Справа № 331/377/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/6397/2025 Доповідач: ОСОБА_2
25 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого в режимі
відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, крім іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 09 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_8 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу колегії суддів Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2025 року у справі №331/377/25 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити запобіжний захід на заставу в сумі, яка відповідає 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про порушення права на свободу та справедливий суд у зв'язку з відсутністю реального судового розгляду та необґрунтованим продовженням тримання під вартою. Так, колегія суддів протягом тривалого часу - понад 8 місяців фактично не здійснювала судового розгляду по суті, оскільки за цей період не було досліджено жодного доказу, не допитано свідків та не здійснено інших процесуальних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи.
Захисник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування щодо неможливості визначити обвинуваченому ОСОБА_7 застави, не дано оцінку наданим стороною захисту характеризуючим матеріалам та обставинам, що підтверджують його соціальні зв'язки.
На переконання захисника, обвинувачення щодо ОСОБА_7 є суперечливим, неконкретним та не містить важливих відомостей щодо обставин кримінального правопорушення, таких як час, місце, спосіб та інші важливі обставини.
Захисник зазначає, що жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України прокурором не доведений. Так, ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як має сталі соціальні зв'язки.
Разом з тим, ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, одружений, на утриманні має трьох малолітніх дітей, батьків похилого віку, має постійну роботу, офіційно працює директором ТОВ «Трансформаторобудування». Також, ОСОБА_7 брав активну участь у житті рідного міста Запоріжжя, шляхом надання допомоги у постачанні ліків, особистих речей, засобів гігієни, продуктів та предметів побуту. Позитивно характеризується за місцем постійного проживання.
Захисник зазначає, що ОСОБА_7 на момент затримання мав захворювання, які потребують постійного медичного нагляду. Під час перебування у ДУ «Київський слідчий ізолятор» у зв'язку з неможливістю дотримуватись рекомендацій лікаря, стан ОСОБА_7 погіршився.
Апелянт звертає увагу, що під час кожного звернення з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , прокурор не змінює та не уточнює обґрунтування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, обмежуючись ідентичними формулюваннями, які механічно відтворюються з попередніх клопотань.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченого. Так, судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу. Так, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитувалися судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника на відсутність доказів існування заявлених прокурором ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з судових матеріалів, фактичних обставин інкримінованих правопорушень та даних, щодо особи обвинуваченого
Разом з тим, всупереч доводам захисника щодо не визначення судом розміру застави, суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, діючи у межах вимог ч.4 ст.183 КПК України.
Абзацом 8 ч. 4 ст.183 КПК України установлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, враховуючи їх сукупність, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності та продовження існування ризиків, які були враховані при застосуванні до обвинуваченого виключного запобіжного заходу, що свідчить про те, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням, оскільки вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на вимогах закону.
Посилання сторони захисту на те, що під час перебування у ДУ «Київський слідчий ізолятор» стан здоров'я ОСОБА_7 погіршився, у зв'язку з неможливістю дотримуватись рекомендацій лікаря, не можуть свідчити про зменшення встановлених судом ризиків чи можливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, доводи щодо погіршення стану здоров'я були предметом розгляду суду першої інстанції, який встановив, що відсутні перешкоди для перебування ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі, оскільки стан здоров'я обвинуваченого є стабільним, задовільним та відповідає перебігу наявного хронічного захворювання.
За правилами ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, чинним законодавством визначено порядок та комплекс заходів для надання необхідної та адекватної медичної допомоги, в тому числі і спеціалізованими медичними закладами особам, які перебувають під вартою.
На думку колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи, що істотних порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4