22 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 756/14939/24
провадження №22-ц/824/11444/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Нечипоренком Віталієм Володимировичем,
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Луценка О.М., -
У листопаді 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила встановити наступний порядок користування кімнатами №№ 18 та 19 квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : виділити в особисте користування ОСОБА_1 кімнату № 19 площею 18,73 кв.м.; залишити у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кімнату № 18 площею 10,70 кв.м.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності серії САЕ № 589168 від 30.03.2012, виданого на підставі розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за № 605, ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_1 , у порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, у рівних частинах набули право власності на 33/100 часток (по 33Ї200 частки за кожним з подружжя) приміщення квартири спільного заселення, що знаходиться за адресо: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей, які містяться у свідоцтві, належні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 33/100 часток у приміщенні квартири спільного заселення складалися з кімнати № 18 , розмір якої становить 12/100 часток квартири, а також кімнати № 19 , розмір якої становить 21/100 частку квартири.
Крім того, згідно даного свідоцтва про право власності, загальна площа 33/100 часток зазначеної квартири становить 45,80 кв.м. (з урахуванням загальної площі житлових та нежитлових приміщень), а відповідна вартість на момент проведення приватизації становить 08,24 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
До складу спадщини увійшла частка у розмірі 33/200 частки квартири спільного заселення за АДРЕСА_4 .
Спадкоємцями померлого ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4 .
25.05.2020 приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 911, відповідно до якого останньою у порядку спадкування за законом після смерті батька набуто право власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09.06.2020 приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 985, відповідно до якого останньою у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка набуто право власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, станом на 09.06.2020 ОСОБА_1 є власником 99/400 часток спірної квартири, зокрема, 66/400 часток квартири належать їй на підставі свідоцтва про право власності від 30.03.2012, в той час як інші 33/400 часток належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2020.
ОСОБА_4 належить 33/400 часток спірної квартири.
На підставі договору дарування 33/400 частин квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сташковою А.Г., відбувся перехід права власності на 33/400 часток спірної квартири від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 . Відповідно до п.2 договору дарування 33/400 часток квартири становить 12/400 часток від кімнати № 18 та 21/400 часток від кімнати № 19.
30.10.2024 ОСОБА_1 було встановлено обставину перебування у кімнатах № 18,19 невідомої особи, який представився ОСОБА_5 , чоловік ОСОБА_2 . ОСОБА_5 заявив, що він буде проживати в двох кімнатах і відмовився вирішувати питання щодо подальшого порядку користування відповідними кімнатами.
Площа кімнати № 18 спірної квартири становить 10,70 кв.м., натомість площа кімнати 19 становить 18,73 кв.м. На належні ОСОБА_1 на праві власності 99/400 часток спірної квартири, які відповідають 22,07 кв.м. житлової площі, припадає кімната № 19 площею 18,73 кв.м., а також частина у розмірі 3,34 кв.м. кімнати № 18 площею 10,70 кв.м.
На належні ОСОБА_2 на праві власності 33/400 часток квартири, які відповідають 7,36 кв.м. житлової площі, припадає частину у розмірі 7,36 кв.м. кімнати № 18 площею 10,70 кв.м.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка ОСОБА_1 вважає можливим встановити такий порядок користування кімнатами № 18, 19 між окремими співвласниками квартири шляхом виділення в особисте користування їй кімнату № 19 площею 18,73 кв.м. та одночасно залишення кімнати № 18 площею 10,70 кв.м. у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Нечипоренко В.В. подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Зокрема, зазначає про те, що судом першої інстанції неправильно було застосовано до спірних правовідносин нормативні положення, передбачені ч.3 ст.353 ЦК України, та відповідно до яких кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частині спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Судом першої інстанції не було враховано зміст роз'яснень, що міститься у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» та визначають порядок вирішення судами зазначеної категорії спірних правовідносин.
Судом не було прийнято до уваги та враховану ту обставину, що на належні позивачу ОСОБА_1 на праві власності 99/400 часток квартири спільного заселення, які відповідають 22,07 кв.м. житлової площі даної квартири, припадає кімната 19 площею 18,73 кв.м, а також частина у розмірі 3,34 кв.м. кімнати № 18 площею 10,70 кв.м. В той час як на належні відповідачу ОСОБА_2 на праві власності 33/400 часток вказаної квартири спільного заселення, які відповідають 7,36 кв.м. житлової площі квартири, припадає частина кімнати № 19 площею 10,70 кв.м, зокрема 7,36 даної кімнати.
Крім того, зазначає апелянт, судом першої інстанції грубо порушені норми процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Прохоров О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обгрунтоване залишити без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Загоруйко С.Ю. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 адвокат Прохоров О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував.
ОСОБА_6 та представник Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації не з'явилися, ОСОБА_6 був повідомлений про місце, день і час розгляду справи шляхом направлення судового повідомлення на поштову адресу, яке повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», Оболонська районна в м.Києві державна адміністрація повідомлена шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом установлено, згідно свідоцтва про право власності на житло серії САЕ № 589168 від 30.12.2012 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належала у рівних часинах по 33/100 часток приміщення квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складалися з кімнати № 18, розмір якої становить 12/100 часток квартири, а також кімнати № 19 , розмір якої становить 21/100 частки квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
25.05.2020 приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 911, відповідно до якого останньою у порядку спадкування за законом після смерті батька набуто право власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2020 за № 985, приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. було оформлено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.06.2020 № 211765321, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину належать на праві власності 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири становить 138,4 кв.м., житлова 89,2 кв.м.
На підставі договору дарування 33/400 частин квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сташковою А.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 1733 відбувся перехід права власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 .
Згідно технічного паспорта квартири посімейного спільного заселення, розташована на 8 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 6 кімнат жилою площею 89,2 кв.м. та місць загального користування: кімнати: 1-а кімната - 11,5 кв.м.; 2-а кімната - 18,4 кв.м.; 3-я кімната - 18,5 кв.м.; 4-а кімната - 11,3 кв.м.; 5-а кімната - 10,8 кв.м.; 6-а кімната - 18,7 кв.м.; допоміжні приміщення: коридору 13.4, 2.2, 3.5, 3.4, 3.0 кв.м., допоміжна - 2,3 кв.м., лоджія 30% - 0,5 кв.м.. Загальна площа квартири 138,4 кв.м.
Крім того, судом установлено, що між сторонами існує конфліктна ситуація з приводу користування квартирою.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач необґрунтовано звернулась до суду з вимогою про визначення порядку користування квартирою. Вказаний позивачем варіант не враховує баланс інтересів кожного зі співвласників, встановлення порядку користування приміщенням квартири між співвласниками відповідно до змісту статей 319, 368 ЦК України є складовою здійснення ними спільної часткової власності та змінює розмір часток належних кожному із співвласників.
Позивачу належить 33/200 в порядку приватизації та 33/400 в порядку спадкування, тобто 99/200, що становить 12/400 частин від кімнати № 18 та 21/400 частини від кімнати № 19 , що становить 22,07 кв.м., а відповідачу належить 33/400 в даних кімнатах, що становить 7,36 кв,м.. За таких обставин співвласникам квартири кімнат, а саме позивачу кімнату 18,73 кв.м., та в загальному користуванні позивача і відповідача кімнату площею 10,7 кв.м. порушує права співвласників та вимогу закону.
Порядок користування жилими приміщеннями у квартирі, яка належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення є відособленими та за розміром відповідають часткам цих осіб у квартирі.
Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
У статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян та інтересам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ч.1 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч.1 ст.321 ЦК України).
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулювання відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підміняти собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у справі власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16, від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20.
Установлено, що площа кімнати № 18 спірної квартири становить 10,70 кв.м., натомість площа кімнати 19 становить 18,73 кв.м.
На належні ОСОБА_1 на праві власності 99/400 часток спірної квартири, які відповідають 22,07 кв.м. житлової площі, припадає кімната № 19 площею 18,73 кв.м., а також частина у розмірі 3,34 кв.м. кімнати № 18 площею 10,70 кв.м.
На належні ОСОБА_2 на праві власності 33/400 часток квартири, які відповідають 7,36 кв.м. житлової площі, припадає частина у розмірі 7,36 кв.м. кімнати № 18 площею 10,70 кв.м.
Крім того, установлено, що сторони не досягли домовленості щодо порядку користування двома кімнатами.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції спір, який існує між співвласниками не вирішив.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник ОСОБА_1 - адвокат Загоруйко С.Ю. пояснив, що з метою вирішення конфлікту можливо виділити у користування ОСОБА_1 кімнату № 19 площею 18,73 кв.м. , а ОСОБА_2 виділити у користування кімнату № 18 площею 10,70 кв.м.
Представник ОСОБА_2 адвокат Прохоров О.О., поспілкувавшись з своєю довірителькою, погодився з пропозицією представника позивача на такий варіант порядку користування кімнатами.
Встановлення порядку користування квартирою з незначним відхиленням від ідеальних часток співвласників житлової площі, із урахуванням планування квартири є єдиним оптимальним способом вирішення спору між співвласниками квартири.
Суд першої інстанції на зазначене належної уваги не звернув, не урахував вище вказаних висновків Верховного Суду, Верховного Суду України, а тому дійшов помилкового висновку про неможливість визначення порядку користування кімнатами.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.141 ЦПК України на користь останньої з ОСОБА_2 підлягає стягненню половина загальної суми судового збору, сплаченого стороною позивача за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1504 грн.( 1211,20 грн. + 1816,80 грн.).
Керуючись ст.ст. 259, 267, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Нечипоренком Віталієм Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Встановити порядок користування кімнатами № 18 та № 19 квартири спільного заселення АДРЕСА_4 , виділивши в користування ОСОБА_1 кімнату № 19 площею 18,73 кв.м., та в користування ОСОБА_2 кімнату № 18, площею 10,70 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1504 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 19 січня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус