21 січня 2026 року м. Ужгород№ 640/5382/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецком" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
29 березня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі по тесту - ОАСК) із позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецком» (02088, м. Київ, вул. Автопаркова, 7 , код ЄДРПОУ 31286647) до Головного ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), якою просило суд: « 1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.03.2019 р. № 00002671402, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 20185,00 грн; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.03.2019 р. № 00002681402, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецком» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 55740,00 грн; 3. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім зі сплати судового збору.».
Ухвалою ОАСК від 03 квітня 2019 року було відкрито провадження в даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою ОАСК від 26 квітня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про розгляд справи у судовому засіданні було відмовлено.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту - Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року. На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований. На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України № 3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
04 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Зокрема, позивач зазначає, що у відповідності до статті 181 частини 5 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до статті 198 пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Статтею 198 пунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до статті 139 пункту 139.1 підпункту 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до статті 198 пункту 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Проаналізувавши зазначені норми позивач зазначає, що законодавцем, безумовно, презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку з достовірністю документів податкового обліку. Відтак, єдиним джерелом доказування реальності господарських операцій є документи податкового та бухгалтерського обліку. Звертає увагу суду, що для перевірки позивачем надано усі первинні документи, про які зазначає і сам податковий орган в акті перевірки. Надані позивачем документи є первинними документами в розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам. При цьому співставленням даних, зазначених у таких документах, не встановлено істотних розбіжностей щодо обсягу, виду, дати та вартості придбаного та реалізованого товару. Отже, сукупність первинних, платіжних та інших документів, які зазвичай супроводжують відповідні господарські операції, підтверджують фактичне виконання умов договорів позивача і не дають підстав для сумніву щодо їх реальності. При цьому господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. У законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно з яким особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини. Зазначаючи практику Європейського Суду з прав людини позивач вказав, що у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року, яке ухвалене у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2007 року, що ухвалене у справі «Інтерсплав проти України»). У періоді, який перевірявся, директором ТОВ «Спецком» був ОСОБА_1 . Відносно директора позивача не має вироку, який би набрав законної сили і яким би встановлювалася вина директора. За таких обставин, позивач вказує, що оскільки жодних належних доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «Спецком» з ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан Сіті», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд» з метою незаконного отримання позивачем податкових вигод, контролюючим органом не встановлено, вважає, що висновок про наявність порушень позивачем норм Податкового кодексу України, є необґрунтованим. Також зазначає, що відповідно до статті 114 пункту 114.1 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. Пунктом 102.1 цієї статті ПК передбачено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Таким чином, відповідно, станом на час проведення перевірки та складання податковим органом Акту № 83/26-15-14-02-04/31286647 від 08 лютого 2019 року, граничний строк застосування санкцій за порушення податкового законодавства у 2015 році спив у 2018 році, а тому податковий орган неправомірно визначив позивачеві суму грошових зобов'язань платника податків у розмірі 15836 грн за 2015 рік.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у зв'язку з виявленням порушення податкового законодавства позивачем. Вказує, що контролюючий орган діяв у межах компетенції у відповідності до Конституції України та норм ПК України.
Розглянувши подані учасниками справи докази, (заслухавши учасників справи та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У період з 31 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан Сіті», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд» за 2015, 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємств про що складено відповідний акт перевірки за № 83/26-15-14-02-04/31286647 (далі по тексту - акт перевірки) (а.с.а.с. 18-42).
Під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Аркада Маркет» (код 39608191). Згідно наданих до перевірки документів встановлено отримання товару у період липень, вересень, жовтень, листопад 2015 року на загальну суму 70844 грн. Також встановлено отримання послуг з нанесення логотипу у період жовтень 2015 року на загальну суму 1166,40 грн. Договір між позивачем та ТОВ «Аркада Маркет» під час перевірки не був наданий, оскільки згідно з поясненнями директора позивача договір з ТОВ «Аркада Маркет» був укладений в усній формі. Надані під час перевірки документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, зі сторони продавця містять підпис та зазначено прізвище ОСОБА_2 .
Перевіркою було проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Аркада Маркет», яка отримана з баз даних ДФС та з інших публічних джерел та встановлено наступне: дата державної реєстрації - 08 червня 2015 року за № 10741020000054466. Дата взяття на облік - 08 червня 2015 року за № 265915076623. Реєстрацію платника ПДВ (01 липня 2015 року за № 200222719) - «анульовано» за рішенням контролюючого органу від 18 листопада 2016 року, у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року. Засновник, директор, головний бухгалтер одна особа - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Останні відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до контролюючого органу платником податків подано за жовтень 2015 року. Податкові декларації з податку на прибуток до податкового органу платником податків не подавались.
В ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, зокрема з «Єдиного державного реєстру судових рішень» виявлено наявність Вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2017 року (справа № 1-кп750\384\17) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 частинами 1 та 2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015270000000021 від 01 квітня 2015 року, відповідно до якого встановлено: «.... ОСОБА_3 у період з червня 2010 року по лютий 2017 року, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57,62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», вчинив фіктивне підприємництво, яке полягало у створенні та придбанні з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ «Аркада Маркет»...» ОСОБА_3 спільно з невстановленою слідством особою, діючи повторно, у невстановлений слідством час, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин, у липні 2015 року склали від імені ОСОБА_2 , як засновника, установчі та реєстраційні документи про придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Аркада Маркет»...» Таким чином, встановлено, що від імені ТОВ «Аркада Маркет» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
Зазначене вище щодо ТОВ «Аркада Маркет» (код 39608191) позивачем не заперечено.
Під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Аскона Люкс» (код 39915508). Згідно наданих до перевірки документів встановлено отримання товару у період листопад, грудень 2015 року та січень 2016 року на загальну суму 66424 грн. Договір між позивачем та ТОВ «Аскона Люкс» під час перевірки не був наданий, оскільки згідно з поясненнями директора позивача договір з ТОВ «Аскона Люкс» був укладений в усній формі. Також позивачем не було надано первинних документів, що стосувалися грудня 2015 року. Надані під час перевірки документи: рахунок-фактура, видаткові накладні, зі сторони продавця містять підпис та зазначено прізвище ОСОБА_4 .
Перевіркою було проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Аскона Люкс», яка отримана з баз даних ДФС та з інших публічних джерел та встановлено наступне: дата державної реєстрації - 27 липня 2015 року за №10741020000055175. Дата взяття на облік - 28 липня 2015 року за № 265915107186. Реєстрацію платника ПДВ «анульовано» за рішенням контролюючого органу від 30 січня 2016 року, у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року. Засновник, директор, головний бухгалтер одна особа - ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Останні відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до контролюючого органу платником податків подано за грудень 2015 року. Податкові декларації з податку на прибуток до податкового органу платником податків не подавались.
В ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, зокрема з «Єдиного державного реєстру судових рішень» виявлено наявність Вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2017 року (справа № 1-кп750\384\17) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 частинами 1 та 2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015270000000021 від 01 квітня 2015 року, відповідно до якого встановлено: «.... ОСОБА_3 у період з червня 2010 року по лютий 2017 року, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57,62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», вчинив фіктивне підприємництво, яке полягало у створенні та придбанні з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ «Аскона Люкс»... ОСОБА_3 спільно з невстановленою слідством особою, діючи повторно, у невстановлений слідством час, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин, у вересні 2015 року склали установчі та реєстраційні документи про придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Аскона Люкс»...». Таким чином, встановлено, що від імені ТОВ «Аскона Люкс» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
Зазначене вище щодо ТОВ «Аскона Люкс» (код 39915508) позивачем не заперечено.
Під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Гордан-Сіті» (код 40084285). Згідно наданих до перевірки документів встановлено отримання товару та послуг з пошиття одягу у період лютий 2015 року на загальну суму 22410 грн. Також встановлено отримання послуг з пошиття одягу у період січень 2016 року на загальну суму 19500 грн. Договір між позивачем та ТОВ «Гордан-Сіті» під час перевірки не був наданий, оскільки згідно з поясненнями директора позивача договір з ТОВ «Гордан-Сіті» був укладений в усній формі. Надані під час перевірки документи: рахунок-фактура, видаткові накладні, зі сторони продавця містять підпис та зазначено прізвище ОСОБА_2 .
Перевіркою було проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Гордан-Сіті», яка отримана з баз даних ДФС та з інших публічних джерел та встановлено наступне: дата державної реєстрації - 26 жовтня 2015 року за №10701020000060107. Дата взяття на облік - 26 жовтня 2015 року за № 265515161759. Реєстрацію платника ПДВ «анульовано» за рішенням контролюючого органу від 30 березня 2017 року, у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року. Засновник, директор, головний бухгалтер одна особа - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Останні відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до контролюючого органу платником податків подано за січень 2016 року. Податкові декларації з податку на прибуток до податкового органу платником податків не подавались.
В ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, зокрема з «Єдиного державного реєстру судових рішень» виявлено наявність Вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2017 року (справа № 1-кп750\384\17) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 частинами 1 та 2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015270000000021 від 01 квітня 2015 року, відповідно до якого встановлено: «.... ОСОБА_3 у період з червня 2010 року по лютий 2017 року, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57,62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», вчинив фіктивне підприємництво, яке полягало у створенні та придбанні з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ «Гордан-Сіті»... ОСОБА_3 спільно з невстановленою слідством особою, діючи повторно, у невстановлений слідством час, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин, у грудні 2015 року склали від імені ОСОБА_2 , як засновника, установчі та реєстраційні документи про придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Гордан-Сіті»...». Таким чином, встановлено, що від імені ТОВ «Гордан-Сіті» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
Зазначене вище щодо ТОВ «Гордан-Сіті» (код 40084285) позивачем не заперечено.
Під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» (код 41147764). Згідно наданих до перевірки документів встановлено отримання товару у період липень 2017 року на загальну суму 23880 грн. Договір між позивачем та ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» під час перевірки не був наданий, оскільки згідно з поясненнями директора позивача договір з ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» був укладений в усній формі. Надані до перевірки документи: рахунок-фактура, видаткові накладні, зі сторони продавця стоїть підпис та зазначено прізвище ОСОБА_5 .
Перевіркою було проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Саміт-Агро-Трейд», яка отримана з баз даних ДФС та з інших публічних джерел та встановлено наступне: дата державної реєстрації - 13 лютого 2017 року за №12741020000013173. Дата взяття на облік - 13 лютого 2017 року за № 058117052129. Реєстрацію платника ПДВ «анульовано» за рішенням контролюючого органу від 12 жовтня 2018 року, у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року. Засновник, директор, головний бухгалтер одна особа - ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ). Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до контролюючого органу платником податків не подавались. Податкові декларації з податку на прибуток до податкового органу платником податків не подавались. Останню звітність з податку на додану вартість платником податків подано за серпень 2017 року.
ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності (ознака - зареєстровано (перереєстровано) та провадиться фінансово-господарська діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників) у обліковій картці суб'єкта фіктивного підприємництва 292/8/05-19-21-09 від 16 січня 2018 року зареєстрованій Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. ОУ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва допитано в якості свідка ОСОБА_5 , яка надала письмові покази про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Саміт-Агро-Трейд». Таким чином, відповідачем зазначено, що від імені ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
Зазначене вище щодо ТОВ «Саміт-Агро-Трейд» (код 41147764) позивачем не заперечено.
Під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072). Згідно наданих до перевірки документів встановлено отримання товару у період вересень 2017 року на загальну суму 64938 грн. Договір між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд» під час перевірки не був наданий, оскільки згідно з поясненнями директора позивача договір з ТОВ «Івамар Трейд» був укладений в усній формі. Надані до перевірки документи: рахунок-фактура, видаткові накладні, зі сторони продавця стоїть підпис та зазначено прізвище ОСОБА_6 ..
Перевіркою було проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Івамар Трейд», яка отримана з баз даних ДФС та з інших публічних джерел та встановлено наступне: дата державної реєстрації - 07 червня 2017 року за №12741020000013627. Дата взяття на облік - 07 червня 2017 року за № 058117158102. Реєстрацію платника ПДВ «анульовано» за рішенням контролюючого органу від 15 листопада 2018 року, у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року. Засновник, директор, головний бухгалтер одна особа - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до контролюючого органу платником податків не подавались. Податкові декларації з податку на прибуток до податкового органу платником податків не подавались.
ТОВ «Івамар Трейд» фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності (ознака - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження у обліковій картці суб'єкта фіктивного підприємництва 1/23-00-21-0709 від 02 січня 2018 року зареєстрованій ГУ ДФС у Черкаській області. В якості свідка 22 грудня 2017 року опитано громадянина ОСОБА_6 , який повідомив, що за грошову винагороду від невстановлених осіб зареєстрував дане підприємство, господарську діяльність не проводив та документи ведення діяльності підписував.
В ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, зокрема з «Єдиного державного реєстру судових рішень» виявлено наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 27 частиною 5 та статтею 205 частиною 1 КК України , відповідно до якого встановлено: « .... на початку червня 2017 року, перебуваючи у м. Києві поблизу станції метро Лук'янівська познайомився з невстановленою слідством особою, який запропонував йому зареєструвати на своє ім'я підприємство, на що він погодився. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ «Івамар Трейд», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, … погодився на таку пропозицію та надав відомості невстановленій досудовим розслідуванням особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім'я, а саме копію паспорту.... та копію облікової картки платника податків… з червня 2017 року невстановлені досудовим розслідуванням особи використовували реквізити та банківський рахунок ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) для відображення начебто наданих послуг підприємствам реального сектора економіки, для прикриття незаконної діяльності…». Таким чином, встановлено, що від імені ТОВ «Івамар Трейд» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
Зазначене вище щодо ТОВ «Івамар Трейд» (код 41380072) позивачем не заперечено.
Під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Сімпл Ворк» (код 38899255). Згідно наданих до перевірки документів встановлено отримання послуг з нанесення логотипу у період квітень 2015 року на загальну суму 199 грн. Договір між позивачем та ТОВ «Сімпл Ворк» під час перевірки не був наданий, оскільки згідно з поясненнями директора позивача договір з ТОВ «Сімпл Ворк» був укладений в усній формі. Надані до перевірки документи: рахунок-фактура, акт надання послуг зі сторони продавця стоїть підпис та зазначено прізвище ОСОБА_7 .
Перевіркою було проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Сімпл Ворк», яка отримана з баз даних ДФС та з інших публічних джерел та встановлено наступне: дата державної реєстрації - 13 вересня 2013 року за №107114020000031156. Дата взяття на облік - 16 вересня 2013 року за № 265613147082. Реєстрацію платника ПДВ «анульовано» за рішенням контролюючого органу від 10 серпня 2016 року, у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року. Засновник, директор, головний бухгалтер одна особа - ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ). Останні відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до контролюючого органу платником податків подано за квітень 2016 року. Податкові декларації з податку на прибуток до податкового органу платником податків не подавались.
В ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, зокрема з «Єдиного державного реєстру судових рішень» виявлено наявність Вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2017 року (справа № 1-кп750\384\17) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 частинами 1 та 2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015270000000021 від 01 квітня 2015 року, відповідно до якого встановлено: «.... ОСОБА_3 у період з червня 2010 року по лютий 2017 року, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57,62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», вчинив фіктивне підприємництво, яке полягало у створенні та придбанні з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ «Сімпл Ворк»... ОСОБА_3 спільно з невстановленою слідством особою, діючи повторно, у невстановлений слідством час, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин, у травні 2015 року склали від імені ОСОБА_8 , як засновника, установчі та реєстраційні документи про придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Сімпл Ворк»...». Таким чином, встановлено, що від імені ТОВ «Сімпл Ворк» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
Зазначене вище щодо ТОВ «Сімпл Ворк» (код 38899255) позивачем не заперечено.
Відповідачем зроблено висновок про відсутність наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що. відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій. Зазначає, що у даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Відповідно до статті 78 частини 6 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. За встановлених обставин вбачається, що підприємство - контрагент позивача зареєстроване на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь- яких операцій від імені контрагентів позивача. Контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином, спростовуються доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій підприємствами-контрагентами, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів. Оскільки жодних належних доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «Спецком» з ТОВ «Сімпл Ворк», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан Сіті», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд» з метою незаконного отримання ТОВ «Спецком» податкових вигод, податковим органом не встановлено. Контролюючим органом встановлено, що від імені ТОВ «СІМПЛ ВОРК», ТОВ «Аркада Маркет», ТОВ «Аскона Люкс», ТОВ «Гордан-Сіті», ТОВ «Саміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамор Трейд» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які окрім іншого не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств-контрагентів. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та неправомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставні.
На підставі акту перевірки - 05 березня 2019 року контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення за №№: 00002671402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20185 грн, в тому числі 4037 за штрафними (фінансовими) санкціями; 0002681402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 55740 грн (а.с.а.с. 43-46).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 частиною 2 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.4. ПК України, контролюючі органи (до яких віднесено й податкові органи (стаття 41 пункт 41.1 підпункт 41.1.1 ПК України)) мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 75 пунктом 75.1 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
19 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/9160/19 (касаційне провадження № К/9901/31498/20 (ЄДРСРУ № 108488089)) досліджував питання щодо наявність кримінального провадження, як беззаперечний факт відсутності реальних правових наслідків господарських операцій для платника податків.
Витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14, зазначила, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Натомість, засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) не свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов'язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов'язків пов'язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб'єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.
Відповідно до статті 9 частини 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.
Таким чином, у приписах статті 9 частини 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це б суперечило принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК (нова редакція), внесені Законом України від 16 січня 2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі по тексту - Закон України № 466-IX).
Так, відповідно до статті 112 пункту 112.2 ПК (у редакції Закону України № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
У постанові від 07 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов'язків певного суб'єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.
Згідно з висновком Великої Палати в цій же постанові вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 805/2902/18-а, адміністративне провадження № К/9901/31695/20 (ЄДРСРУ № 109027227), у справі № 804/27/17, адміністративне провадження № К/9901/452/20 (ЄДРСРУ № 109027265), від 15 лютого 2023 року у справі № 826/3616/18, адміністративне провадження № К/9901/6358/21 (ЄДРСРУ № 108998205).
Ухвалюючи спірні рішення відповідачем взято до уваги лише наявність вироків судів щодо винності посадових осіб-контрагентів позивача у вчиненні злочину, що передбачений статтею 205 КК України.
Однак дослідивши застосовані відповідачем вироки судів (а.с.а.с. 182-204), суд звертає увагу на те, що такі не містять інформації про обізнаність позивача щодо протиправної поведінки посадовців його контрагентів. Такі вироки не засвідчили протиправну поведінку позивача.
Зазначеними вироками встановлено, що обвинувачені вчинили фіктивне підприємництво, зокрема створили суб'єкти підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Проте жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із позивачем, цим вироками не встановлено. З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов'язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.
Суд зазначає, що відповідачем при ухвалені спірних рішень було взято до уваги лише нереальність господарських операцій у зв'язку з ухваленими судоми вироками.
У відповідності до статті 2 КАС України, її частини 2 пункту 1, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд констатує, що оскаржувані позивачем рішення не відповідають критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09.12.1994, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - Суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Застосоване судом законодавство - використане у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецком» (02088, м. Київ, вул. Автопаркова, 7, код ЄДРПОУ 31286647) до Головного ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 березня 2019 року № 00002671402.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 березня 2019 року № 00002681402.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостий апеляційний адміністративний суд).
СуддяС.Є. Гаврилко