Справа № 752/5437/22 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4380/2025 Доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року задоволено клопотання сторони захисту. Кримінальне провадження №12021100060000022 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України після повідомлення особі про підозру.
Прийняте рішення суд першої інстанції вмотивував тим, що з огляду на те, що розшук обвинуваченого ОСОБА_8 носив формальний характер, підстав для зупинення досудового розслідування не було, суд врахував у строки досудового розслідування період з 24.02.2022 по 28.04.2022.
Так як у даному провадженні строк досудового розслідування був до 07.04.2022 року, а обвинувальний акт направлено до суду 24.05.2022, кримінальне провадження підлягає закриттю.
Прокурор подала апеляційну скаргу, якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07.05.2025 - скасувати. Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, встановлено, що 05.01.2021 Печерським УП ГУНП у м. Києві до ЄРДР за №12021100060000022 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та 28.09.2021 визначено підслідність у вказаному кримінальному провадженні за СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві. У ході проведення досудового розслідування 07.02.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
24.02.2022 постановою старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 оголошено в розшук та цього ж числа досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено, про що винесено відповідну постанову, погоджену прокурором 24.02.2022.
У зв'язку з тим, що перестали існувати підстави для зупинення кримінального провадження, зокрема було встановлено місцезнаходження ОСОБА_8 . 28.04.2022 постановою старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні - відновлено. Постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук від 24.02.2022 не оскаржувалась, а отже набрала законної сили. Таким чином, строк з 24.02.2022 по 28.04.2022 не включається в строки досудового розслідування.
23.05.2022 слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 за дорученням прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 - ОСОБА_8 та його захиснику - ОСОБА_12 надано доступ до матеріалів досудового розслідування вказаного кримінального провадження, про що складено відповідний протокол, без будь-яких зауважень та застережень, а 24.05.2025 обвинувальний акт скеровано до Голосіївського районного суду м. Києва, тобто в межах строків досудового розслідування, що свідчить про дотримання прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України. Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що органом досудового розслідування обґрунтовано прийнято рішення про оголошення в розшук підозрюваного та зупинення кримінального провадження. Зауважує, що відповідь з управління карного розшуку ГУНП у м. Києві від 04.03.2024 №СЕД-899-2024 про те, що перевіркою за наявними обліками ГУНП в м. Києві встановлено, що ОСОБА_8 в державний розшук не оголошувався, не є належним та достатнім доказом відсутності факту перебування особи в розшуку, оскільки не спростовує можливість її перебування в розшуку за іншими обліками або підрозділами органів досудового розслідування, включаючи оголошення її в розшук у рамках кримінального провадження відповідним слідчим або прокурором згідно зі ст.281 КПК України. Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та не врахував, що положення КПК України не містять вимоги про обов'язкове внесення даних про розшук до централізованих баз даних як умови законності відповідної постанови. Крім того, закон не зобов'язує слідчого здійснювати розшук виключно через органи Національної поліції України або інші загальнодержавні канали.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги і той факт, що указом Президента України «Про введення воєнного стану в України» №64-2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX у зв'язку з військової агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв 24.02.2022 з урахуванням внесених затверджених змін, які діють і досі та не врахував ситуації, яка склалася 24.02.2022, а саме те, що о 05:37 у Києві пролунали потужні вибухи, 05:50 війська РФ вдарили ракетами по центрах військового управління у Києві та Харкові, 06:59 по всій Україні запроваджено воєнний стан і т.д., а тому у працівників правоохоронних органів була відсутня фізична можливість направити вказану постанову для оголошення саме державного розшуку, враховуючи залучення усіх органів та підрозділів МВС у всіх регіонах до забезпечення спокою та правопорядку.
Крім того, суд першої інстанції не може вважати формальним оголошення у розшук підозрюваного, посилаючись на відсутність в матеріалах справи достатньої кількості підтверджуючих документів про проведені слідчі дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Також, суд дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про незаконність та безпідставність постанови про оголошення в розшук підозрюваного та зупинення кримінального провадження з підстав відсутності в реєстрі матеріалів досудового розслідування належних даних щодо вжитих заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема копії повісток.
Отже, висновки суду першої інстанції про необґрунтованість, невмотивованість, передчасність та відповідно незаконність оголошення в розшук ОСОБА_8 , отже і безпідставність зупинення строків досудового розслідування є помилковими, такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того, посилання сторони захисту на необізнаність про винесення постанов про оголошення в розшук та зупинення досудового розслідування не можуть бути підставою для визнання цих постанов незаконними, оскільки стороні захисту було достеменно відомо про існування цих процесуальних рішень, а відтак достатньо часу для їх належного та своєчасного оскарження. Також, у підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2023 сторона захисту не скористалась своїм правом на оскарження вказаних постанов та не заперечувала щодо призначення до судового розгляду. Проведення судового розгляду, який тривав протягом двох років, додатково підтверджує, що процесуальні можливості для оскарження постанов були вичерпані. Лише після закінчення цього тривалого періоду, у зв'язку з поверненням провадження до стадії підготовчого судового засідання, сторона захисту вперше заявила про намір оскаржити вищезазначені постанови. Оскільки строки оскарження таких рішень не є безмежними, а їх відновлення допускається лише за наявності поважних причин, відсутність дій з боку сторони захисту протягом двох років свідчить про зловживання процесуальними правами та про недоцільність розгляду таких скарг.
Зазначає, що у підготовчому засіданні, яке відбулося 07.05.2025, адвокат ОСОБА_12 просив розглянути подані ним скарги на постанови разом з клопотанням про закриття кримінального провадження. Так, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження, без розгляду скарг захисника по суті, допустив істотне порушення вимог КПК України та принципів кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що строк досудового розслідування закінчився після повідомлення особі про підозру, а тому обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 скеровано до суду в межах строку досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що цих вимог судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали належним чином не дотримано.
За змістом п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до положень ст.113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Згідно з вимогами ч.1 ст.290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінченим протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та у порядку, передбачених КПК.
Згідно з вимогами п.10 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
У відповідності до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
З положень чинного КПК України слідує, що обвинувальний акт повинен бути складений, затверджений, вручений та безпосередньо направлений до суду в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, не включається у строки, передбачені ст.219 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав для закриття кримінального провадження №12021100060000022 від 05.01.2021 року на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Так, висновки суду першої інстанції про необхідність закриття кримінального провадження є передчасними, виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 05 січня 2021 року до ЄРДР були внесені відомості за №12021100060000022 з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України.
07 лютого 2022 року в межах цього провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (т.1, а.с. 130-133).
Таким чином, строк досудового розслідування закінчувався 07.04.2022 року, відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України.
24.02.2022 року постановою старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 оголошено в розшук та цього ж числа досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено, про що винесено відповідну постанову, погоджену прокурором 24.02.2022 (т.1, а.с. 147-151).
Так, з постанови про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_8 від 24.02.2022, слідує, що розшук ОСОБА_8 оголошено керуючись ст.ст. 40, 110, 281 КПК України, у зв'язку із тим, що у ході проведення досудового розслідування, місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 невідоме.
Постановою старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 28.04.2022 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021100060000022 від 05.01.2021 - відновлено.
Таким чином, як обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор, строк з 24.02.2022 по 28.04.2022 не включається в строки досудового розслідування.
23.05.2022 слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 за дорученням прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 - ОСОБА_8 та його захиснику - ОСОБА_12 надано доступ до матеріалів досудового розслідування вказаного кримінального провадження, про що складено відповідний протокол, а 24.05.2025 обвинувальний акт скеровано до Голосіївського районного суду м. Києва (т.2, а.с.13).
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції констатував, що з огляду на те, що розшук обвинуваченого ОСОБА_8 носив формальний характер, підстав для зупинення досудового розслідування не було, а тому врахував у строки досудового розслідування період з 24.02.2022 по 28.04.2022.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному провадженні строк досудового розслідування був до 07.04.2022 року, а обвинувальний акт направлено до суду 24.05.2022, тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
Суд першої інстанції при прийняті рішення зазначив, що із постанови про зупинення досудового розслідування слідує, що досудове розслідування зупинено, керуючись п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 280 КПК України, враховуючи те, що всі необхідні та слідчі (розшукові), а також інші процесуальні дії проведені, а місцезнаходження ОСОБА_8 невідоме. Між тим, які саме слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії проведено, та відомості на підставі яких робиться висновок, що місцезнаходження ОСОБА_8 невідоме не зазначено.
Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не погоджується, з огляду на наступне.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 219 КПК України та усталену практику Верховного Суду, строк з дня винесення постанови прокурора про зупинення кримінального провадження до дня винесення постанови про його відновлення не включається до строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Суд першої інстанції не взяв зазначене до уваги та включив відповідні періоди до строку досудового розслідування, незважаючи на наявність нескасованих постанов прокурора про зупинення кримінального провадження. За таких обставин висновок суду першої інстанції про закриття кримінального провадження є передчасним.
При цьому, суд під час підготовчого судового засідання, вдався до аналізу постанови прокурора про зупинення досудового розслідування від 24.02.2022, що виходить за межі повноважень суду на стадії підготовчого судового засідання. Так, можливість оскарження постанови слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування під час досудового розслідування передбачена п.2 ч.1 ст. 303 КПК України. Предметом оскарження під час підготовчого провадження в суді згідно ч.ч.2, 3 ст. 303 КПК України можуть бути лише скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розгляд яких не передбачений ч.1 ст. 303, а також визначені п.п. 5,6 ч.1 ст. 303 КПК України.
Зважаючи на викладене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції належним чином не перевірив всі обставини, які дають підстави для встановлення моменту початку та закінчення строку досудового розслідування у цьому провадженні та дійшов передчасних висновків про необхідність закриття кримінального провадження із зазначених в ухвалі мотивів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4