20 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/9624/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063), в якій просить:
1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про припинення сплати пенсії за віком за № 115 від 06.10.2025 року №072250011172, утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 19.05.2025 року по 30.09.2025 року на суму 13426.00 гривень, та не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 листопада 2000 року по 04 лютого 2002 року у Виноградівському райпромкомбінаті , який реорганізовано у СКПП "Янтар".
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) для обчислення розміру пенсії, періоди роботи з 01 листопада 2000 року по 04 лютого 2002 року у Виноградівському райпромкомбінаті, який реорганізований в СКПП «Янтар» та продовжити виплату пенсії за віком з часу припинення, з 30.09.2025 року.
3.Здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10.10.2025 року відповідач повідомив листом №0700-0403-8/62028 щодо необхідності повернення надміру виплаченої пенсії згідно статті 50 Закону України №1058 через зловживання пенсіонера або за подання страхувальником недостовірних даних.
28.10.2025 року отримала від відповідача лист за № 0700-0307-8\65768, у якому зазначено, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи, менше 22 роки, підстав для виплати пенсії по заяві №2260 від 07.07.2025 року немає. Розпорядженням №115 від 06.10.2025 року № 072250011172 виплатну пенсії припинено.
Позивачка звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, щоб надали рішення , розпорядження згідно якого вимагають повернення пенсії та вказали причину припинення виплати пенсії.
05.11.2025 року відповідачем було надано відповідь, в якій зазначено , що за наслідками перевірки встановлено, що з надходженням акту перевірки №0700-0903-1/4201 від 03.09.2025 року переглянуто розрахунок стажу по електронній справі 072250011172 за період роботи з 01 листопада 2000 року по 04 лютого 2002 року у Виноградівському районному комбінаті.
У вказаному листі зазначено, що стаж роботи у Виноградівському райпромкомбінаті з 05.11.1985 р. по 04.02.2002 р. було зараховано згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 та довідки №82 від 26.05.2025 р., загальний стаж роботи становив 22 роки 8 місяців 7 днів. За результатами перевірки достовірності видачі довідки про стаж роботи №82 від 26.05.2025 р., встановлено, що у відомостях нарахування заробітної плати відсутнє нарахування заробітної плати за період трудової діяльності з листопада 2000 року по лютий 2002 року.
За наслідками перегляду стаж роботи позивачки зменшився і становить 21 рік 5 місяців 4 дні. У зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи (не менше 22 років) підстав для призначення та виплати пенсії по заяві №2260 від 07.07.2025 року не має, внаслідок чого і виникла переплата пенсії з 19.05.2025 року по 30.09.2025 року в сумі 13 426,00 грн
Вважаючи вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області неправомірними, позивачка звернулася з даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що з 19.05.2025 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаж склав : 22 роки 8 місяців 7 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомлено позивачку листом від 10.10.2025 р. №0700-0403-8/62028, що згідно з актом зустрічної перевірки від 03.09.2025 р. № 0700-0903-1/4201 виявлено розбіжності з первинними документами, що призвело до зменшення стажу роботи для призначення пенсії.
До стажу роботи було зараховано період роботи у Виноградівському райпромкомбінаті з 05.11.1985р . по 04.02.2002р. згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 та на підставі довідки № 82 від 26.05.2025р. Актом перевірки підтверджено накази на прийняття та звільнення з роботи, проте за період з листопада 2000 по лютий 2002 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати.
За наслідками перегляду загальний страховий стаж роботи зменшився і становить 21 рік 5 місяців 4 дні.
Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 22 років.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи (не менше 22 років) відповідач вважає, що підстав для виплати пенсії немає.
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 19.05.2025 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно вказаного рішення загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 8 місяців та 7 днів.
У подальшому спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перевірку первинного призначення електронної пенсійної справи
Листом від 10.10.2025 р. №0700-0403-8/62028 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивачку, що згідно з актом зустрічної перевірки від 03.09.2025 р. № 0700-0903-1/4201 виявлено розбіжності з первинними документами, що призвело до зменшення стажу роботи для призначення пенсії.
В результаті перевірки було виявлено, що за період з листопада 2000 року по лютий 2002 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати та, відповідно, за наслідками перегляду загальний страховий стаж роботи зменшився і становить 21 рік 5 місяців 4 дні.
Відповідно до Розпорядження №115 по ЕПС 072250011172 від 06.10.2025 року пенсію ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_4 ) припинено кодом « 15» приховані або надані недостовірні дані з 19.05.2025 року.
Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 частиною 1 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Суд, надаючи правову оцінку таким твердженням відповідача, керується наступними аргументами.
Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пунктів 1-2 частини 1статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.
Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" доручено пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Згідно приписів статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі по тексту також - Порядок №637) регламентовано, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу правового регулювання, визначеного приписами пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 від 23.05.1980 року, наявний запис №10 від 01.10.1992 року щодо прийняття її перукарем по переведенню з Виноградівського райпромкомбінату до СКПП «Янтар» відповідно до наказу №1к від 01.10.1992.
Однак, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
За змістом статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.
У досліджуваному випадку суд керується нормами матеріального права, чинними на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, за період з листопада 2000 року по лютий 2002 року.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування " від 26.06.1997 за №400/97-ВР (надалі по тексту також Закон №400/97-ВР) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини 1 стаття 4 Закону №400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору в розмірі 32 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР.
Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці (стаття 5 Закону №400/97-ВР).
Згідно підпунктів 2.1., 2.2. пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №11-1 від 06.09.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1996 за №550/1575 (надалі по тексту також Інструкція №11-1), платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Підпунктами 18.2, 18.3. і 18.4. пункту 18 Інструкції №11-1 визначено, що платники зборів, зазначені в підпунктах 2.2., 2.4., 2.7. пункту 2 цієї Інструкції, зобов'язані:
- вести облік виплати громадянам коштів, у тому числі в натуральній формі, з яких проводиться відрахування на соціальне страхування;
- своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові збори, а також подавати йому відповідні звіти;
- зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових зборів до Пенсійного фонду протягом трьох років.
Службові особи підприємств, винні у порушенні встановленого порядку реєстрації платників зборів, сплати платежів до Пенсійного фонду, у неподанні звітності до Фонду, залежно від обставин справи притягуються до матеріальної, дисциплінарної та адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства (підпункт 19.1. пункту 19 Інструкції №11-1).
В свою чергу, з 05.11.1991 в первинній редакції Закон України "Про пенсійне забезпечення ", врегульовував наступним чином спірні правовідносини (в т.ч. станом на листопад 2000 року по лютий 2002 року).
По перше, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (підпункт а частини1 статті 3 Закону №1788-XII).
По друге, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (частини 1, 2, пункт "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII).
По третє, у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески (частина 1 статті 66 Закону №1788-XII).
У вказаний період дів пункт "б" частини 1 статті 110 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України), за змістом якого при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, зокрема, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV).
Як слідує із приписів частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов'язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.
Отже, фактично внаслідок невиконання СКПП «Янтар» обов'язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17 та від 08.04.2022 у справі №242/1568/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5статті 242 КАС України).
Як вбачається із записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 від 23.05.1980 року, зокрема, відповідно до запису №10 позивачка 01.10.1992 року прийнята перукарем по переведенню з Виноградівського райпромкомбінату до СКПП «Янтар» відповідно до наказу №1к від 01.10.1992.
Таким чином, суд вважає, що періоди роботи ОСОБА_1 у СКПП «Янтар» з листопада 2000 року по лютий 2002 року підлягають зарахуванню до страхового стажу останньої.
Окремо суд відзначає, що саме відповідач у спірному випадку є тим суб'єктом владних повноважень, який в силу закону здійснював та здійснює контроль за виконанням платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування власного обов'язку щодо своєчасності, повноти нарахування і сплати внесків із заробітку ОСОБА_1 .
Орган пенсійного забезпечення не довів, що записи в трудовій книжці позивачки вчинені без реальної події безпосереднього прийняття позивачки на роботу по переведенню з Виноградівського райпромкомбінату до спільного колективного підприємства побутовиків «Янтар» з 01.10.1992 по 04.02.2002, в тому числі без фактичного обчислення заробітної плати, за подією виплати якої в останніх виникав обов'язок по нарахуванню і сплати страхових внесків.
Таким чином, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та розпорядження №115 по ЕПС 072250011172 від 06.10.2025 є протиправними та оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню.
Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії є похідною від першої, а тому її необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, судовий збір у розмірі 1211,20 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження №115 по ЕПС 072250011172 від 06.10.2025 року прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 19.05.2025 року по 30.09.2025 року на суму 13426,00 гривень.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01 листопада 2000 року по 04 лютого 2002 року у Виноградівському райпромкомбінаті, який реорганізований в СКПП «Янтар» відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 23.05.1980 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 30.09.2025 року відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з врахуванням періодів його роботи з 01 листопада 2000 року по 04 лютого 2002 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяЮ.Ю.Дору