/25 від 27.10.2025), в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2025 в частині часткового задоволення позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк": 655720,76 грн - заборгованості за тілом кредиту; 281023,18 грн - заборгованості перед державним бюджетом; 5747,06 грн - заборгованості за процентами; 11309,89 грн - витрат по сплаті судового збору) та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
3.2.1. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги апелянт - ТОВ "Райки-Агроплюс" відповідно до п.А.6.1. Кредитного договору від 13.06.2022 року за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13,62% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом.
3.2.2. Згідно п.2.3 Додаткової угоди від 13.06.2022 року Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за перший квартал користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 7% річних.
3.2.3. Розмір компенсаційних процентів, що зазначені в цьому пункті, Банк щоквартально переглядає.
3.2.3. Дана додаткова угода визначає укладення її відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2020 року та №28 та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2021 року за №723.
3.2.4. З огляду на умови договору та вказаних актів слідує, що Позичальник в разі належного виконання умов кредитного договору повинен був сплачувати лише компенсаційні відсотки, а обов'язок сплати інших відсотків був покладений на Фонд розвитку підприємництва.
3.2.5. Враховуючи таке, Банком для обліку відсотків нарахованих та сплачених Фондом розвитку підприємства відкрито рахунок 81631026400927.
3.2.6. Відповідно до виписки за даним рахунком за Фондом розвитку підприємництва обліковується заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 80088,10 грн.
3.2.7. Проте, хоча ці відсотки обліковуються як заборгованість Фонду розвитку підприємництва, їх сплата Банком покладена на Відповідачів.
3.2.8. А тому, в цій частині суд першої інстанції зробив вірний висновок відмовивши в задоволенні позовних вимог.
3.2.9. Також апелянт - ТОВ «Райки-Агроплюс» зазначає, що відповідно до умов кредитного договору Банк надав Позичальнику 2975000 грн.
3.2.10. Згідно поданого Розрахунку заборгованості в графі «Сума погашення за наданим кредитом» вбачається, що Позичальник в період з 16.06.2022 року по 07.08.2024 року сплатив коштів на суму 1894199,93 грн., тобто залишок заборгованості за кредитом складає 1080800,07 грн.
3.2.11. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
3.2.12. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
3.2.13. Таким чином, вказаний розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин та наявності заборгованості, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за цим договором, оскільки не є первинним документом, а отже не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами, на що вказує ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості, не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру. Даний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
3.2.14. З огляду на це для визначення дійсного розміру заборгованості насамперед потрібно брати до уваги виписки з клієнтських рахунків.
3.2.15. Натомість, інформація за Виписками по рахунках в багатьох випадках не відповідає даним самого Розрахунку заборгованості.
3.2.16. Так, згідно Виписки по рахунку НОМЕР_4 вбачається проплата 29.01.2024 року на суму 45000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 39880,52 грн. на тіло кредиту та 5119,48 грн. на відсотки; 27.03.2024 року на суму 48000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 14399,94 грн. на тіло кредиту та 33600,06 грн. на відсотки; 19.04.2024 року на суму 50000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 35795 грн. на тіло кредиту та 14205 грн. на відсотки; 20.05.2024 року на суму 35000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 18702,20 грн. на тіло кредиту та 16297,80 грн. на відсотки.
3.2.17. Тобто, тільки в період з 29.01.2024 року по 20.05.2024 року Банком не відображено в Розрахунку заборгованості платежів по тілу кредиту на суму 69222,34 грн.
3.2.18. Відповідно до узгодженого Сторонами Графіку платежів Позичальник повинен сплатити суму кредиту до погашення 01.12.2024 року в розмірі 330555,56 грн., 01.01.2025 року в розмірі 330555,56 грн. та 01.02.2025 року в розмірі 330555,52 грн., що в загальній сумі становить 991666,64 грн., тобто ті платежі, термін яких ще не настав.
3.2.19. При цьому якщо зарахувати 69222,34 грн. на тіло кредиту, то загальний платіж буде становити 1963422,27 грн., а залишок - 1011577,73 грн.
3.2.20. Щодо дострокового стягнення заборгованості за договором кредиту, апелянт зазначає, що жодним вимог про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором Банком до позовної заяви не надавалось.
3.2.21. До відповіді на відзив на позовну заву банк долучив повідомлення-вимогу від 24.04.2024 року.
Проте, даний документ не підписаний, що вказує на те, що він не може бути належним доказом по справі.
3.2.22. Разом з тим, суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаним обставинам, що вказує на неповноту судового розгляду.
3.2.23. Також у апеляційній скарзі наголошується скаржником, що згідно змісту позовних вимог Позивач також просить стягнути із Відповідачів 463200,03 грн. - додаткових витрат Банку.
3.2.24. Проте, як вбачається із поданих до позовної заяви документів вказана сума становить собою кошти сплачені Кабінетом міністрів України в згідно Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2021 року за №723.
3.2.25. Відповідно до п.п.4 п.18 Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2021 року за №723 у разі здійснення гарантом виплати на виконання гарантійних зобов'язань на вимогу банку-кредитора банк-кредитор зобов'язаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом (зокрема за рахунок стягнення грошових коштів з позичальника та/або поручителя, реалізації предметів забезпечення, реструктуризації заборгованості за кредитом) у найкоротші строки відповідно до внутрішніх правил і процедур банку - кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках.
3.2.26. За п.п.5 п.18 Порядку частина коштів, отриманих банком-кредитором внаслідок застосування інструментів врегулювання простроченої заборгованості (крім коштів, отриманих від гаранта на виконання ним гарантійних зобов'язань за кредитом), перераховується до державного бюджету.
3.2.27. Отже, Банк мав заявити вимогу про стягнення даних коштів на користь державного бюджету України, як ним заявлялось в аналогічних справах (ухвала Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 року по справі № 906/882/24, рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2025 року по справі №906/584/24).
3.2.28. Відповідач неодноразово звертав увагу на це в поданих письмових поясненнях та судових дебатах, проте, ця вимога заявлена як якісь додаткові витрати Банку, які він не здійснював.
3.2.29. Суд має право відмовити в задоволенні позову лише через те, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту.
4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. На адресу суду апеляційної інстанції 13 грудня 2025 від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому Банк просить залишити судове рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2025 у справі № 906/970/24 без змін в оскаржуваній ТОВ «Райки-Агроплюс» частині, а апеляційну скаргу - без задоволення.
4.2. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг з підстав викладених у таких скаргах.
4.3. Відповідно до поданих клопотань судом апеляційної інстанції представникам апелянтів забезпечено їх участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 24.09.2025 у справі №906/970/24, Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Закон України "Про банки і банківську діяльність";
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;
Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75;
Порядок надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 за №28;
Порядок надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого Постановою КМУ від 14.07.2021 № 723 (зі змінами та доповненнями);
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, заперечень на неї, викладені у відзиві та усних поясненнях, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2022 між АТ КБ "Приватбанк" (Банк/позивач) та ТОВ "Райки-Агроплюс" (Позичальник/відповідач-1) укладено кредитний договір №42948182-КД-2 (Кредитний договір, а.с. 16-23 том 1).
7.2.1. Пунктами А.1., А.2. Кредитного договору передбачено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. Ліміт цього Договору: 2 975 000 грн., на наступні цілі: придбання сівалки причепної пневматичної комбінованої Cirrus 6003-2С.
7.2.2. Відповідно до пункту А.3. Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - 01.02.2025 включно.
7.2.3. Пунктом А.4. Кредитного договору визначено рахунок для обслуговування кредиту - 29094006417614, отримувач - АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 42948182 (IBAN НОМЕР_5 ).
7.2.4. Пунктом А. 5 договору передбачено, що зобов'язання позичальника забезпечуються: договором застави сільськогосподарської техніки та договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 .
7.2.5. Згідно з п. А.6.1. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,62% річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
7.2.6. Проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене п. 7.2 цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з п. 2.3.2 цього Договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору (пункт А.8. Кредитного договору).
7.2.7. Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
7.2.8. Згідно із п. 2.2 договору позичальник зобов'язується, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору (п. 2.2.1); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього договору (п. 2.2.2); повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2 цього договору (п. 2.2.3).
7.2.9. За умовами п. 3.1 договору зобов'язання позичальника забезпечуються згідно з п. А.5 цього договору.
7.2.10. Відповідно до п. 4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6.1, А.6.2 цього договору.
7.2.11. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
7.2.12. Пунктами 4.9 та 4.10 договору встановлено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму первісної суми цільового кредитного ліміту.
7.2.13. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
7.2.14. Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.
7.2.15. Кредитний договір підписано уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 23 том 1).
7.3. 13.06.2022 позивач та відповідач-1, керуючись приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 за №28, та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого Постановою КМУ від 14.07.2021 № 723 (зі змінами та доповненнями) надалі Порядок, враховуючи, що позичальник відповідає критеріям Порядку на отримання фінансової державної підтримки, уклали за допомогою кваліфікованих електронних підписів Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №42948182-КД-2 від 13.06.2022 (а.с. 24-27 том 1).
7.3.1. Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони узгодили, зокрема, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
7.3.2. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою (п. "а").
7.3.3. Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та договором (п. "б").
7.3.4. Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 зі змінами (далі - Порядок надання державних гарантій). При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього (п. "в").
7.3.5. Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди 13,62 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:
7.3.6. Індекс UIRD (3 місяці) + 7%;
але не більше Індекс UIRD (3міс)+7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень,
де Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
7.3.7. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
7.3.8 Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка "Viber"; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків банку та інших засобів комунікації.
7.3.9. У випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (п. 2.2. Додаткової угоди №1).
7.3.10. Сторони у п. 2.3. Додаткової угоди погодили, що позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти у розмірі 7% річних.
7.3.11. Також сторони погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди (п. 2.5. Додаткової угоди №1).
7.3.12. За обслуговування кредиту (операційні витрати Банку) позичальник сплачує Банку винагороду в розмірі 0,5% від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця винагорода є одноразовою, та сплачується позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди (п. 2.6. Додаткової угоди №1).
7.3.13. За умовами п. 2.13 додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї додаткової угоди).
7.3.14. Додаткову угоду №1 до кредитного договору №42948182-КД-2 від 13.06.2022 підписано сторонами із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 13.06.2025 (а.с. 27 том 1).
7.4. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.06.2022 між АТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) укладено договір поруки №42948182-ДП-2/1 (Договір поруки), предметом якого, відповідно до п. 1.1. договору, є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "Райки-Агроплюс" (далі - Боржник) за Кредитним договором №42948182-КД-2 від 13.06.2022 (а.с.28-32 том 1).
7.4.1. Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
7.4.2. У випадку припинення боржника, та/або заміни боржника в зобов'язанні/зобов'язаннях за кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором, поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні.
7.4.3. За приписами пунктів 1.3, 1.5 договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
7.4.4. За умовами п. 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
7.4.5. Відповідно до п. 2.4.1 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору.
7.4.6. Згідно з п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
7.4.7. Договір поруки №42948182-ДП-2/1 від 13.06.2022 підписано сторонами із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 13.06.2022 (а.с. 32 том 1).
7.5. 16.06.2022 позивачем на поточний рахунок відповідача-1 перераховано кредитні кошти у розмірі 2 975 000,00 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 13.06.2022 по 08.08.2024 (а.с. 33 том 1).
7.6. Як зазначив позивач, кожні три місяці банк повідомляв ТОВ "Райки-Агроплюс" про зміну відсоткової ставки (а.с. 241-248 том 1).
7.7. Відповідач-1 належним чином не виконав зобов'язання за договором в частині погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом у строки погоджені сторонами у графіку платежів, що підтверджується наданими позивачем виписками по рахунках.
7.8. 01.05.2024 позивач за первісним позовом направив відповідачам повідомлення-вимогу за вих. № 20610ZTSWS02H від 24.04.2024, згідно якої повідомив наявну заборгованість та вимагав її сплати в термін до 24.05.2024 - строк (01.02.2025), що узгоджений п. 5.10. Кредитного договору №42948182-КД-2 від 13.06.2022 буде вважатись таким, що настав 24.05.2024 (а.с. 237-240 том 1).
7.9. 07.06.2024 позивач направив Міністерству фінансів України лист з підтвердженням отримання оплати за гарантією №157 від 10.07.2023 за Договором гарантії на суму 463200,03 грн., про що було повідомлено позичальника та поручителя (а.с. 137-140 том 1).
7.10. 03.07.2024 відповідно до умов Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, була погашена заборгованість відповідача-1 за тілом кредиту в розмірі 463 200,03 грн.
7.11. У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість станом на 07.08.2024 становила 1629835,26 грн., з яких: 1 080 800,07 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 85 835,16 грн. - заборгованості за процентами та 463 200,03 грн. заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
7.12. Вказані обставини стали підставою для звернення АТ КБ "Приватбанк" до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів вказаної заборгованості.
7.13. За час перебування справи в провадженні суду відповідачем-1 здійснювалась часткова оплата коштів, які позивачем занесені на погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 425 079,31 грн. (а.с. 138 том 2) та на погашення заборгованості перед державним бюджетом в сумі 182 176,85 грн (а.с. 140 том 2).
7.14. Отже, станом на день розгляду справи, за даними позивача заборгованість за тілом кредиту становить 655720,76 грн, заборгованість перед державним бюджетом складає 281023,18 грн.
7.15. Відповідач-1, в свою чергу, звернувся до суду з зустрічним позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про :
- визнання недійсним п. 2.5 Додаткової угоди №1, укладеної 13.06.20222 між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми кредиту;
- визнання недійсним п. 2.6 Додаткової угоди №1, укладеної 13.06.2022 між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,5% від суми кредиту.
7.15.1. В обґрунтування вимог зустрічного позову ТОВ "Райки-Агроплюс" зазначено, що сплата комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту, тобто коштів, які супроводжують кредит, суперечить п.А.9. Кредитного договору, так як відбувається подвійне стягнення із позивача, що є підставою для визнання недійсними пунктів 2.5 та 2.6 Додаткової угоди до Кредитного договору на підставі статті 203 та 215 Цивільного кодексу України.
7.16. За результатами розгляду позову та зустрічного позову Господарським судом Житомирської області ухвалено рішення (п.1.1.-1.5. цієї постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1.-2.5.17. постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта - АТ КБ "Приватбанк" та врахування доводів апелянта ТОВ "Райки-Агроплюс".
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Райки-Агроплюс» задоволити у оскаржуваній частині, скасувавши рішення суду першої інстанції у з прийняттям нового рішення про відмову у позові у цій частині АТ КБ «Приватбанк», виходячи з наступного.
8.2. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
8.3. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
8.4. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
8.5. Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
8.6. Приписами ст. 1049 ЦК України обумовлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
8.7. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
8.8. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.9. У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
8.10. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.11. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
8.12. Як свідчать матеріали справи, а саме з банківської виписки по рахунку 20636036404656, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ТОВ "Райки-Агроплюс" суму кредиту у розмірі 2 975 000,00 грн.
8.13. За домовленістю сторін кредит підлягає погашенню згідно графіка платежів (а.с. 26 том 1).
8.14. Зобов'язання з повернення кредиту відповідачем 1 виконувалось неналежним чином. Згідно банківської виписки по рахунку НОМЕР_1 (а.с. 33 том 1) на дату звернення позивача до суду в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту сплачено 1894199,93 грн, з яких 463200,03 грн. - кошти державного бюджету, сплачені Міністерством фінансів України, як гарантом, на виконання Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022.
8.15. Як зазначалося раніше, на дату звернення до суду заборгованість ТОВ "Райки-Агроплюс" перед АТ КБ "Приватбанк" за тілом кредиту становила 1 080 800,07 грн. (а.с. 33 том 1).
8.16. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 463 200,03 грн. боргу перед державним бюджетом, який виник в результаті сплати Міністерством фінансів України, як гарантом, заборгованості відповідача-1 перед позивачем.
8.17. Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
8.18. Відповідно до частин 1, 2 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.
8.19. Відповідно до Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, укладеного між Міністром фінансів України (як гарантом, що діє від імені держави) та АТ "КБ "Приватбанк" (як банком-кредитором), гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами (а.с. 140 зворот).
8.20. Як зазначено у п.п. 7 п. 1 договору №13110-05/55 гарантійним випадком є нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів.
8.21. За приписами п. 31 договору №13110-05/55 у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
8.22. За умовами п. 33 договору №13110-05/55 банк кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги гаранту.
8.23. Відповідно до п. 35 договору №13110-05/55 гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць за умови одночасного дотримання встановлених договором вимог.
8.24. Згідно з п. 39 договору №13110-05/55 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), зокрема в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
8.25. За приписами п. 40 договору №13110-05/55 кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору) та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
8.26. За умовами п. 43 договору №13110-05/55 робота із стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, статті 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або агента).
8.27. Матеріалами справи підтверджується та обставина, що через порушення відповідачем-1 умов кредитного зобов'язання, Міністерство фінансів України, як гарант виконання його зобов'язань за кредитним договором, перерахувало на користь позивача суму гарантії у розмірі 463 200,03 грн.
8.28. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом також становила 463 200,03 грн.
8.29. Частиною 1 статті 569 ЦК України встановлено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
8.30. Право АТ КБ "Приватбанк" на пред'явлення позову про стягнення виплаченої державної гарантії встановлене пунктами 39, 40 Договору №13110-05/55, а також пунктом 2.13 додаткової угоди до кредитного договору.
8.31. Під час розгляду справи у період з 20.09.2024 по 24.09.2025 відповідачем-1 здійснено часткове погашення боргу в сумі 607256,16 грн, з яких 425079,31 грн - заборгованість за тілом кредиту та 182176,85 грн - заборгованість перед державним бюджетом.
8.32. У зв'язку зі сплатою боргу, зокрема: в частині 425079,31 грн - заборгованості за тілом кредиту та 182176,85 грн. заборгованості перед державним бюджетом провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
8.33. У цій частині апелянтами судове рішення не оскаржується.
8.34. З урахуванням часткового погашення заборгованості, позивачем АТ КБ «Приватбанк» визначено, що борг ТОВ "Райки-Агроплюс" за тілом кредиту становить 655720,76 грн, заборгованість перед державним бюджетом становить 281023,18 грн.
8.35. У рішенні судом першої інстанції зазначено, що відповідачем-1 факт наявності заборгованості не спростовано. Доказів погашення боргу в повному обсязі суду не подано.
8.36. Однак к суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Райки-Агроплюс» зазначив, що така інформація не відповідає дійсності.
8.37. Згідно поданого Розрахунку заборгованості в графі «Сума погашення за наданим кредитом» вбачається, що Позичальник в період з 16.06.2022 року по 07.08.2024 року сплатив коштів на суму 1894199,93 грн, тобто залишок заборгованості за кредитом складає 1080800,07 грн.
8.38. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
8.39. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
8.40. Таким чином, вказаний розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин та наявності заборгованості, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за цим договором, оскільки не є первинним документом, а отже не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами, на що вказує ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості, не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру. Даний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
8.41. З огляду на це для визначення дійсного розміру заборгованості насамперед потрібно брати до уваги виписки з клієнтських рахунків.
8.42. Натомість, інформація за Виписками по рахунках в багатьох випадках не відповідає даним самого Розрахунку заборгованості.
8.43. Так, згідно Виписки по рахунку НОМЕР_4 вбачається проплата 29.01.2024 року на суму 45000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 39880,52 грн. на тіло кредиту та 5119,48 грн. на відсотки; 27.03.2024 року на суму 48000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 14399,94 грн. на тіло кредиту та 33600,06 грн. на відсотки; 19.04.2024 року на суму 50000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 35795 грн. на тіло кредиту та 14205 грн. на відсотки; 20.05.2024 року на суму 35000 грн. (призначення платежу - погашення тіла кредиту), проте згідно Розрахунку заборгованості дана сума віднесена в наступному розподілі - 18702,20 грн. на тіло кредиту та 16297,80 грн. на відсотки.
8.44. Тобто, тільки в період з 29.01.2024 року по 20.05.2024 року Банком не відображено в Розрахунку заборгованості платежів по тілу кредиту на суму 69222,34 грн.
8.45. Відповідно до узгодженого Сторонами Графіку платежів Позичальник повинен сплатити суму кредиту до погашення 01.12.2024 року в розмірі 330555,56 грн., 01.01.2025 року в розмірі 330555,56 грн. та 01.02.2025 року в розмірі 330555,52 грн., що в загальній сумі становить 991666,64 грн., тобто ті платежі, термін яких ще не настав.
8.46. У разі вірного зарахування 69222,34 грн, як коштів, що сплачені на погашення тіла кредиту, то розмір загального платежу буде становити 1963422,27 грн., а залишок - 1011577,73 грн.
8.47. Самостійно змінивши вид платежу, який визначив платник, Банк таким чином порушив вимоги статті 1090 ЦК України.
8.48. Щодо вимоги позивача про стягнення 85 835,16 грн. заборгованості по сплаті відсотків суд зазначає наступне.
8.48.1. Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
8.48.2. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
8.48.3. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
8.48.4. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
8.48.5. Умови щодо розміру процентів, тип процентної ставки (змінювана) та порядок сплати процентів за кредитним договором визначені умовами п.п. 2.1 - 2.3 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору №42948182-КД-2 від 13.06.2022, яка укладена відповідно до приписів Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 № 28 та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723.
8.48.6.Пунктом пп. 1 п. 7 Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 (в редакції станом на дату підписання додаткової угоди № 1 від 13.06.2022) передбачено, що державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами, що надаються суб'єктам підприємництва для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього Порядку (далі - компенсація процентів).
8.48.7. Пунктом 1 додаткової угоди № 1 сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні гроші позичальник витрачає з метою:
- розвитку підприємництва, зокрема сприяння розвитку суб'єктів підприємництва, збільшення обсягів виробництва, експорту, імпортозаміщення, високотехнологічного виробництва, енергоефективності, впровадження інновацій, сприяння створенню нових робочих місць та підприємств, поверненню трудових мігрантів до України, а саме на:
- придбання та/або модернізацію основних засобів позичальником, за винятком придбання транспортних засобів (крім тих, що будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях).
8.48.8. Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди 13,62 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:
Індекс UIRD (3 місяці) + 7%;
але не більше Індекс UIRD (3міс)+7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень,
де Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
8.48.9. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка “Viber»; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером “Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків банку та інших засобів комунікації.
8.48.10. Згідно п.п. 2.2. Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
8.48.11. Пунктом 2.3 додаткової угоди № 1 від 13.06.2022 позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 7% річних.
8.48.12. Розмір компенсаційних процентів, що зазначений в цьому пункті, Банк щоквартально переглядає. Критерієм для перегляду банком розміру компенсаційної процентної ставки є приріст робочих місць позичальника. Під час аналізу приросту робочих місць позичальника банк враховує зміни середньої чисельності працівників за попередній звітний календарний квартал з урахуванням інших учасників групи пов'язаних контрагентів.
8.48.13. У разі виконання ним вимоги щодо приросту нових робочих місць (збільшення середньої чисельності працівників суб'єкта підприємництва), зокрема створення не менше двох нових робочих місць протягом періоду, що завершується першим повним календарним кварталом кредитування суб'єкта підприємництва, компенсаційна процентна ставка знижується до рівня 5 відсотків річних та застосовується в наступному календарному кварталі. У подальшому протягом строку кредитування за умови збереження суб'єктом підприємництва робочих місць на рівні звітного (попереднього) календарного кварталу або створення нових робочих місць компенсаційна процентна ставка залишається на рівні 5 відсотків річних. У разі зменшення фактичної кількості робочих місць на останній день місяця звітного (попереднього) календарного кварталу компенсаційна процентна ставка за кредитом, наданим суб'єкту підприємництва, на наступний календарний квартал збільшується на 1 процентний пункт за кожного штатного працівника, який був скорочений/звільнений протягом звітного (попереднього) календарного кварталу (збільшення процентної ставки не застосовується за умови, якщо після скорочення/звільнення працівника (працівників) суб'єктом підприємництва його середня чисельність працівників становить на рівні не менше зафіксованого банком за результатами періоду, що завершився першим повним календарним кварталом кредитування з урахуванням двох нових робочих місць, створених протягом зазначеного періоду), але в будь-якому випадку розмір компенсаційної процентної ставки за кредитом, наданим суб'єкту підприємництва, не може бути вище 7 відсотків річних.
8.48.14. Для позичальників, яким встановлено компенсаційні проценти в розмірі 7 відсотків річних, протягом строку кредитування компенсаційна процентна ставка зменшується або збільшується за результатами щоквартального перегляду Банком на 0,5 процентного пункта за кожне створене/скорочене позичальником нове робоче місце (збільшення/зменшення фактичної кількості робочих місць позичальником на дату останнього дня місяця звітного (попереднього) календарного кварталу порівняно з датою укладення Договору), але в будь-якому разі розмір компенсаційної процентної ставки за кредитом, наданим позичальнику, не може бути нижче 5 відсотків річних та не може бути вище 7 відсотків річних.
8.48.15. У випадку неподання або невчасного подання, а саме до кінця першого місяця кварталу наступного за звітним, позичальником до банку форми фінансової або податкової звітності по всім учасникам групи пов'язаних контрагентів без відповідної відмітки органу державної статистики або державної фіскальної служби про отримання зазначеної звітності, розмір компенсаційної процентної ставки, у наступному (за звітним) календарному кварталі за кредитом позичальника, встановлюється на рівні 7% річних.
8.48.16. Датою чинності зміненої компенсаційної процентної ставки є 1-ше число другого місяця календарного кварталу, що слідує за звітним кварталом.
8.48.17. Судом встановлено, що АТ КБ "Приватбанк" проводив щоденне нарахування відсотків за користування кредитом у відповідності до умов п. 2.1.-2.3. Додаткової угоди № 1 до договору від 13.06.2022 та здійснював їх облік на банківському рахунку НОМЕР_2 (а.с. 34-78 том 1).
8.48.18. Окремо на банківському рахунку НОМЕР_3 (а.с. 97-98 том 1) банком здійснювався облік відсотків, які підлягали компенсації Фондом розвитку підприємництва.
8.48.19. Сума компенсації процентів, що підлягає сплаті Фондом, розрахована як різниця між сумою нарахованих процентів за користування відповідачем-1 кредитом протягом місяця із застосуванням базової процентної ставки та сумою нарахованих процентів за користування відповідачем-1 кредитом протягом цього ж місяця із застосуванням компенсаційної процентної ставки .
8.48.20. За період з 16.06.2022 до 23.05.2024 за Кредитним договором №42948182-КД-2 від 13.06.2022 Банком відповідачу-1 нараховані відсотки в загальній сумі 800 701,23 грн., з яких сплачено 714 866,07 грн.
8.48.21. Згідно виписки на банківському рахунку НОМЕР_2 (а.с. 34-78 том 1) відповідачем-1 було сплачено, нараховані відсотки в сумі 283 252,17 грн.
8.48.22. В якості державної підтримки Фондом розвитку підприємництва були компенсовані відсотки в розмірі 431 613,90 грн., що також підтверджується випискою по банківському рахунку НОМЕР_2 .
8.48.23. Таким чином загальний розмір заборгованості по нарахованих відсотках становить 85 835,16 грн., з яких:
- заборгованість по відсотках в сумі 80 088,10 грн. обліковується позивачем на банківському рахунку НОМЕР_3 (а.с. 97-98 том 1), як відсотки, які підлягають компенсації Фондом розвитку підприємництва, відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28;
- заборгованість по відсотках в сумі 5 747,06 грн. обліковується позивачем на банківському рахунку НОМЕР_6 , як відсотки, які мають бути сплачені відповідачем-1 (а.с. 83-95 том 1).
8.48.24. При цьому, заборгованість по сплаті кредиту у відповідача виникла лише з 01.01.2024, коли ним не був здійснений платіж, згідно Графіка погашення заборгованості.
8.48.25. Згідно Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28, сплата Фондом компенсації процентів за кредитами, наданими суб'єктам підприємництва, здійснюється з використанням рахунків умовного зберігання (ескроу), відкритих Фондом в уповноваженому банку.
8.48.26. Фонд з метою сплати суб'єктам підприємництва компенсації процентів за кредитами, наданими уповноваженим банком, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) в такому уповноваженому банку.
8.48.27. Порядком визначено, що за умови вчасного та в повному обсязі виконання суб'єктом підприємництва зобов'язань за кредитним договором уповноважений банк щомісяця перераховує кошти компенсації процентів з рахунка умовного зберігання (ескроу) Фонду для подальшого зарахування таких коштів в рахунок часткового погашення нарахованих процентів за кредитом суб'єкта підприємництва відповідно до умов договору про співробітництво, укладеного між Фондом та уповноваженим банком, кредитного договору, укладеного уповноваженим банком із суб'єктом підприємництва, та договору рахунка умовного зберігання (ескроу), укладеного між Фондом і уповноваженим банком.
8.48.28. Поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу), відкритого Фондом в уповноваженому банку, здійснюється Фондом на підставі заявки уповноваженого банку на таке поповнення, переліку суб'єктів підприємництва, складеного за формою, встановленою Фондом, яким були сплачені компенсації процентів. Заявка на поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу) складається за формою, встановленою Фондом, та подається до Фонду в порядку, передбаченому договором про співробітництво, укладеним між Фондом та уповноваженим банком (п. 23).
8.48.29. Надання Фондом державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом часткової компенсації процентів призупиняється у разі порушення суб'єктом підприємництва більше ніж на 15 календарних днів зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або щодо своєчасно сплати суб'єктом підприємництва частини нарахованих процентів за кредитом у розмірі компенсаційної процентної ставки. Сплата компенсації процентів відновлюється у разі погашення суб'єктом підприємництва заборгованості за кредитним договором або здійснення уповноваженим банком та суб'єктом підприємництва реструктуризації прострочено ним заборгованості за кредитним договором. За період призупинення надання державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом сплати компенсації процентів відповідна компенсація процентів не сплачується та державна підтримка за цей період не надається (п. 29).
8.48.30. Отже, саме АТ КБ "Приватбанк", як уповноважений банк, керуючись умовами Порядку та укладеного Кредитного договору, наділений правом, за певних умов, призупиняти участь та/чи виключати такого суб'єкта підприємництва з участі в Програмі щодо фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва.
8.48.31. Однак, як наголошувалось судами вище, заборгованість у відповідача-1 виникла лише з 01.01.2024. До вказаної дати про наявність будь-якої заборгованості у відповідача-1 перед банком позивач не заявляв.
8.48.32. Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що позивачем було прийнято рішення про призупинення державної підтримки у вигляді часткової компенсації відсотків за користування кредитом.
8.48.33. Докази направлення відповідачу-1 з боку позивача повідомлення про призупинення державної підтримки також відсутні.
8.48.34. З огляду на викладене, суд першої прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення саме з відповідачів відсотків, які підлягають компенсації Фондом розвитку підприємництва в якості фінансової державної підтримки в сумі 80 088,10 грн.
8.48.35. Розуміючи, що відсутні підстави для стягнення суми 80 088,10 грн, апелянт у своїй апеляційній скарзі навіть згоден на якусь частину - що суд першої інстанції мав би задовольнити позовні вимоги позивача принаймні в частині стягнення відсотків, нарахованих з 01.01.2024, виходячи з наведеного ним самим факту, що заборгованість виникла лише з 01.01.2024.
8.48.36. Враховуючи викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає правомірною відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 80 088,10 грн. відсотків.
8.49. Не підлягають з підстав недоведеності і відсотки, нараховані в сумі 5 747,06 грн.
8.50. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 , як з поручителя, суд зазначає наступне.
8.50.1. Оскільки позивачу - АТ КБ "Приватбанк" - відмовлено у стягненні із позичальника ТОВ "Райки-Агроплюс" заборгованості із-за недостатністю належного обґрунтування порушення зобов'язань боржником, відсутні підстави для застосування солідарного стягнення із поручителя - ОСОБА_1 .
8.50.2. Адже приписами статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
8.50.3. Недоведення кредитором факту порушення зобов'язання боржником унеможливлює застосування до поручителя ОСОБА_1 солідарної відповідальності в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. В цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.
8.50.4. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителя.
8.51. Щодо вимог зустрічного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
8.51.1. У ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.51.2. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.51.3. Частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
8.51.4. Нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.
8.51.5. За своєю правовою природою укладених між сторонами договір № 42948182-КД-2 від 13.06.2022 є кредитним договором.
8.51.6. Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
8.51.7. Згода на укладення Кредитного договору та Додаткових угод до нього підтверджується Рішенням учасника №1136254072 від 07.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс", яким вирішено укласти кредитний договір для поповнення обігових коштів для придбання майна згідно Додатку № 1, зокрема на наступних умовах: комісії: згідно тарифів Приватбанку; інші умови в т.ч. комісійні винагороди: на розсуд уповноваженої особи на підписання кредитного договору (а.с. 11 том 2).
8.51.8. Одноразова винагорода за надання кредиту в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту у розмірі 14 875,00 грн. сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" 13.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1128 (а.с. 13 том 2).
8.51.9. Одноразова винагорода за обслуговування кредиту в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту у розмірі 14 875,00 грн. сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" 13.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1129 (а.с. 14 том 2).
8.51.10. А кредитні кошти в розмірі 2 975 000,00 грн., відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору були перераховані на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" 16.06.2022 (а.с. 33 том 1).
8.51.11. З наведеного вище вбачається, що комісійна винагорода була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" до отримання кредитних коштів в день підписання Кредитного договору та Додаткової угоди.
8.51.12. Свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
8.51.13. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, отже такі регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору.
8.51.14. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.51.15. На кожну з сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
8.51.16. Оскільки сторони погодили такі умови договору щодо сплати винагороди, тому можливо говорити про те, що сторони належним чином оцінили вищевказані принципи закону, встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів.
8.51.17. Сторони при укладенні договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали дані правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, а тому всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
8.51.18. Згідно зі статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
8.51.19. Статтею 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.
8.51.20. Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
8.51.21. Позичальник під час укладення кредитного договору був ознайомлений з його істотними умовами, передбаченими законом, проти них не заперечував, що підтверджується його особистим підписом. При погодженні умов кредитного договору позичальник діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів, рішення про вибір АТ КБ "Приватбанк" в якості контрагента та про вступ у договірні відносини прийняв на власний розсуд.
8.51.21. Незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди - не є підставою для визнання умов договору такими, що суперечать принципам цивільного закону. Як стверджує позивач за первісним позовом та не було спростовано відповідачем-1 за первісним позовом, під час укладення договору, в тому числі додаткових угод, будь-яких зауважень щодо змісту та умов договору позичальник не висував.
8.51.22. Підписавши Кредитний договір та Додаткову угоду №1, позичальник узгодив із банком зміст пунктів 2.5. та 2.6. без будь-яких заперечень.
8.51.23. Встановлення у договорі за згодою сторін додаткових зобов'язань по сплаті одноразової комісійної винагороди за надання кредиту та за обслуговування кредиту (операційні витрати Банку) для позичальника не суперечить приписам статті 627 Цивільного кодексу України.
8.51.24. Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.51.25. Оскільки норми статей 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України не містять формулювання, що за кредитним договором позичальник зобов'язується сплатити "лише відсотки" або "виключно відсотки", то умови пунктів 2.5. та 2.6. Додаткової угоди № 1 щодо сплати одноразової комісійної винагороди за надання кредиту та за обслуговування кредиту (операційні витрати банку) є правомірними, й такими що відповідають нормам Цивільного кодексу України та не суперечать іншим законодавчим актам.
8.51.26. Більше того, згідно з пунктом А.9 кредитного договору та пунктів 2.5. та 2.6. Додаткової угоди №1, банк та позичальник погодили, що сплата комісійної винагороди є - істотними умовами кредитування.
8.51.27. Відповідач-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) наголошував, що пункти 2.5., 2.6. Додаткової угоди суперечать пункту А.9. Договору.
8.51.28. Проте, пунктом А.9 Договору встановлено нульову ставку винагороди банку за: надання фінансового кредиту; управління фінансовим кредитом у випадку збільшення ліміту; управління фінансовим кредитом у випадку збільшення терміну повернення кредиту, а пунктом 2.5. Додаткової угоди передбачає 0,5 комісійної винагороди за надання кредиту. У той же час, пункт 2.6 Додаткової угоди встановлює винагороду за обслуговування кредиту. Вказані положення регулюють різні види винагороди банку.
8.51.29. Більше того, суперечність та протиріччя одних пунктів договору іншим, не є підставою для визнання договору недійсним в цілому або частково, оскільки підставою для визнання недійсним договору є його суперечність саме Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що не доведено позивачем.
8.51.30. Комісійна винагорода за надання кредиту та за обслуговування кредиту (по 0,5% від ліміту 14 875,00 грн). є співмірною та розумною по відношенню до установленого кредитного ліміту у розмірі 2 875 000,00 грн.
8.51.31. Подвійного стягнення з позивача не відбулося, оскільки оспорюваними умовами чітко передбачено, що позичальник сплачує банку комісійну винагороду за надання та обслуговування кредиту - одноразово в день укладання Додаткової угоди, тобто в день коли проценти за користування кредитом не нараховані та не підлягали сплаті позичальником.
8.51.32. При цьому, видача кредитних коштів та обслуговування кредиту це і є надання послуг за які і встановлено сплату комісійної винагороди, тому доводи позивача про те, що наведені дії відповідають лише економічним потребам самої кредитної установи (банку), і такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику, є необґрунтованими та безпідставними.
8.51.33. Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у цій частині зустрічного позову судом першої інстанції правомірно відмовлено ТОВ "Райки-Агроплюс" у позові про визнання недійсним пунктів 2.5., 2.6. Додаткової угоди № 1 від 13.06.2022.
8.51.34. Окрім того ТОВ "Райки-Агроплюс" у своїй апеляційній скарзі не оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2025 щодо відмови йому у зустрічному позові.
8.52. За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.52.1. В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
8.52.2. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.52.3. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.52.4. Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.53. Доводи апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення у частині відмови про стягнення 80088,10 грн та не можуть бути підставою для його скасування або зміни в цій частині.
8.54. У свою чергу колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ "Райки-Агроплюс" у суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження, а відтак підлягають врахуванню та задоволенню.
8.55. За таких обставин апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ "Райки-Агроплюс" слід задоволити в оскаржуваній частині, скасувавши рішення Господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2025 року у справі № 906970/24 в частині задоволених позовних вимог про стягнення солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк": - 655 720,76 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 281 023,18 грн - заборгованість перед державним бюджетом; - 5 747,06 грн - заборгованості за процентами; - 11 309,89 грн - витрат по сплаті судового збору. Цій частині слід ухвалити нове рішення, яким у задоволеній сумі стягнення відмовити.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 277 ГПК України.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом АТ КБ "Приватбанк" за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 24.09.2025 у справі № 906/970/24 сплачено платіжною інструкцією №ZZ424B2EP4 від 14.10.2025 судовий збір у розмірі 3633,60 гривень.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 14.10.25р. залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" від 24.10.2025р. задоволити.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2025 року у справі №906/970/24 скасувати. Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/970/24 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повна постанова складена "25" січня 2026 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.