Окрема думка від 19.11.2025 по справі 911/1755/22

ОКРЕМА ДУМКА

19 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 911/1755/22 (911/1067/23)

cудді: Васьковського О. В.

19.11.20205 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у межах справи № 911/1755/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія" (далі - Боржник) прийняв постанову у справі № 911/1755/22 (911/1067/23) за позовом Боржника (Позивач) до кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт маркет солюшн" (далі - Відповідач) про визнання простого векселя від 07.10.2019 серії АА № 1662470, виданого Боржником Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - Третя особа-3) на суму 15 577 700 грн 00 коп. (далі - Вексель) таким, що не має вексельної сили, скасування акта про протест Векселя, вчиненого 05.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком І.В. (далі - Третя особа-1) та зареєстрованого в реєстрі за № 972, визнання виконавчого напису, вчиненого 06.10.2022 Третьою особою-1, таким, що не підлягає виконанню, якою залишив без задоволення касаційну скаргу Позивача та без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2023, згідно з якими було відмовлено в задоволенні позову.

1. Ухвалюючи це рішення, Верховний Суд погодився з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для задоволення вимог як про визнання Векселя таким, що не має вексельної сили, так і вимог про скасування акта про протест Векселя та визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з огляду на:

- відсутність дефекту форми Векселя (наявності в ньому всіх передбачених законом обов'язкових реквізитів), зобов'язання Позивача з оплати за яким заперечуються ним у спірних правовідносинах;

- неналежність аргументів про видачу та підписання представником особи векселю з перевищенням наданих представнику повноважень як підстави для задоволення і вимоги про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, і вимоги про скасування вчиненого на такому векселі (акта про) протесту векселя у неплатежі та визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

2. При цьому Верховний Суд:

- попри передбачену статтею 2 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, що підписана в Женеві 07.06.1930 (до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 827-XIV) відсилку до національного закону щодо здатності особи бути зобов'язаною за переказним або простим векселем;

- виходив з визначених спеціальним законом про векселі, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (запровадженим Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України від 06.07.1997 № 826-XIV, далі - Уніфікований закон), наслідків перевищення представником повноважень під час видачі та підписання векселя від імені іншої особи (стаття 8 Уніфікованого закону), які між тим не призводять до втрати векселя вексельної сили, припинення та/бо неможливості виконання, відсутності у боржника зобов'язання за векселем або неможливості держателя векселя заявити за ним вимогу до боржника у тих межах, у яких представник боржника, що підписав вексель, не перевищив межі своїх повноважень, через що під час вирішення спорів, що виникають у вексельних правовідносинах (про скасування (акта про) протесту векселя у неплатежі та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), аргументи та обставини перевищення представником повноважень під час видачі та підписання векселя від імені іншої особи не можуть бути підставою також і для задоволення відповідних вимог.

- а також виходив зі спеціальних, визначених Уніфікованим законом умов задоволення вимоги про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, які полягають у відсутності у документі (векселі), будь-якого із визначених законом (статтею 75 Уніфікованого закону) реквізитів (дефект форми), однак не підписання векселю представником від імені особи, яку він представляє, з перевищенням ним повноважень.

3. Не погоджуюсь із цим рішенням Верховного Суду з підстав, наведених нижче, і вважаю, що Суд мав скасувати оскаржувані: постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2023 в частині відмови у задоволенні вимог про скасування акта про протест Векселя та визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишивши в решті ці судові рішення без змін, а справу № 911/1755/22 (911/1067/23) в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. Встановлені судами обставини

4.1. Відповідач є держателем Векселю, за яким Боржник як векселедавець зобов'язався здійснити оплату до 03.10.2022.

4.2. 20.09.2022 Відповідач на підставі договору № 120БВ купівлі-продажу цінних паперів, укладеного з ТОВ "НВК "Техімпекс", набув права векселедержателя Векселя (копії договору купівлі-продажу цінних паперів №120БВ від 20.09.2022 та акту від 21.09.2022 прийому-передачі цінних паперів на виконання зобов'язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № 120БВ від 20.09.2022 додано до матеріалів відзиву).

4.3. 03.10.2022 Відповідач відповідно до порядку пред'явлення векселя для оплати, направив на адресу місцезнаходження Боржника: вимогу вих.№ 02/10-22 від 03.10.2022 про пред'явлення векселя та про необхідність до 17 год 45 хв. 03.10.2022 оплатити Вексель загальною номінальною вартістю 15 577 700 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч сімсот) гривень шляхом зарахування коштів на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Комерційний індустріальний банк", МФО 322540; акт № 1 від 03.10.2022 пред'явлення векселя до платежу (в 2-х примірниках), а також завірену копію лицьової та зворотної сторін векселя було додано до вимоги (копії доказів направлення додано до матеріалів відзиву).

4.4. 04.10.2022 о 10 год 00 хв. Відповідач подав Третій особі-1 Вексель для вчинення протесту про неоплату Боржником пред'явленої йому вимоги 03.10.2022 на суму 15 577 700 грн 00 коп.

05.10.2022 Третя особа-1 вчинила акт про протест Векселя загальною номінальною вартістю 15 577 700 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч сімсот) гривень про неоплату проти векселедавця (копія акту про протест векселя, зареєстрованого в реєстрі за № 972 додано до матеріалів справи).

06.10.2022 Третя особа-1 вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 981, яким на підставі акту про протест векселя про не оплату, запропоновано до стягнення у безспірному порядку з Боржника на користь Відповідача 15 577 700 грн 00 коп. заборгованості за зобов'язанням за Векселем та витрати, пов'язані з опротестуванням векселя у неплатежі у сумі 4 000 грн 00 коп. (копія виконавчого напису додано до матеріалів справи).

4.5. Позивач зазначив, що відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності Боржника, яка передувала 07.10.2019, вартість чистих активів Боржника складала - 3 994 600 грн 00 коп. (мінус три мільйони дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі гривень) (графа "Усього за розділом І. Власний капітал" Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва Боржника станом на 31.12.2018).

Згідно з довідкою ОСОБА_1 від 05.01.2023 та довідкою Боржника від 05.01.2023 р. за вих. № 05/01/23 ОСОБА_1 станом на 07.10.2019 була єдиним власником Боржником, одноособово приймала рішення на загальних зборах цього товариства, однак не надавала жодного рішення про надання згоди на видачу простого векселя на суму 15 577 700 грн 00 коп., тоді як вчинення Боржником у 2019 році будь-якого правочину з вартістю 15 577 700 грн 00 коп., що очевидно перевищувало 50% вартості чистих активів Боржника станом на 31.12.2018 потребувало окремого рішення загальних зборів Боржника, про надання згоди ОСОБА_2 , як керівнику на вчинення такого правочину.

Боржник не вчиняв жодних дій, з яких би слідувало, що він у подальшому схвалив видачу Векселя, у жодній фінансовій звітності Боржник не відображав факт видачі та наявності зобов'язань за Векселем в сумі 15 577 700 грн 00 коп.

4.6. Вексель не містить дефекту форми, так як такий вексель має всі обов'язкові реквізити, визначені статтею 75 Уніфікованого закону.

Матеріали справи не містять доказів обмеження станом на дату видачі спірного Векселя дій керівника, у тому числі відносно підписання від імені Боржника векселів: Статутом Позивача, затвердженим загальними зборами учасників товариства протоколом від 07.06.2016 № 1 відповідні обмеження не передбачені.

4.7. Із позовом про визнання Векселя таким, що не має вексельної сили, скасування акту про протест векселя у неплатежі та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Позивач звернувся до суду 12.04.2023, через півроку після того, як він мав знати (враховуючи, зокрема направлення йому вимоги на адресу місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про оплату векселя) про наявність оскаржуваних документів.

Із цим позовом Позивач звернувся до суду після постановлення ухвали від 26.10.2022 про відкриття провадження у справі № 911/1755/22 про банкрутство Боржника та звернення Відповідача в межах розгляду вказаної справи з кредиторськими вимогами до Боржника в сумі 15 577 700 грн 00 коп., що виникли на підставі Векселя.

Мотиви незгоди із судовим рішенням

5. Щодо заперечення боржником зобов'язання за векселем з підстав перевищення повноважень особою, яка підписала вексель

5.1. У цій справі постало питання захисту боржника (до якого у межах справи про банкрутство на підставі векселя заявлені грошові вимоги), від зобов'язань за цим векселем, виданим та підписаним представником від імені боржника з перевищенням цим представником повноважень.

5.2. Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні регулюються (регламентовані) положеннями як міжнародного, так і національного законодавства, а саме положеннями Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України від 06.07.1997 № 826-XIV, далі Уніфікований закон), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про обіг векселів в Україні" (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

5.3. За змістом положень статті 194 ЦК України (в редакції, чинній на момент видачі Векселя та виникнення спірних правовідносин), статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на момент видачі Векселя та виникнення спірних правовідносин) вексель є борговим документом, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання, зокрема векселедавця.

5.4. Вексельні правочини (зокрема щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються за пріоритетом нормами спеціального вексельного законодавства, однак, також і загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 ЦК України. Тому до вексельних правочинів загальні норми ЦК України застосовуються з урахуванням правової природи та відповідних особливостей вчинення таких правочинів, а також за відсутності відповідних спеціальних норм у вексельному законодавстві (висновки Верховного Суду, сформульовані в постанові від 11.04.2018 у справі № 904/10246/14).

5.5. Позивач як боржник за Векселем, заявляючи позовні вимоги у цій справі, заперечив грошове зобов'язання за Векселем з підстав перевищення повноважень особою, що видала від імені Боржника та підписала Вексель (пункт 1.3 постанови від 19.11.2025).

5.6. Відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення.

5.7. Водночас, враховуючи, що умовами для задоволення вимоги про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, за приписами спеціальних норм статей 75, 76 Уніфікованого закону, є відсутність у документі (векселі), будь-якого із визначених законом (статтею 75 Уніфікованого закону) реквізитів (дефект форми), однак не підписання векселю представником від імені особи, яку він представляє, з перевищенням ним повноважень, погоджуюсь з висновками Суду в постанові від 19.11.2025 про відсутність підстав для скасування оскаржуваних у цій справі рішень в частині відмови у задоволенні позову про визнання Векселя таким, що не має вексельної сили.

5.8. Поряд з цим, щодо позовних вимог про скасування акта про протест Векселя та визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню слід зазначити про таке.

Звертаючись до правової природи та змісту вчинення нотаріусом виконавчого напису, то, виходячи з приписів статті 88 Закону "Про нотаріат", яка містить певну умову вчинення виконавчих написів (а саме, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем), вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Безспірність же заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з встановленим законом переліком.

Таким чином, отримання стягувачем можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником за векселем створює для боржника певні матеріально-правові наслідки, через що підлягають врахуванню обставини видачі векселя, зокрема і в частині дотримання вимог закону щодо повноважень представника боржника видавати та підписувати від його імені вексель, і в частині дотримання домовленостей щодо заповнення векселя.

5.9. Правила представництва, повноважень, умови вчинення значного правочину за національним законодавством, визначені, зокрема для юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю - положеннями статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо згоди учасників товариства на вчинення ним значних правочинів, зокрема шляхом видачі векселя, а щодо наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень - статтею 241 ЦК України.

У зв'язку з цим, щодо співвідношення у застосуванні спеціальних норм міжнародного закону про векселі (Уніфікованого закону) зі спеціальними нормами національного закону про векселі, а також з іншими нормами національного закону щодо вчинення правочину юридичною особою слід зазначити про таке.

5.10. Так, статтею 2 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, що підписана в Женеві 07.06.1930, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 827-XIV (далі - Конвенція), та якою врегульовані колізії окремих законів про переказні та прості векселі (зокрема міжнародних та національних законів), передбачено, що:

- здатність особи бути зобов'язаною за переказним або простим векселем визначається її національним законом; якщо в цьому національному законі є посилання на закон іншої країни, то застосовується цей останній закон;

- особа, яка відповідно до закону, зазначеного у попередньому абзаці, не здатна нести обов'язки, все ж таки несе відповідальність за свій підпис в межах будь-якої території, де, відповідно до її чинного закону, вона б мала належну здатність;

- кожна з Високих Договірних Сторін може відмовитися визнати дійсність зобов'язання, взятого за переказним або простим векселем одним з її громадян, яке б вважалося недійсним на території інших Високих Договірних Сторін інакше ніж у порядку застосування попереднього абзацу цієї статті.

Тобто, ні Конвенція, ні Уніфікований закон не регулюють відносини щодо повноважень та представництва. Водночас Конвенція містить відсилку до національного закону щодо здатності особи бути зобов'язаною за переказним або простим векселем.

5.11. Щодо відповідних положень національного законодавства, то:

- за приписами частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства;

- згідно з положеннями частини першої статті 92 цього Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону;

- частиною третьою цієї статті ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, а частиною четвертою - якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

- відповідно до норми частини першої статті 239 цього ж Кодексу правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

За змістом же статті 241 ЦК України ("Вчинення правочинів з перевищенням повноважень") закон презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень; а особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

При оцінці ж обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

5.12. Отже, позов про визнання недійсним правочину може бути задоволено у разі доведення юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Наведені висновки відповідають сталій позиції Верховного Суду в питанні настання наслідків вчинення правочинів з перевищенням повноважень, сформульованих, зокрема в постановах від 24.09.2025 у справі № 296/6547/23 (провадження № 61-14931св24), від 11.11.2025 у cправі № 910/12284/24.

5.13. Виходячи зі змісту наведених положень ЦК України (пункт 5.11), статутом юридичної особи може бути заборонено керівнику цієї особи взагалі підписувати векселі, або ж такий керівник може бути обмежений певною сумою, у межах якої він може приймати зобов'язання за векселем від імені юридичної особи. А положеннями національного законодавства визначені наслідки порушення особами, що діють від імені юридичної особи, своїх обов'язків щодо представництва, зокрема і уразі перевищення відповідних повноважень.

У силу ж положень частини другої статті 241 ЦК України лише у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням відповідальність за векселем на підставі зазначеної норми несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.

5.14. Крім цього, відповідно до статті 10 Уніфікованого закону про векселі (положення якої, що стосуються бланкового переказного векселя, застосовуються також до простого векселя), якщо переказний вексель, що був не заповнений на момент видачі, був заповнений іншим чином, ніж передбачено укладеними угодами, то недотримання таких угод не може бути протиставлено держателю векселя, якщо тільки він не придбав переказний вексель несумлінно або, придбаваючи його, не допустив грубу необережність.

Тобто особи, на яких подається позов за переказним векселем (та / або заявлено вимогу іншого характеру, з якої випливає відповідне зобов'язання особи платника за векселем - кредиторські вимоги у справі про банкрутство тощо), не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Тож правова природа та умови зобов'язання за векселем передбачають, що вексель як юридичний інструмент є абстрактним зобов'язанням; абстрактність вексельного зобов'язання поділяється на процесуальну та матеріальну:

- матеріальна абстрактність полягає у тому, що жодні заперечення проти оплати векселя на користь особи, яка придбала його добросовісно, не допускаються;

- процесуальна - в тому, що доведення недобросовісності набувача векселя покладається на особу, якій пред'явлено позов про оплату векселя. Крім того, заперечення з угоди, на підставі якої було видано вексель, допускаються лише між особами, що є сторонами такої угоди.

Звідти, особа, якій пред'явлено позов про оплату векселя, через суворість вексельного зобов'язання суттєво обмежена у способах заперечення проти платежу за векселем, у тому числі й за умови, що вона доведе факт заповнення векселя векселедержателем не відповідно до домовленості.

5.15. Між тим, відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", зокрема, стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується, що означає, що в Україні платник за векселем, якому пред'явлено позов про оплату векселя, може бути звільнений від такого платежу (зобов'язання), якщо доведе, що вексель було заповнено векселедержателем не відповідно до домовленості про його заповнення.

5.16. Відповідно ж до аргументів Боржника як позивача та скаржника на всіх стадіях провадження у цій справі:

- Вексель був виданий від імені Боржника за відсутності належної домовленості з його боку з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" через перевищення керівником Позивача (директором ОСОБА_2 ) своїх повноважень при видачі і підписанні Векселя від імені Боржника - за відсутності рішення загальних зборів учасників в особі єдиного учасника ОСОБА_1 про видачу Векселю, яка не уповноважувала / не надавала згоди колишньому директору Боржника ОСОБА_2 на вчинення від імені Позивача відповідного правочину із вартістю, що очевидно перевищувала 50 % вартості чистих активів Боржника, а також не схвалювала в подальшому відповідний правочин;

- у фінансовій звітності Боржника відсутнє відображення відповідних зобов'язань за векселем (пункти 1.3, 5.1-5.3 постанови від 19.11.2025).

5.17. Враховуючи викладене, і суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у цій справі, і касаційний суд - переглядаючи оскаржувані судові рішення, мали врахувати зазначені аргументи та у зв'язку з цим здійснити оцінку наданого у цій справі статуту Боржника та документів фінансовій звітності Боржника з метою дослідження та встановлення обставин можливості видачі Боржником Векселя на визначену в ньому суму в 15 577 700 грн 00 коп., а відповідно і можливості Боржника бути особою, що зобов'язана за вексельним законодавством погасити спірний простий Вексель (близький за змістом висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 911/248/16).

Необхідність дослідження та надання оцінки зазначеним доказам обумовлена, зокрема:

- визначеною в підпункті 17 пункту 6.1.2 Статуту Боржника (в редакції, затвердженій протоколом від 28.08.2019 № 8/19, тобто чинній на дату видачі Векселя 07.10.2019) виключною компетенцією загальних зборів учасників (у складі одного учасника товариства Боржника) надавати згоду на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу;

- а також визначеною в пункті 6.6.1 цього ж Статуту компетенцією директора товариства вирішувати всі питання, пов'язані з поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

5.18. У зазначеному висновку слід також виходити з такого:

- враховуючи, що зобов'язання Боржника за Векселем стали підставою для звернення Відповідача як держателя векселя із заявою про визнання грошових вимог до Боржника у справі про банкрутство (пункт 4.7);

- виходячи з визначених приписами статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства правил розгляду та оцінки судом заявлених до боржника грошових вимог у справі про банкрутство, за яких Боржник обмежений як у підставах заперечення зобов'язання за Векселем та і в інструментах і способах заперечення відповідних вимог;

- з урахуванням наслідків для боржника визнання таких грошових вимог у справі про банкрутство та правового регулювання процедури банкрутства в України, яке базується на нормах Кодексу України з процедур банкрутства і передбачає, метою процедури банкрутства є погашення боргів саме боржника, зокрема шляхом продажу належного йому майна;

визнання грошових вимог до боржника за зобов'язаннями за векселем, за яким між тим цей боржник не є зобов'язаною особою відповідно до вексельного законодавства, в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності та економічній природі банкрутства (близький за змістом висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 911/248/16).

5.19. У зв'язку з викладеним не погоджуюся з мотивами та рішенням по суті в постанові від 19.11.2025 у справі № 911/1755/22 (911/1067/23) в частині висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування акта про протест Векселя та визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

6. Вважаю, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду мав скасувати оскаржувані: постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2023 про відмову у задоволенні позовних вимог в частині вимог про скасування акта про протест Векселя та визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (залишивши в решті ці судові рішення без змін), а справу № 911/1755/22 (911/1067/23) в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Суддя О. В. Васьковський