19 січня 2026 року
м. Київ
справа № 146/380/24
провадження № 51-4129км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 червня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
уродженця смт. Томашпіль
Тульчинського району Вінницької області,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Томашпільський районний суд Вінницької області вироком від 04 червня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Початок строку відбування покарання ухвалив обчислювати із 16 січня 2024 року.
Зарахував ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення.
Вирішив питання щодо процесуальних витрат, запобіжного заходу, речових доказів, скасував заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
У кримінальному провадженні також засуджено ОСОБА_9 , судові рішення стосовно якого ніким не оскаржуються.
За обставин, детально викладених у вироку суду, в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб з подальшим продовженням, ОСОБА_7 в грудні 2023 року, точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, з метою вчинення крадіжки майна прийшов до території домогосподарства ОСОБА_10 , розташованого на АДРЕСА_1 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу так як хвіртка була відкрита, зайшов на цю територію, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, пошкодивши металевий навісний замок, ОСОБА_7 проник всередину будинку.
З будинку він таємно викрав речі, які виніс у руках, після чого з місця події зник, а викрадене заніс до місця свого проживання, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 1151 грн.
Крім того, встановлено, що в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ОСОБА_7 повторно вчинив корисливий злочин за таких обставин.
У грудні 2023 року, точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, він з метою вчинення крадіжки майна прийшов до території домогосподарства ОСОБА_11 , розташованого на АДРЕСА_1 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу, через відчинену хвіртку, проник на територію домогосподарства і продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знявши металеву проволоку, проник до сараю.
З вказаного приміщення він, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрав майно ОСОБА_11 , яке за декілька разів виніс у руках, після чого з місця події зник, а викрадене заніс до місця свого проживання, чим спричинив ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 21 471,60 грн.
Далі, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_7 повторно вчинив корисливий злочин у період із 06 до 09 січня 2024 року, точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено. З метою вчинення крадіжки майна він прийшов до території домогосподарства ОСОБА_12 , що на АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, вільно проник на необгороджене подвір'я, а потім, пошкодивши металевий навісний замок - всередину будинку.
Звідти таємно викрав майно ОСОБА_12 , після чого зник з місця події і розпорядився викраденим на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_7 завдав ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 5455,02 грн.
Далі в умовах дії воєнного стану ОСОБА_7 повторно вчинив корисливий злочин 12 січня 2024 року близько 01:00 за попередньою змовою з ОСОБА_9 .
Так, з метою вчинення крадіжки майна вони пішли до території домогосподарства ОСОБА_13 , розташованого на АДРЕСА_3 , і, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 перелізши через паркан, проникли на цю територію.
Раніше заготовленим цвяходером, який вони взяли із собою, ОСОБА_7 розбив металопластикове вікно, після чого обидва проникли всередину будинку.
Далі ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрали речі, які в руках винесли із приміщення і зникли з місця події, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_7 завдали ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 9092,11 грн.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 21 липня 2025 року апеляційну скаргу прокурора частково задовольнив, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_9 -адвоката ОСОБА_14 залишив без задоволення.
Постановив змінитивирок Томашпільськогорайонногосуду Вінницькоїобласті від 04 червня2024 рокустосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , на підставі ч. 1 ст. 284 КПК, закрити кримінальне провадження в частині засудження ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за епізодом від грудня 2023 року (крадіжка майна у потерпілого ОСОБА_10 на суму 1151 грн) у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Указав у резолютивній частині вироку зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі: ОСОБА_7 з 16 до 24 січня 2024 року, а ОСОБА_9 з 16 січня 2024 року до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня його затримання на виконання вироку, повернути заставодавцю заставу в сумі 60 560 грн після набрання вироком законної сили.
У іншій частині вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування судових рішень місцевого та апеляційного судів і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд, у супереч вимогам ч. 2 ст. 412 КПК, здійснювався за відсутності потерпілої ОСОБА_12 , належним чином не повідомленої про день, час та місце розгляду, до того ж, перед іншими учасниками справи у ході підготовчого засідання суд не ставив питання про можливість розгляду за її відсутності. Крім того, з реєстру матеріалів провадження вбачається, що цій же потерпілій не надані для огляду матеріали досудового розслідування, тож неможливо встановити, чи була вона повідомлена про завершення досудового розслідування.
Стверджує, що суд отримав показання ОСОБА_7 і ОСОБА_9 з істотним порушенням вимог КПК, оскільки не роз'яснив їм положення ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК, тому його показання і ОСОБА_9 є недопустимими доказами.
Касатор уважає, що у зв'язку з невиконанням судом приписів ч. 1 ст. 344 КПК не роз'яснено учасникам справи права на відвід, судове рішення ухвалено незаконним складом суду, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог цього Кодексу і порушенням права на захист засуджених та реалізацію своїх прав потерпілими, які не є фахівцями у галузі права і не користувалися правовою допомогою адвоката.
Стверджує про невиконання судом приписів ст. 345, ч. 1 ст. 348, частин 3 і 4 ст. 349 КПК, що, на думку автора скарги, є істотним порушенням вимог КПК.
Наголошує, що суд усупереч установленому порядку дослідження доказів не допитав потерпілих, чим також не виконав положень ст. 353 КПК і порушив право обвинувачених на захист та перехресний допит.
Крім того, не досліджено доказів, оскільки суд постановив оглянути докази, не конкретизувавши, які саме і, не міг припинити таке дослідження не поставивши на обговорення питання про його зупинення.
Захисник зауважує, що суд апеляційної інстанції не розглянув належним чином порушень допущених місцевим судом, оскільки з урахуванням неповідомлення потерпілої та нероз'яснення прав обвинувачених і потерпілих, зробив хибний висновок про відсутність порушень під час розгляду справи судом першої інстанції.
Наполягає, що апеляційний суд не дав відповіді, чи можна визнавати допустимими показання, отримані без додержання приписів ст. 63 Основного Закону; дійшов помилкового висновку про відсутність порушень ч. 2 ст. 345 КПК, у частині з'ясування, чи зрозумілі обвинуваченим їх права та обов'язки і у разі необхідності їх роз'яснення.
Стверджує, що місцевий суд, з яким, нівелюючи справедливий суд та неупереджений розгляд, погодився суд апеляційної інстанції, зобов'язаний роз'яснити суть обвинувачення, з'ясувати, чи правильно обвинувачені розуміють його, чи щось не визнають.
Акцентує, що апеляційний суд не розглянув клопотання про визнання показань ОСОБА_7 недопустимими та про декриміналізацію епізоду крадіжки у ОСОБА_12 майна на суму 5455,02 грн, оскільки у суму збитків включена драбина, яка згідно з заявою потерпілої їй не належить і вартість якої може істотно вплинути на розмір шкоди та, відповідно, на декриміналізацію.
Позиції учасників судового провадження
Захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 та прокурор заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_8 .
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з'явилися.
Від засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, від інших учасників заяв чи клопотань, у тому числі, про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та доводи прокурора, перевіривши касаційну скаргу, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду,правильності установлення фактичних обставин кримінального провадження, а також достовірності окремих доказів, як про це ставиться питання у касаційній скарзі.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, ґрунтується на досліджених судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, доказах.
За приписами ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Перевіркою технічного запису судового засідання в суді першої інстанції та матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 у присутності його захисника було вручено пам'ятку про права та обов'язки, прокурор оголосив обвинувальний акт, після чого засуджений повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиро розкаявся і підтвердив обставини злочину так, як наведено у вироку.
Суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи зрозуміло ОСОБА_7 у чому його звинувачують та роз'яснив учасникам справи, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, за згодою учасників судового провадження, у тому числі засудженого і його захисника, суд обмежився лише показаннями ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та дослідженими письмовими доказами, які характеризують особи обвинувачених, отже, посилання на неповноту дослідження доказів, яке не передбачено встановленим порядком, є необґрунтованим.
Крім того, із матеріалів справи, у тому числі вироку вбачається, що як під час досудового розслідування, так і ухвалення вироку було встановлено наявність пом'якшуючих покарання ОСОБА_7 обставин, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що від сторони захисту заперечень не надходило на жодній стадії кримінального провадження, більше того у апеляційних скаргах сторона захисту наголошувала на необхідності урахування таких пом'якшуючих покарання обставинах.
Поза тим, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_7 було вручено пам'ятку про права та обов'язки обвинуваченого (про що в матеріалах справи наявна розписка а. п. 42 та 73 у Т. 1), під час розгляду справи його інтереси були захищені професійним юристом-адвокатом, судом було оголошено склад суду, відомості щодо секретаря та прокурора, проте сторона захисту не скористалась своїм правом на відвід будь-кого із перелічених осіб, не висловила і будь-яких клопотань чи заяв, у тому числі щодо роз'яснення прав чи декриміналізації епізоду крадіжки у ОСОБА_12 .Доводи захисника, які є аналогічними доводам апеляційної скарги і були предметом розгляду апеляційного суду про необізнаність ОСОБА_7 про свої права, є безпідставними.
Також, доводи захисника про неправильно установлені фактичні обставини кримінального провадження, зокрема, щодо епізоду на території домогосподарства ОСОБА_12 , з урахуванням наявної у матеріалах справи розписки про отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, як ОСОБА_7 так і його захисником (а. п. 34, 35 Т-1), що підтверджує обізнаність сторони захисту із усіма деталями справи, оголошення прокурором у судовому засіданні змісту обвинувального акта, після чого визнання ОСОБА_7 вини у пред'явленому обвинуваченні, що також підтверджується технічним записом судового засідання, розгляду справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, що передбачає скорочений порядок дослідження доказів, які ніким не оскаржуються, не підтверджуються матеріалами справи та є необґрунтованими, як і доводи про необізнаність засудженого про суть обвинувачення.
Щодо розгляду справи за відсутності потерпілої ОСОБА_12 .
Так з матеріалів справи Суд встановив, що ця потерпіла, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування (а. п. 26, Т-1), повідомлена про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, за результатами надання доступу до матеріалів потерпілій ОСОБА_12 складено протокол (пункти 94, 95 реєстру). В матеріалах справи міститься звіт про доставлення повідомлення місцевого суду ОСОБА_12 , за адресою, яка зазначена в обвинувальному акті, як така, що належить цій потерпілій. Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції від останньої надійшла заява про відсутність порушень її прав під час розгляду справи судом першої інстанції (а. п. 108, Т-2) та заява про відсутність претензій до ОСОБА_7 через відшкодування ним шкоди (а. п. 105, Т-2).
Ураховуючи зазначене вище і зважаючи на те, що сама потерпіла не зверталась до суду з порушенням її прав, була обізнана про хід справи, доводи захисника про протилежне не ґрунтуються на вимогах закону.
Варто уваги, що у судовому засіданні в суді касаційної інстанції захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 , пояснила, що дійсно, як її підзахисний, так і ОСОБА_7 в суді першої інстанції були представлені професійними адвокатами, пам'ятку про права та обов'язки обвинуваченого їм було вручено, при цьому права та обов'язки були зрозумілі. Усі учасники погодилися зі спрощеним порядком розгляду справи (ч. 3 ст. 349 КПК), заперечень, зауважень, заяв чи клопотань не надходило.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК зроблено відповідно до ст. 94 КПК з врахуванням процедури дослідження доказів передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК, при цьому істотних порушень вимог КПК, які б тягнули скасування рішення, допущено не було.
Інші доводи захисника з приводу переоцінки фактичних обставин та достовірності доказів Суд не бере до уваги, адже вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, суд касаційної інстанції не виявив таких порушень норм матеріального або процесуального права, які би вели до зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачає.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
ВирокТомашпільського районного суду Вінницької області від 04 червня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3