22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 552/4535/22
провадження № 51-2375ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої
ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 62022170020000473 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше
не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2024 року
ОСОБА_5 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014, які діяли на момент вчинення злочину), та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк
15 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю. Відповідно
до положень ст. 54 КК ОСОБА_5 позбавлено спеціального звання «підполковник поліції».
Вирішено питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою у тому, що вона, обіймаючи посаду заступника начальника Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії рф проти України, з власної ініціативи добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та безпосередньо надала допомогу рф
у проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинила державну зраду
за таких обставин.
Так, вранці 27 лютого 2022 року ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно,
за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень та без отримання будь-яких вказівок від керівництва Національної поліції, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради, поїхала
для проведення перемовин з невстановленими на даний час військовими рф,
де вступила з останніми у злочинну змову.
У той же день приблизно о 09:00 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, зателефонувала відповідальному по Куп'янському РВП ГУНП
в області - начальнику сектору дізнання Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 та наказала прибути разом із іншими співробітниками РВП на трьох службових автомобілях до виїзду з м. Куп'янськ Харківської області у напрямку
смт Дворічної Харківської області.
Виконуючи наказ заступника начальника Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 разом із поліцейськими Куп'янського РВП ГУНП в області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ОСОБА_12 , на службових автомобілях «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_3, та «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також ОСОБА_13 на власному автомобілі прибули
на місце, визначене ОСОБА_5 , а саме на автошляху Р 79 біля повороту
до смт. Радьківка Куп'янського району Харківської області, де зустрілися
з невстановленим на цей час представником рф.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направлену на державну зраду, ОСОБА_5 , використовуючи власний авторитет, у вказаний період часу
у зазначеному місці разом із військовими рф провела для присутніх вищевказаних співробітників поліції Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області інструктаж щодо маршруту переміщення військової техніки рф та особового складу збройних сил рф вулицями міста Куп'янська Харківської області у супроводі службових автомобілів Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області, тим самим агітувала до співпраці
з представниками окупаційної влади та переходу на бік ворога.
Крім того, діючи з єдиним злочинним умислом, ОСОБА_5 видала усний незаконний наказ присутнім підлеглим працівникам поліції щодо здійснення на трьох службових автомобілях супроводу трьох колон військової техніки рф з нанесеними
на них позначками у вигляді латинської літери «Z», містом Куп'янськом Харківської області у напрямку міста Харкова за наступними напрямами: автошлях Р79 - автодорога Т-2109 - вулиця Давидова-Лучицького м. Куп'янськ - вулиця Садова
м. Куп'янськ - вулиця Першого травня м. Куп'янськ - автошлях Р79 - провулок Шкільний м. Куп'янськ - вулиця Харківська м. Куп'янськ; автошлях Р79 - автодорога Т-2109 - вулиця Першого травня м. Куп'янськ - автошлях Р79 - провулок Шкільний
м. Куп'янськ - вулиця Харківська м. Куп'янськ та автошлях Р79 - вулиця Леніна
м. Куп'янськ - вулиця Першого травня м. Куп'янськ - автошлях Р79 - провулок Шкільний м. Куп'янськ - вулиця Харківська м. Куп'янськ.
При цьому, ОСОБА_5 , перебуваючи в салоні службового автомобіля Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області «Renault Duster» під керуванням поліцейського ОСОБА_7 , супроводжувала головну колону військової техніки рф, яка слідувала через центр міста Куп'янська Харківської області у напрямку міста Харкова, та незаконно наказала працівникам поліції в подальшому здійснювати супровід ворожої техніки на смт. Ківшарівка та смт. Куп'янськ-вузловий Куп'янського району Харківської області.
Тобто, своїми умисними діями громадянка України ОСОБА_5 , починаючи
з 27 лютого 2022 року, будучи заступником начальника Куп'янського РВП ГУНП
в Харківській області, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, з особистих мотивів, у порушення вимог нормативно-правових актів, не дотримуючись присяги поліцейського, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії рф проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та співпрацювала з представниками збройних формувань рф, які здійснили окупацію міста Куп'янська Харківської області, забезпечивши становлення і зміцнення окупаційної влади рф шляхом надання безпосередньої допомоги на шкоду Україні.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 09 жовтня 2025 року вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_5 змінив шляхом виключення з вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.
В іншій частині вирок залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, порушує питання про зміну вироку в частині призначеного покарання шляхом пом'якшення до 10 років позбавлення волі.
Стверджує, що суд першої інстанції не врахував належним чином усі дані про особу його підзахисної під час призначення їй покарання, а саме те, що вона раніше
не судима, одружена, має вищу освіту, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває. Призначене покарання за відсутності обтяжуючих покарання обставин вважає таким, що не відповідає приписам статей 50, 65 КК.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, і правильність кваліфікації її дій
у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Доводи захисника щодо суворості призначеного його підзахисній покарання та колегія суддів вважає необґрунтованими.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і
не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання,
яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
У цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання винній особі призначено з порушенням указаних норм права.
Як убачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_5 , дотримуючись наведених вимог закону України про кримінальну відповідальність, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, дані про особу винної, яка характеризується негативно, а також взяв до уваги, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану та відсутність обставин, що його пом'якшує.
Врахувавши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов переконання про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5
за апеляційною скаргою сторони захисту, виключив з нього посилання
на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, в решті вирок суду залишив без змін, навівши підстави ухвалення такого судового рішення.
Як убачається з ухвали, колегія суддів апеляційного суду відхилила як безпідставні доводи апеляційної скарги захисника про необхідність пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання, зазначивши, що з матеріалів кримінального провадження убачається те, що остання в умовах воєнного стану, повномасштабного військового вторгнення рф в Україну вчинила особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України, а саме, обіймаючи керівну посаду в правоохоронному органі, будучи підполковником поліції, добровільно, за власною ініціативою, умисно й цілеспрямовано вчинила державну зраду, здійснивши перехід на біг ворога, організувавши після попередньо проведених перемовин із військовослужбовцями рф супроводження військової техніки та особового складу зс рф вулицями м. Куп'янська Харківської обл., надаючи накази поліцейським Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області щодо вчинення таких дій та здійснюючи безпосередньо назване супроводження, що свідчить про надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та особи обвинуваченої.
Апеляційний суд взяв до уваги те, що ОСОБА_5 не судима, за місцем служби характеризується негативно, як особа, яка вчинила кримінально карані дії проти держави, які підривають авторитет Національної поліції та були спрямовані на шкоду національній безпеці України, була звільнена з посади за вчинення дисциплінарного проступку, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, а також врахував відсутність обтяжуючих чи пом'якшуючих покарання обставин.
З огляду на викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції ствердив
про правильність висновків місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, а саме те, що виправлення та перевиховання останньої можливе лише
в умовах ізоляції від суспільства шляхом призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі в максимальному розмірі та із застосуванням конфіскації всього майна, що є власністю обвинуваченої, зазначивши, що із урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження будь-який інший вид покарання
не забезпечить мету покарання для ОСОБА_5 , особа якої та вчинений нею злочин є особливо небезпечними, а також виконання завдань кримінального судочинства та
не слугуватиме цілям його застосування, визначеним у ст. 2 КПК .
Таким чином, призначене ОСОБА_5 покарання, як підсумувала колегія суддів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципам співмірності та індивідуалізації заходу примусу, є законним, справедливим і узгоджується з метою покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Отже, Суд не вбачає підстав для зміни оскаржених судових рішень внаслідок невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість.
В касаційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного його підзахисній покарання.
Доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,
які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень, касаційна скарга не містить.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Київського районного суду м. Полтави від 25 липня
2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року щодо засудженої ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3