ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 січня 2026 року Справа № 918/1007/21(918/938/25)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник Бруцька Т.Б. - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 17.11.25р. суддею Політикою Н.А. у м.Рівному, повний текст складено 24.11.25р. у справі № 918/1007/21(918/938/25)
за позовом ОСОБА_1
до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про відшкодування шкоди, спричиненої смертю особи на виробництві (стягнення моральної шкоди)
(у межах справи № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України").
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21 (918/938/25).
1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відшкодування шкоди, спричиненої смертю особи на виробництві (фактично спір про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн) у межах справи №918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Позивач вважає, що відповідач, як роботодавець, недбало поставився до виконання своїх прямих обов'язків щодо забезпечення належних умов праці, дотримання правил охорони праці та службової дисципліни. Внаслідок втрати матері ОСОБА_1 завдано істотно моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, спричинених смертю найріднішої людини. Позивач відчуває значний душевний біль від цієї непоправної втрати, яку вона переживає зараз і відчуватиме впродовж усього свого життя. Вона позбавлена необхідної моральної та матеріальної підтримки, а також назавжди втратила материнську любов і турботу. З метою захисту своїх прав та стягнення моральної шкоди позивач звернувся до суду з цим позовом.
2.2. За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
2.3. Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
2.4. За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
2.5. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
2.6. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
2.7. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності. Сторона, яка пред'являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов'язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.
2.8. Позивач зазначає розмір моральної шкоди 2000000,00 грн, які вона просить стягнути з відповідача.
2.9. Судом першої інстанції із урахуванням висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду враховано, що важливою умовою для осіб, які звертаються до суду для відшкодування моральної шкоди є наявність доказів. Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого, це можуть бути висновок спеціаліста, психолога або висновок судового експерта-психолога, показання свідків (свідчення друзів, колег, тощо), характеристика з місця роботи, виписки з лікарні, якщо потерпілий звертався по допомогу до лікаря невролога чи психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних курсів реабілітації.
2.10. Однак, саме за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі діями іншої сторони, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань.
2.11. Відповідно до вище зазначеного позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджують дійсність моральних страждань та рівень їх тяжкості.
2.12. Для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди. Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
2.13. Всупереч приписам ст. ст. 13, 74 ГПК України позивач - ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що відповідач спричинив їй моральну шкоду, яка описана нею у позовній заяві.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 12.12.2025 засобами поштового зв'язку звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.5456/25 від 15.12.2025), в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року у справі № 918/1007/21 (918/938/25); ухвалити нове рішення та задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків; НОМЕР_1 ) та стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 2 000 000, 00 грн.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що підстави відмови у задоволені судом першої інстанції вказаного позову: …що лише за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі діями іншої сторони, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань... суперечать усталеній судовій практиці та вимогам законодавства.
3.3. Щодо обставин справи, скаржник зазначає, що ОСОБА_2 , керуючи службовим легковим автомобілем, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелому основи черепа, політравми, внутрішньо-черевної кровотечі в результаті чого померла, про що свідчить Довідка про причину смерті. Службовий легковий автомобіль, яким керувала померла, було надано їй відповідно усного розпорядження директора Філії "Дубровицький Райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" неправомірно, оскільки відсутні будь-які розпорядчі документи, які б вказували на протилежне та підтверджували необхідність використання транспортного засобу для виконання поставлених на той момент завдань померлій.
3.4. Крім того, апелянт зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , володіла мінімальним досвідом керування транспортним засобом, враховуючи що 23.02.2024 року померла тільки отримала Свідоцтво про закінчення практичної підготовки серія РРТ № 00856642-24, Попри це, роботодавець допустив її до виконання доручення на службовому автомобілі без належного оформлення та контролю. Вважає, що відповідач, як роботодавець, недбало поставився до виконання своїх прямих обов'язків щодо забезпечення належних умов праці, дотримання правил охорони праці та службової дисципліни.
3.5. Щодо підстав відмови скаржник зазначає, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду у від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18 зазначається, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
3.5.1. При цьому, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц у якій зазначено, що зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
3.6. Також звертає увагу, на статтю 99 ГПК України про право суду призначити експертизу з власної ініціативи, апелянт вказує, що суд такого обов'язку не виконав, фактично позбавивши Позивача можливості довести факт і обсяг моральної шкоди, чим порушив принципи змагальності та справедливого суду, передбачені статтею 13 ГПК України.
3.7. Смерть матері спричинила ОСОБА_1 глибокі та тривалі душевні страждання. Позивач була неповнолітньою на момент втрати, що робить її переживання особливо тяжкими та значущими. Вона позбавлена материнської турботи, підтримки та опори в період становлення особистості. Втрата матері призвела до змін у психологічному стані, порушення звичного способу життя, втрати почуття захищеності та стабільності. Ці обставини підтверджують глибину моральної шкоди, яку неможливо нівелювати жодним документом чи формальним висновком спеціаліста, оскільки вони очевидні та випливають із самої природи сімейних стосунків.
3.8. Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
3.9. На підставі викладеного, застосовуючи норми матеріального права, враховуючи роз'яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19), конкретні обставини, внаслідок яких настала смерть матері позивача, ступінь вини відповідача, характер, глибину і тривалість моральних страждань позивача та з урахуванням вимог розумності і справедливості, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
3.10. При цьому, апелянт також звертає увагу суду на Кодекс Законів України про працю, дію Закону України "Про охорону праці" та висновки Верховного Суду про те що порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника не може бути підставою для відмови у задоволенні позову його рідних про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди. Вказує, що відповідач, як роботодавець, недбало поставився до виконання своїх прямих обов'язків щодо забезпечення належних умов праці, дотримання правил охорони праці та службової дисципліни.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 (колегією суддів у склад: головуючий суддя: Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21(918/938/25).
4.1.1. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.01.2026 о 14:00 год.
4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 апеляційну скаргу (вх.5456/25 від 15.12.2025) ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21(918/938/25) призначену до розгляду на 13.01.2026 о 14:00 год. прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.01.2026).
4.3. Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у відзиві від 08.01.2026 на апеляційну скаргу просить приєднати відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи №918/1007/21(918/938/25). У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. Рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/1007/21(918/938/25) від "17" листопада 2025 року - залишити без змін.
4.3.1. Відповідач з урахуванням доводів та обґрунтувань наведених у відзиві та долучених до нього доказів, зазначає, що позивачем не доведено, які саме протиправні дії вчинило Підприємство, протиправність дій директора і чому останнє повинно сплачувати моральну шкоду, яка завдана не з вини підприємства.
4.3.2. Відзив відповідача поданий до апеляційного суду у встановлені процесуальним законодавством строки.
4.3.3. Відзив з додатками долучається до матеріалів справи, та враховується під час розгляду апеляційної скарги у даній справі.
4.4. Позивач (апелянт) або його уповноважений представник судове засідання 13.01.2026 не з'явилися.
4.5. Представник відповідача прибула у приміщення суду апеляційної інстанції для участі у судовому засіданні.
4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
4.7. В судовому засіданні 13.01.2026 уповноважений представник відповідача надала пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційної скарги у даній справі.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21(918/938/25) Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Конституція України
Кодекс України з процедур банкрутства (далі по тексту постанови також - КУзПБ);
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди";
Закон України "Про охорону праці";
Положення про Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 23.09.2022 №169;
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337;
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. З матеріалів справи слідує, 10.10.2025 до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000000,00 грн
7.3. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2025 року справу (позовну заяву) передано судді у провадженні якого перебуває справа № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
7.4. Матеріалами справи підтверджується, що 12.01.2022 Господарським судом Рівненської області відкрито провадження у справі №918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
7.5. На даний момент боржник - Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в межах справи № 918/1007/21 про банкрутство перебуває в процедурі санації.
7.6. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1007/21(918/938/25) в порядку статей 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, та призначено до справу до розгляду у судовому засіданні.
7.7. В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає про наступні обставини.
7.7.1. Громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Бережки, Сарненського району, Рівненської області, працювала на посаді головного бухгалтера у Філії "Дубровицький Райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з 01.12.2016 року (наказ № 18-к від 01.12.2016 про прийняття на роботу).
7.7.2. 16.09.2024 під час виконання завдань поставлених директором Філії "Дубровицький Райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а саме керуючи службовим легковим автомобілем, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поблизу с. Золоте, Сарненського району, Рівненської області ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелому основи черепа, політравми, внутрішньо-черевної кровотечі в результаті чого померла, про що свідчить Довідка про причину смерті № 784 від 03.10.2024 та Лікарське свідоцтво про смерть № 784 від 03.10.2024.
7.7.3. Службовий легковий автомобіль, яким керувала померла, було надано їй відповідно усного розпорядження директора Філії "Дубровицький Райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" неправомірно, оскільки відсутні будь-які розпорядчі документи, які б вказували на протилежне та підтверджували необхідність використання транспортного засобу для виконання поставлених на той момент завдань померлій.
7.7.4. Крім того на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , враховуючи що 23.02.2024 померла тільки отримала Свідоцтво про закінчення практичної підготовки серія РРТ №00856642-24, володіла мінімальним досвідом керування транспортним засобом. Попри це, роботодавець допустив її до виконання доручення на службовому автомобілі без належного оформлення та контролю.
7.7.5. Позивач вважає, що відповідач, як роботодавець, недбало поставився до виконання своїх прямих обов'язків щодо забезпечення належних умов праці, дотримання правил охорони праці та службової дисципліни.
7.7.6. На час вказаних події та смерті ОСОБА_2 самостійно без сторонньої допомоги виховувала та утримувала двох доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
7.7.7. Внаслідок втрати матері - позивачу ОСОБА_1 завдано істотно моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, спричинених смертю найріднішої людини. Позивач відчуває значний душевний біль від цієї непоправної втрати, яку вона переживає зараз і відчуватиме впродовж усього свого життя. Вона позбавлена необхідної моральної та матеріальної підтримки, а також назавжди втратила материнську любов і турботу. Зазначені страждання викликають у позивача постійні переживання, порушення звичного ритму життя та нормальних соціальних зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації власного життя. Смерть матері є непоправною втратою, яка безумовно спричинила значні душевні переживання. Крім того на момент смерті матері позивач була неповнолітньою, що робить цю втрату особливо тяжкою. Станом на сьогодні ОСОБА_1 навчається у вищому навчальному закладі, але ж саме в такому віці кожна дитина найбільше потребує материнської підтримки як у моральному, так і в матеріальному аспекті.
7.7.8. Застосовуючи норми матеріального права, враховуючи роз'яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі №235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19), конкретні обставини, внаслідок яких настала смерть матері позивача, ступінь вини відповідача, характер, глибину і тривалість моральних страждань позивача та з урахуванням вимог розумності і справедливості позивач просить стягнути з відповідача 2 000 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
7.7.9. З метою захисту своїх прав донька ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом.
7.8. Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
7.9. За результатами розгляду даного спору, 17.11.2025 Господарським судом Рівненської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.2 цієї постанови), з підстав наведених у пунктах 2.1.- 2.13. даної постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 17.11.2025 у даній справі - без змін, виходячи з наступного.
8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.3. Згідно частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
8.4. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.4.1. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
8.6. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
8.7. Згідно частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
8.8. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
8.8.1. За змістом наведеного, норми Господарського процесуального кодексу України є загальними стосовно норм Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
8.9. Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
8.10. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
8.10.1 Відповідно, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.
8.11. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.
8.12. Відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
8.13. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
8.14. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
8.15. Отже, виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
8.16. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
8.16.1. При цьому, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу
8.17. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
8.18. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
8.19. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
8.20. Так, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, яка заявлена в межах справи про банкрутство просить стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (боржник) 2 000 000,00грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди (відшкодування шкоди, спричиненої смертю особи на виробництві).
8.21. Визначення предмета спору є правом позивача (постанова ВПВС від 17.04.18 у справі № 523/9076/16-ц).
8.22. Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанови ВПВС від 17.04.18 у справі № 523/9076/16-ц, від 13.03.19 у справі №916/3245/17).
8.23. Виходячи із зміст підстав та предмету поданого ОСОБА_1 позову про відшкодування шкоди (моральної школи), спричиненої смертю особи на виробництві, в даному випадку слід встановити факт правомірного, обґрунтованого та документально підтвердженого (належними та допустимий доказами) звернення з відповідним позовом до відповідача, з підстав передбачених чинним законодавством, з наявністю усіх обов'язкових умов, які підтверджують винну заподіювача моральної шкоди, а також наявністю доказів, які підтверджують дійсність моральних страждань та рівень їх тяжкості.
8.24. Господарськими судами встановлено, що Громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати позивача у даній справі), уродженка с. Бережки, Сарненського району, Рівненської області, працювала на посаді головного бухгалтера у Філії "Дубровицький Райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з 01.12.2016 по 02.10.2024.
8.24.1. Наведене підтверджується наказом №18-к від 01.12.2016 про прийняття на роботу та наказом 10-к від 03.10.2024 про припинення трудових відносин.
8.24.2. Відповідно до наказу Філії "Дубровицький Райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 03.06.2024 №57-ОД "Про закріплення службового автомобіля", автомобіль марки ВАЗ 21124-110-01, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , що належить ДП «Рівненський облавтодор» для вирішення виробничих питань за інженерно-технічними працівниками Філії "Дубровицький Райавтодор", в тому числі за головним бухгалтером ОСОБА_2
8.24.2.1. Остання була ознайомлена з вказаним наказом.
8.24.3. Пунктом 1.3. "Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів" визначено, що працівники за якими закріплений транспортний засіб, проходять медичний огляд, ОСОБА_2 пройшла медичний огляд щодо придатності керування транспортним засобом (медична довідка 10 серія ААЗ №001319 від 31.10.2023).
8.24.3.1. Відповідно до п .3.11 розділу 3 Посадової інструкції головного бухгалтера Філії "Дубровицький райавтодор": При наявності водійського посвідчення дозволяється керувати службовим автомобілем для вирішення виробничих питань.
8.24.4. Відповідно до статті 15 Закону України "Про дорожній рух" єдиним і достатнім підтвердженням кваліфікації особи та допуску до керування транспортним засобом є наявність посвідчення водія відповідної категорії, в даному випадку категорії "В".
8.24.5. Головний бухгалтер ОСОБА_2 пройшла навчання та перевірку знань з питань охорони праці, в тому числі Інструктаж з охорони праці №5 для водіїв автотранспорту категорії "В" (легкового автомобіля), що зазначено в протоколі засідання Комісії про перевірці знань з охорони праці Філії від 10.01.2024 №1.
8.24.6. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 мала посвідчення водія категорії В, встановленого зразка.
8.24.7. Сторонами у справі не заперечується, що згідно усного розпорядження начальника Філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 02.10.2024 під час виконання поставлених начальником завдань в інтересах підприємства (вказані посадові (трудові) обов'язки виконувалися згідно внутрішнім трудовим розпорядком Підприємства, посадових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією для головного бухгалтера, з урахуванням наказу від 03.06.2024 №57-ОД) ОСОБА_2 , керуючи службовим легковим автомобілем марки ВАЗ 21124-110-01, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поблизу с. Золоте, Сарненського району, Рівненської області отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелому основи черепа, політравми, внутрішньо-черевної кровотечі в результаті чого померла, про що свідчить Довідка про причину смерті № 784 від 03.10.2024 року та Лікарське свідоцтво про смерть № 784 від 03.10.2024.
8.24.8. За фактом дорожньо-транспортної пригоди було розпочато досудове розслідування кримінального провадження за №12024181110000316 від 17.09.2024, яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
8.24.9. Постановою від 25 квітня 2025 року прокурором у даному кримінальному провадженні - начальником Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури Мичкою В.С. було закрито дане провадження на підставі ч.5 ст. 284 КПК України, у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, але не повідомлено про підозру у зв'язку із її смертю.
8.24.9.1. Згідно постанови прокурором встановлено, що 16 вересня 2024 року, приблизно о 14 годині 50 хвилині, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2112», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ДП «Рівненський облавтодор» філії «Дубровицький райавтодор», в якому на передньому пасажирському сидінні справа від водія знаходився ОСОБА_4 , рухаючись по асфальтованій дорозі зі сторони села Золоте Сарненського району Рівненської області, в напрямку міста Дубровиця Сарненського району Рівненської області, в порушення вимог пунктів 12.1, 12.6г та 10.1, Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі Правила дорожнього руху), не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, внаслідок чого втратила керування автомобілем та допустила з'їзд автомобіля з дороги в лівий кювет, де відбулося його зіткнення із деревом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля. ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді післятравматичного набряку м'яких тканин у ділянці лівої гомілки, колінного суглобу, внутрішньосуглобного уламкового перелому лівої великогомілкової кістки із залученням латерального виростку, з поширенням на верхню третину лівої великогомілкової кістки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи, відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, яке викликало тривалий розлад здоров'я.
8.24.9.2. Водій, ОСОБА_2 отримала травми різного характеру та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , який повідомив, що під час того, коли він із ОСОБА_2 рухались автомобілем «ВАЗ 2112», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування останньої, то проїжджаючи відрізок дороги між населеним пунктом Золота та Дубровиця, автомобіль почав змінювати рух на зустрічну смугу, після чого, з'їхав у кювет. Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.09.2024 встановлено, що на правому узбіччі в напрямку м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області виявлено автомобіль «ВАЗ 2112», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснив наїзд на перешкоду (дерево). Будь-яких слідів гальмування виявлено не було.
8.24.9.3. Також прокурор у постанові зазначає, що відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-25/564-ІТ від 18.02.2025 у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась в безпосередньому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками являється грубе порушення водієм автомобіля ОСОБА_2 наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
- п. 12.1 - згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
- 12.6 г - згідно якого поза населеними пунктами дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 дозволяється рух іншими транспортними засобами зі швидкістю не більше 130 км/год.
- п. 10.1 - згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
8.24.9.4. Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 підозрюються у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
8.25. Отже, кримінальне провадження за №12024181110000316 від 17.09.2024 закрито на підставі ч.5 ст. 284 КПК України, у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, але не повідомлено про підозру у зв'язку із її смертю.
8.26. У матеріалах справи міститься платіжна відомість Філії "Дубровицький райавтодор": на виплату на лікування ОСОБА_2 виписана на ім'я старшої доньки ОСОБА_3 , суму виплати зазначено: 29 353,00грн. (строк оплати з 17.09.2024 по 17.09.2024).
8.27. Наказом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці віл 04.10.2024 № 1455/ЗХ була утворена комісія для проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 16 вересня 2024 року із головним бухгалтером філії "Дубровицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ - 26206644) ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до Положення про Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 23.09.2022 №169, а також Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337.
8.27.1. 04.06.2025 на засіданні спеціальної Комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 16.09.2024 о 14:30 год внаслідок ДТП у Філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", код згідно ЄДРПОУ - 26206644 із ОСОБА_2 , головним бухгалтером (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), до порядку денного були включенні наступні питання на засідання комісії:
1. Про визнання нещасного випадку, що стався що стався 16.09.2024 о 14.30 год. внаслідок ДТП у філії «Дубровицький райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», код згідно з ЄДРПОУ 26206644 із ОСОБА_2 , головним бухгалтером (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), таким що є пов'язаним чи не пов'язаним з виробництвом.
2. Про визначення причин настання нещасного випадку та встановлення осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці і складання актів форми Н-1 у кількості, визначеній рішенням комісії.
8.27.2. Згідно Протоколу №3 Комісії, за участю доньки потерпілої ОСОБА_3 , по вказаних питаннях вирішено:
1.1. На підставі пункту 53 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, нещасний випадок із головним бухгалтером ОСОБА_2 , визнати таким, що є не пов'язаний з виробництвом і на нього скласти акт форми Н-1/НП.
2.2. На підставі вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 встановити, що основною причиною настання нещасного випадку є організаційна: порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування (автомобільного, водного, залізничного, повітряного) (п. 12.4 Правил дорожнього руху України).
2.3. Особами, що допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці є: ОСОБА_2 , головний бухгалтер філії "Дубровицький райавтодор" ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», під час керування службовим автомобілем Філії марки ВАЗ 21124-110-01, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , грубо порушила вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 12.1 - згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості перевезення вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним; п. 12.6 г - згідно якого поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаками 5.5.1 дозволяється рух іншими транспортними засобами зі швидкістю - 130 км/год; 6 п. 10.1 - згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
8.28. За результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку із смертельним наслідком, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 16 вересня 2024 року у філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" складено Акт №1 від 04 червня 2025 року форми Н-1/НП.
8.28.1. Так, Комісія у наведеному складі, за участю ОСОБА_3 , дочки потерпілої ОСОБА_2 провела спеціальне розвідування згаданого нещасного випадку досліджено усі документи, з'ясовано та зафіксовано усі відомості про підприємство та особу потерпілого, обставини, за яких стався нещасний випадок/аварія, вид події та причини настання нещасного випадку.
8.28.2. Висновок Комісії згідно Акту (Розділ 7):
"Комісією детально розглянуті та опрацьовані пояснювальні записки свідків причетних осіб, лист Слідчого відділення №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області від 30.04.2025 № 82697-2025 та інші матеріали спеціального розслідування нещасного випадку із смертельними наслідком, що стався 16.09.2024 о 14.30 год. внаслідок ДТП у філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ «ДАК "Автомобільні дороги України", код згідно з ЄДРПОУ 26206644 із ОСОБА_2 , головним бухгалтером (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та встановлено наступне.
Нещасний випадок із ОСОБА_2 , головним бухгалтером філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», стався внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням службового автомобіля марки ВАЗ 21124-110-01, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , під час виконання потерпілою своїх посадових (трудових) обов'язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком Підприємства, посадових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією для головного бухгалтера, затвердженою начальником Філії 10.01.2022, з урахуванням наказу від 03.06.2024 №57-ОД «Про закріплення службового автомобіля», а саме виконувала роботу в інтересах підприємства за дорученням начальника Філії.
Згідно з Постановою про закриття кримінального провадження за №12024181110000316 від 17 вересня 2024 року, винесеною начальником Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури Мичкою В.С. 25.04.2025, головного бухгалтера Філії ОСОБА_2 визнано винуватцем у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що є нереабілітуючою підставою закриття кримінального провадження (померла підозрювана, обвинувачена).
У відповідності до вимог пункту 34 Порядку розслідування та обліку затвердженого випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, № 337 (далі - постановою Порядок), Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року комісія зі спеціального розслідування, одноголосно, прийняла рішення, відповідно до вимог пункту 53 Порядку визнати зазначений випадок таким, що є не пов'язаним із виробництвом, скласти на нього акт форми на Н-1/НП.
Комісія мала зустріч із донькою потерпілої ОСОБА_3 , роз'яснила її права згідно чинного законодавства України у зв'язку з настанням нещасного випадку".
8.28.3. До вищезазначеного акту додається Постанова про закриття кримінального провадження де вказано, що: кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181110000316 від 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
8.29. Згідно змісту позовної заяви - вимоги заявлені позивачем на підставі статті 23, частини 1 статті 1167 та частини 2 статті 1168 ЦК України.
8.29.1. Позивач зазначає розмір моральної шкоди 2 000 000,00 грн., які вона просить стягнути з відповідача.
8.30. За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.
8.31. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
8.32. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
8.32.1. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
8.32.2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
8.32.3. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.33. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
8.34. Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
8.35. Відповідно до пункту 3 Постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків
8.35.1. В той же час, як роз'яснено в пункті 4 вказаної Постанови пленуму у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
8.35.2. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
8.35.3. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
8.35.5. Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
8.36. У пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 також роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
8.36.1. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
8.36.2. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
8.36.3. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.
8.36.4. Сторона, яка пред'являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов'язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.
8.37. В даному випадку, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи, апеляційної скарги застосовує норми матеріального, процесуального права та правові висновки викладені у постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).
8.38. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено правовий висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Тобто, суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
8.38.1. При цьому, причинний зв'язок між протиправними діяннями заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як із поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
8.39. Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (пункт 56).
8.39.1. Верховним Судом зауважено, що саме позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання, яку саме шкоду вони заподіяли та в якому розмірі.
8.40. Отже, зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов:
- наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;
- наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;
- вина особи, яка завдала моральної шкоди.
8.41. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
8.42. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
8.43. Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
8.44. Таким чином, частина вказаної статті встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
8.45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) у пунктах 49-51зазначила, що: "виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.".
8.46. У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) касаційною інстанцією, зазначено, що "тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.".
8.47. Також, згідно постанови від 05.04.2021 у справі №766/21131/18 (провадження № 61-18770св19) Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
8.48. Таким чином, важливою умовою для осіб, які звертаються до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди є наявність доказів. Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого, це можуть бути висновок спеціаліста, психолога або висновок судового експерта-психолога, показання свідків (свідчення друзів, колег, тощо), характеристика з місця роботи, виписки з лікарні, якщо потерпілий звертався по допомогу до лікаря невролога чи психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних курсів реабілітації.
8.49. Однак, саме за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі діями іншої сторони, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань.
8.50. В даному випадку, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсність моральних страждань та рівень їх тяжкості.
8.51. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність моральної шкоди ще не породжує абсолютного права особи на її відшкодування будь-якою іншою особою, оскільки необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності та правильно визначити суб'єкта такої відповідальності.
8.52. При цьому, кожна із вказаних складових має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
8.53. Лише наявність усіх чотирьох умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, відсутність хоча б однієї з зазначених умов свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.
8.54. Як уже зазначалося, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
8.54.1. Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.
8.54.2. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
8.55. Апеляційний суд зауважує, що спеціальною комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 16.09.2024 о 14:30год внаслідок ДТП у Філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", код згідно ЄДРПОУ - 26206644 із ОСОБА_2 , головним бухгалтером (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за участю доньки потерпілої ОСОБА_3 , було визнано, зокрема: що нещасний випадок із головним бухгалтером ОСОБА_2 є таким, що не пов'язаний з виробництвом (на підставі пункту 53 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337), про що складено Акт форми Н-1/НП.
8.55.1. У відповідності до вимог пункту 34 Порядку розслідування та обліку затвердженого випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, № 337 Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 комісія зі спеціального прийняла рішення розслідування, одноголосно, нещасний випадок відповідно таким, до вимог пункту 53 Порядку визнати зазначений що є не пов'язаним із виробництвом, щодо нього Акт форми скласти на Н-1/НП.
8.55.2. Нещасний випадок із ОСОБА_2 - головним бухгалтером філії - стався внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням службового автомобіля марки ВАЗ 21124-110-01, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , під час виконання потерпілою своїх посадових (трудових) обов'язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком Підприємства, посадових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією для головного бухгалтера, затвердженою начальником Філії 10.01.2022, з урахуванням наказу від 03.06.2024 №57-ОД "Про закріплення службового автомобіля", а саме виконувала роботу в інтересах підприємства за дорученням начальника Філії.
8.55.3. Згідно постанови про закриття кримінального провадження за №12024181110000316 від 17.09.2024 - головного бухгалтера Філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_2 визнано винуватцем у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, але не повідомлено про підозру у зв'язку із її смертю.
8.55.4. Стосовно ОСОБА_2 було зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - відповідно висновку експерта №СЕ-19/118-25/564-ІТ від 18.02.2025 у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась в безпосередньому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками являється грубе порушення водієм автомобіля ОСОБА_2 наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
- п. 12.1 - згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
12.6 г - згідно якого поза населеними пунктами дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 дозволяється рух іншими транспортними засобами зі швидкістю не більше 130 км/год.
- п. 10.1 - згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
8.55.5. Таким чином, дії відповідача не були визнані протиправними у встановленому законом порядку.
8.55.6. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем - роботодавцем було створено належні умови праці, які відповідають нормативно-правовим актам, а також забезпечено додержання вимог законодавства щодо працівників у галузі охорони праці (частина 1 статті 13 Закону України "Про охорону праці").
8.55.7. Також, матеріалами справи підтверджується, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався під час виконання потерпілою своїх посадових (трудових) обов'язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком Підприємства, посадових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією для головного бухгалтера, а саме виконувала роботу в інтересах підприємства за дорученням начальника Філії.
8.55.8. ОСОБА_2 мала посвідчення водія категорії "В," встановленого зразка.
8.55.9. Оскільки вина підприємства відсутня, підстав для стягнення моральної шкоди за рахунок роботодавця немає.
8.55.10. Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди була померла - ОСОБА_2 , будь якого обов'язку, щодо відшкодування шкоди з боку роботодавця не виникає, адже шкода не була завдана джерелом підвищеної небезпеки іншої особи - вона стала наслідком дій самої загиблої.
8.55.11. Протиправність дій заподіювача шкоди в даному випадку не доведена.
8.55.12. Також, не доведено, що відповідач, як роботодавець, недбало поставився до виконання своїх прямих обов'язків щодо забезпечення належних умов праці, дотримання правил охорони праці та службової дисципліни.
8.55.13. Від так, позивачем не доводиться та не підтверджується належним чином причинно-наслідковий зв'язок між моральною шкодою та незаконними діями відповідача як заподіювача такої шкоди (моральна шкода у розмірі 2 000 000,00 грн.).
8.55.14. Таким чином, відсутній повний склад цивільного правопорушення та підстави для покладення відповідальності за його вчинення.
8.55.15. Позивачем у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку, належним та допустимими доказами не доведено наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності та правильно визначити суб'єкта такої відповідальності, а також не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсність моральних страждань та рівень їх тяжкості, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
8.56. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.57. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.58. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.59. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.60 Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.61. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.62. В даному випадку, господарськими судами не встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.
8.63. Заявлені позовні вимоги є безпідставними.
8.64. Скаржник/позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.65. Висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у позові про стягнення з відповідача 2000000,00 грн (моральної шкоди) є обґрунтованим та правомірним.
8.66. Оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.67. З урахуванням наведеного, усі зазначені доводи апеляційної скарги на рішення суду від 17.11.2025 у даній справі (щодо стосуються вирішення справи суті спору - застосування норм матеріального права) не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
8.67.1. Посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду щодо того, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, є безпідставними, адже йдеться про вид інший шкоди, який заявлений у даному позові.
8.67.2. В даному випадку , іншими особами - потерпілими у вказаній ДПТ (наприклад потерпілим у кримінальному провадженні визнано ОСОБА_4 ) не пред'являлося будь яких вимог щодо відшкодування їм/йому завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди винуватцем якої визнано ОСОБА_2 , але не повідомлено про підозру у зв'язку із її смертю.
8.67.3. Відносини щодо відшкодування шкоди у цьому спорі регулюють статті 1178, 1188 ЦК України), з яких стаття 1188 ЦК України є спеціальною щодо статті 1166 ЦК України.
8.67.4. А також, посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду про те що порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника не може бути підставою для відмови у задоволенні позову його рідних про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди є також безпідставними, адже нещасний випадок - ДПТ у даній ситуації, спеціальною комісією визнаний таким що не пов'язаний із виробництвом (про що позивач, не повідомляв суд ні в позові, ні в апеляційній скарзі, та відповідно не долучав жодних доказів).
8.68. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21 (918/938/25) - без змін.
8.69. При цьому суд апеляційної інстанції, за результатами вивчення та дослідження усіх обставин даного спору, з урахуванням наданих представником пояснень у судовому засіданні 13.01.2026 зазначає, що даному випадку, прослідковуються не добросовісні дії позивача.
8.69.1. Засадничі принципи права мають імперативний характер, коли прямо закріплені в законі. Верховенство права (стаття 8 Конституції України) та принцип диспозитивності (стаття 14 ГПК України) зобов'язують суд розглядати справу лише за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів, сприяючи реалізації процесуальних прав сторін, але зберігаючи об'єктивність та неупередженість.
8.69.2. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони; саме так її тлумачено Верховним Судом (постанова від 16.05.2018 у справі №449/1154/14).
8.69.3. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
8.69.4. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб
8.69.5. Обов'язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства.
8.69.6. Позивач ОСОБА_1 - донька (яка була неповнолітньою на час смерті) померлої ОСОБА_2 та її уповноважений представник не повідомляли господарським судам усіх обставини щодо даного спору, а також не надали усіх відповідних доказів, що стосуються самої події нещасного випадку, що сталася з ОСОБА_2 - дорожньо-транспортна пригода.
8.69.7. Наявні у матеріалах справи докази свідчать про повну обізнаність іншої повнолітньої доньки ОСОБА_3 про усі обставини нещасного випадку із смертельним наслідком - дорожньо-транспортної пригоди - про спеціально створену комісію, яка проводила розслідування згаданого нещасного випадку, що стався 16.09.2024 о 14:30 год внаслідок ДТП у Філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", код згідно ЄДРПОУ - 26206644 із ОСОБА_2 , головним бухгалтером (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки у Протоколі та Акті комісії зазначено: "за участю ОСОБА_3 , дочки потерпілої ОСОБА_2 "
НОМЕР_4 . Також зазначено, що комісія мала зустріч із донькою потерпілої ОСОБА_3 , роз'яснила її права згідно чинного законодавства України у зв'язку з настанням нещасного випадку.
8.69.9. Враховуючи зібрані докази, документи, та обставини, за яких стався нещасний випадок/аварія: Висновок Комісії зі спеціального розслідування, яка одноголосно визнала, що вказаний нещасний випадок із смертельним наслідком відповідно вимог пункту 53 Порядку є таким, що не пов'язаний із виробництвом, Постанову про закриття кримінального провадження за №12024181110000316 від 17.09.2024, згідно якої ОСОБА_2 визнано винуватцем у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, але не повідомлено про підозру у зв'язку із її смертю, а також факти та обставини, які стали відомі господарським судам під час розгляду даного спору - позивач ОСОБА_1 могла володіти вказаною інформацією, що стосувалася її померлої матері, оскільки старша донька померлої - старша сестра позивача - ОСОБА_3 - була обізнана про всі обставини щодо події та причини настання нещасного випадку, що стався 16.09.2024 внаслідок ДТП.
8.69.10. При цьому, що підстави та предмет позову вимагали збирання та підготовку відповідних доказів.
8.69.11. Однак, до позовної заяви/апеляційної скарги, ні час розгляду судами даного спору по суті, жодних з наведених документів не було долучено, як і не повідомлено про їх існування.
8.69.12. Позивачем у позовній заяві не повідомлялося про те, що ОСОБА_2 мала посвідчення водія відповідної категорії, в даному випадку категорії «В», встановленого зразка.
8.69.12.1. Тоді як позивачем повідомлялося, що "на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , 23.02.2024 року тільки отримала Свідоцтво про закінчення практичної підготовки серія РРТ № 00856642-24 та володіла мінімальним досвідом керування транспортним засобом".
8.69.13. Також, позивач не зазначав, про здійснену Філією "Дубровицький райавтодор" виплату на лікування ОСОБА_2 в сумі 29353,00 грн., платіжна відомість щодо якої була виписана Філією на ім'я старшої доньки ОСОБА_3 .
8.69.14. Відповідно до частин 3, 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
8.69.15 Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
8.69.16. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
8.70. Наведене свідчить про те, що, не повідомлення суду відповідних доказів та повідомлення інформації, які безпосередньо стосуються підстав та предмету позову порушує принцип змагальності та впливає повноту дослідження обставин справи.
8.71. Враховуючи вказане, апеляційний суд повністю відхиляє та залишає поза увагою доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції, фактично позбавивши позивача можливості довести факт і обсяг моральної шкоди, чим порушив принципи змагальності та справедливого суду, передбачені статтею 13 ГПК України.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21 (918/938/25) судовий збір не сплачувався, оскільки скаржник згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 12.12.25р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року у справі №918/1007/21(918/938/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/1007/21(918/938/25) повернути Господарському суду Рівненської області.
Повна постанова складена "22" січня 2026 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.