Справа № 369/20252/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/6450/2025 Доповідач: ОСОБА_2
25 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів з 10.12.2025 року до 07.02.2026 року включно, без альтернативи внесення застави.
Захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 по справі №369/20252/25. Постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, цілодобового домашнього арешту або застави.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що до обвинуваченого ОСОБА_6 цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи при цьому норми КПК України. Обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави, на думку захисника, є занадто суворим.
Захисник зауважує, що досудовим слідством та судом не доведено причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а отже підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 4, 6 ст.152, ч.3 ст.156-1, ч.1 ст.263 КК України, є необґрунтованою.
Зазначає про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, одружений, дружина має ряд тяжких захворювань. Разом з тим, обвинувачений має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовець, перебуває на посаді командира бойової машини та розуміє відповідальність за порушення покладеного на нього зобов'язання.
На переконання захисника, жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України прокурором не доведений, обвинуваченому немає сенсу переховуватись від органів слідства та суду.
Зауважує, що на момент винесення оскаржуваної ухвали суду, потерпілий та свідки вже надали показання, така інформація зафіксована як доказ, отже, обвинувачений не може впливати на свідка та потерпілого.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України щодо участі сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 6 ст.152, ч.2 ст.156, ч.3 ст.156-1, ч.1 ст.301-1 КК України, зокрема злочини, передбачені ч.ч. 4,6 ст.152 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, а решта - до тяжких та нетяжкого злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів щодо малолітньої особи. Незважаючи на те, що він є фізичною особою - підприємцем, засновником благодійного фонду та військовослужбовцем, з урахуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наявна необхідність запобігти можливим спробам обвинуваченого переховуватися від суду. Крім того, існує реальна загроза незаконного впливу на малолітню потерпілу, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений раніше вже був засуджений за вчинення аналогічного злочину.
Окрім того, судом враховано, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 мають такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Посилання захисника на відсутність заявлених прокурором ризиків, є безпідставними.
Доводи про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, одружений, має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовець, перебуває на посаді командира бойової машини, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту не вбачається.
Також, посилання захисника на те, що, досудовим розсліуванням не доведено причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 6 ст.152, ч.3 ст.156-1, ч.1 ст.263 КК України, є передчасними та підлягають оцінці судом першої інстанції під час ухвалення відповідного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4