22 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 567/309/25
Провадження № 22-ц/4815/175/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Сич Марією Віталіївною на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року (ухвалене у складі судді Назарука В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини.
Позовну заяву обгрунтовано тим, що вона з 12.09.2017 перебувала з відповідачем в шлюбі, який було розірвано 11.07.2024 року.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час позивач не працює, адже має інвалідність 2 групи, дочка перебуває на її утриманні.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України змушена була покинути територію України і знайшла прихисток в громадській приватній некомерційній корпорації Міністерства міграції єпископату США, яка забезпечила її з донькою житлом та надає допомогу у вигляді продуктів харчування.
Відповідач має можливість сплачувати аліменти на її утримання, оскільки знаходиться у працездатному віці та може парцювати.
Просила стягувати з відповідача на своє утримання аліменти в розмірі 1/6 частини доходу щомісячно, починаючи з часу звернення до суду, допустивши негайне виконання зазначеного рішення суду в межах платежу за один місяць.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/7 частини його доходу щомісячно, починаючи з 17.02.2025.
Допущено негайне виконання зазначеного рішення суду в межах платежу за один місяць.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду обґрунтовано тим, що, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Не погоджуючись із даним рішенням ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Сич М.В. оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач отримала інвалідність у 2012 році, а з 01 червня 2016 року їй було встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання безстроково, тобто ще до укладення шлюбу.
Ініціатором розірвання шлюбу була позивач.
Документи, наявні в матеріалах справи підтверджують те, що позивач та відповідач перебували в шлюбних відносинах нетривалий час.
У такому разі в стягненні аліментів потрібно відмовляти, або обмежити їх сплату певним строком.
Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, не врахував, неповно дослідив обставини справи, надав необ'єктивну оцінку доводам відповідача, не перевірив достовірність і повноту цих доводів, що свідчить про порушення норм процесуального права.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
21 січня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Таліповою А.Г. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що посилання представника відповідача на норми законодавства без зазначення конкретних порушень судом першої інстанції не може свідчити про порушення місцевим судом будь-яких норм матеріального та процесуального права.
Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.09.2017 року (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.09.2017 року), який було розірвано рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 11.07.2024 року.
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - донька ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 09.01.2019 року).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 494224 від 14.06.2016 року позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання).
Із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 встановлено, що позивачка протягом 2019-2021 років отримувала соціальні виплати від Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради та департаменту соціальної та ветеранської політики Кам'янської міської ради. Зазначене вбачається і з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по червень 2025 року.
Із повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановлено, що позивач отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю другої групи, розмір якої з липня по вересень складає 2361,00 грн. щомісяця.
На даний час позивач та дочка сторін проживає з матір'ю у США.
Частково задовольняючи позов, судом першої інстанції було враховано фактичні обставини справи, матеріальне становище відповідача, а також отримання ним поранення під час проходження військової служби, у зв'язку з чим він несе додаткові витрати. Також з нього стягуються аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 .
Апеляційний суд погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Правовідносини щодо прав та обов'язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи.
Згідно з частинами першою, другою статті 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час (пункт 1 частини 1 статті 83 СК України).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17, аналіз норм статей 75, 76 СК України дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.
Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена доходом у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу. До уваги береться отримання пенсії, державних пільг, субсидій, наявність майна, що може приносити дохід, тощо.
Сам факт непрацездатності не зумовлює виникнення обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення аліментів, ОСОБА_1 згідно вимог ст.76-78 ЦПК України надала суду належні та допустимі докази, які підтверджують, що вона є такою, що потребує матеріальної допомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач отримала інвалідність у 2012 році, а з 01 червня 2016 року їй було встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання безстроково, тобто ще до укладення шлюбу, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови позивача пройти медичний огляд перед укладенням шлюбу.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про встановлену ІІ групу інвалідності ОСОБА_1 до укладення між ними шлюбу.
Покликання апелянта на те, що рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час, апеляційним судом відхиляються, оскільки сторони даної справи перебували у шлюбі близько семи років, що не може вважатися нетривалим шлюбом, незважаючи на відсутність чіткого визначення цього терміну у днях чи місяцях та інвалідність позивачу встановлена безстроково.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Сич Марією Віталіївною залишити без задоволення.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.