справа № 369/12562/20
провадження № 22-ц/824/618/2025
28 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання недійсними рішень, скасування рішень державного реєстратора та кадастрових номерів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 року в складі судді Волчко А. Я.,
встановив:
07.10.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області про право володіння і користування земельною ділянкою, відновлення порушеного права.
Посилався на ті підстави, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з розподілом земельної ділянки, яка перебувала у спільному користуванні сторін, та передачею її рішенням Боярської міської ради у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Просив визначити порядок користування спільним туалетом та зливною ямою на рівних правах між ним, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; зупинити неправомірні дії членів сім'ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до нього та до ОСОБА_8 ; скасувати рішення Боярської міської ради в частині передачі відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 землі загального користування у приватну власність через відсутність його погодження; скасувати кадастрові номера в разі їх існування; солідарно стягнути з відповідачів на його користь 10 000 грн моральної шкоди.
В подальшому ОСОБА_1 уточнював та збільшував позовні вимоги, які остаточно визначив в заяві, поданій 22.06.2021.
Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Боярської міської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просив суд:
1. визнати недійсним рішення Боярської міської ради Київської області № 49/1652 та № 49/1653 від 13.09.2018 в частині погодження та надання дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на розробку технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;
2. визнати недійсним рішення Боярської міської ради Київської області №53/1826 від 21.12.2018 в частині затвердження технічної документації та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3222410300:01:027:5093 площею 0,0300 га (300 кв.м.), що розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та споруд;
3. визнати недійсним рішення Боярської міської ради Київської області №54/1893 від 07.02.2019 в частині затвердження технічної документації та передання у сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки кадастровий номер 3222410300:01:027:5095 площею 0,0271 га (271 кв. м.), що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд;
4. Скасувати рішення державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Дідур Б. В., індексний номер: 45049856 від 15.01.2019, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222410300:01:027:5093 площею 0,03 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1742309832224;
5.Скасувати рішення державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Дідур Б. В., індексний номер: 45853602 від 07.03.2019 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222410300:01:027:5095 площею 0,0271 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майн 1781062932224;
6. Скасувати кадастрові номера земельних ділянок: 3222410300:01:027:5093 від 21.12.2018; 3222410300:01:027:5095 від 07.02.2019.
Посилався на ті підстави, що він є співвласником 1/6 частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1 ( квартира №3 ), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 8-539 від 03.03.2012, виданим державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценко О. В.
Власниками інших частин цього будинку є ОСОБА_2 (1/3 частина будинку), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( частина будинку).
За будинком АДРЕСА_1 закріплена присадибна ділянка загальною площею 609 кв.м (0,0609 га), яка була в спільному користуванні співвласників будинку.
03.11.2018 та 17.11.2018, через об'яви в газетах, його сусіди, відповідачі по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , викликали його для погодження меж для подальшої приватизації присадибної земельної ділянки. Він з'явився в зазначений в газеті час, але не підписав акт про погодження меж, так як ОСОБА_2 вимагала собі виділення земельної ділянки в розмірі 0,0300 га, а ОСОБА_3 - 0,0271 га, тоді як йому в користування залишилась би земельна ділянка розміром 0,0038 га. Такий розподіл земельної ділянки він вважав незаконним і несправедливим.
11.11.2018 він звернувся до Головного управління Держгеокадастру з проханням не проводити роботи по розробці технічної документації земельної ділянки відповідачам і не надавати кадастрові номери, так як співвласники не досягли домовленості про розподіл земельної ділянки.
В 2019 році він звернувся з заявою до Боярської міської ради про надання дозволу на побудову кімнати для сім'ї ОСОБА_5 і його повідомили, що рішенням Боярської міської ради було надано відповідачам дозвіл на розробку технічної документації та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0300 га, а ОСОБА_3 та її дочці ОСОБА_4 в спільне користування земельну ділянку площею 0,0271 га.
Вважає дані рішення Боярської міської ради Київської області незаконними, оскільки приватизація земельних ділянок відбулась згідно з угодою про розподіл земельної ділянки від 29.08.1985 між співвласниками будинку, яка належним чином не оформлена і не була підписана його співвласниками та не відповідає умовам даної угоди.
Зазначив, що, навіть якщо взяти до уваги угоду від 29.08.1985, то приватизація присадибної земельної ділянки також не відповідає умовам даної угоди.
Так в Угоді «Соглашение» про розподіл земельної ділянки від 29.08.1985 вказано, що згідно з досягнутою згодою між співвласниками будинку ОСОБА_2 (кв. 1 ) належить для користування 304,5 кв.м. присадибної земельної ділянки, ОСОБА_9 (кв. 2 ) 203,5 кв.м, ОСОБА_10 (кв. 3 ) 101 кв. м. земельної ділянки.
Після підписання цієї угоди, через декілька днів ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 04.09.1985 продала належну їй 1/2 частину житлового будинку № 19 гр. ОСОБА_11 , а той 14.10.1990 подарував цю 1/2 частину будинку в рівних частинах відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Таким чином, розміри приватизованих земельних ділянок не відповідають навіть цій угоді, і позивачу, як власнику квартири №3 ніяк не може бути виділено тепер 101 кв.м. земельної ділянки, як зазначено в угоді, а залишилося 38 кв.м. (609-(300+271).
При цьому в план-схемі розподілу присадибної земельної ділянки ОСОБА_6 повела лінію-межу прямо по стінам квартири №3 , що не дозволяє йому обслуговувати свій будинок.
Крім того, його позбавили можливості користуватися туалетами загального користування, визначених на плані літерами «У» та «Ж»; зливними ямами, які ОСОБА_6 засипала, а ОСОБА_7 розширила та зробила каналізаційну яму за два метри від його будівлі, що призвело до руйнування цегляної кладки; він не може користуватися квартирним унітазом через відсутність зливу; Півторак за 90 см від його вікон поставила чорні дерев'яні щити, які закривають доступ сонячних променів.
Наміри добровільного врегулювання спору залишилися поза увагою відповідачів.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області змінило назву на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не надав жодного належного та достовірного доказу, який свідчив би про те, що під час приватизації відповідачами земельних ділянок було порушено його права, що у нього не залишилось можливості приватизувати земельну ділянку площею, яка б відповідала 1/6 частині житлового будинку, що знаходиться у власності позивача, та розмірам, визначеним співвласниками спірного житлового будинку за угодою від 29 серпня 1985 року.
При цьому, з наявної у матеріалах справи технічної документації на спірні земельні ділянки суд позбавлений можливості самостійно встановити факт порушення прав позивача зі сторони відповідачів, для чого необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, якими суд не наділений.
Позивачем не було надано висновок експерта й не було заявлено клопотання про проведення відповідної судової експертизи, а отже, він не довів факт того, що відповідачами дійсно було приватизовано частину земельної ділянки, що перебувала в його користуванні, чим було порушено його право.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
З огляду на те, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки, про що позивачем не було заявлено, суд не може задовольнити ці вимоги. Більш того, відсутні й підстави для скасування державної реєстрації на спірні земельні ділянки.
13.02.2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, зокрема залишити земельну ділянку будинку №19 , розміром 609 м2, земельною ділянкою загального користування.
Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Зазначив, що належним та достовірним доказом по справі є рішення Боярської міської ради №50 /1710 від 09 жовтня 2018 року, яким затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по фактичному використанню, по згоді співвласників будинковолодіння, згідно якої в користування гр. ОСОБА_2 переходить частина земельної ділянки площею 0,0300 га; гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 - частина земельної ділянки площею 0,0271 га, гр. ОСОБА_1 - частина земельної ділянки площею 0,0111 га (а.с. 53 т.2).
Розміри земельних ділянок, зазначених в цьому рішенні, суперечать розмірам ділянок, які були зазначені в інших рішеннях та заявах, наданих відповідачами, які він просив скасувати.
Другим належним доказом по справі є Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, в п. 3 якого зазначено: «Представник Боярської міської ради у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок землі комунальної власності ( АДРЕСА_1 ) гр. ОСОБА_1 гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_12 склали цей акт про таке: 1. Межі земельної ділянки за кадастровим № ________, площею 0, 0271 га, наданої власнику (користувачу) земельної ділянки гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 14 шт., список яких додається (а.с. 79 т.2).
В його графі частково та кримінально розписалась ОСОБА_13 та ОСОБА_2 , що дає підстави вважати даний акт підробкою, а технічну документацію недійсною, так як технічна документація виготовлена з порушенням закону, а присвоєння кадастрових номерів є кримінальним злочином.
Третім достовірним та належним доказом є рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 1983 року, яким ОСОБА_2 зменшено частину будинку з до 1/3, і відповідно розмір земельної ділянки ОСОБА_2 становить максимум 203 кв.м. (а.с. 58-59 т. 2).
Відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_11 подарував лише частину будинку, а саму земельну ділянку розміром 200 кв.м. , якою він користувався згідно з рішенням Боярської міської ради від 05 серпня 1985 року №110/41 (а.с.47 т. 2) ОСОБА_11 відповідачам взагалі не дарував (а.с.72 т.2).
Зазначеною земельною ділянкою користувалась сім'я ОСОБА_8 та він, зокрема користувались вбиральнями, що зазначені в плані загального користування від 19 січня 1985 року під літерами «Е» та «Ж» .
Про підготовче судове засідання 25 січня 2023 року він не був повідомлений належним чином, суд закрив підготовче засідання не притягнувши до участі в справі в якості відповідача керівника ПП «Перше земельне бюро» Малібоженко Є. І., який частково підписав за нього акт прийому межових знаків, протиправно підготовив технічну документацію на квартири №1 та №2 будинку №19 , хоча спочатку присвоюється кадастровий номер всій земельній ділянці, а потім земельним ділянкам власників квартир.
Судове рішення було ухвалено суддею Волчко А. Я., який не входив до складу колегії, що розглядала справу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_3 померла (а.с.221 т. 2).
Судом до участі в справі в якості правонаступника ОСОБА_3 залучено її дочку - ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину.
22.05.2025 представник Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області подав письмові пояснення.
Вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо відсутності підстав для скасування кадастрових номерів земельних ділянок 3222410300:01:027:5093 та 3222410300:01:027:5095 та їх державної реєстрації.
20.10.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Чернецька Л. М. подала письмові пояснення, в яких пояснила, що відповідно до даних технічної документації, що були складені на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , міститься План поділу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На цьому плані зазначається, що загальна площа ділянки складає 0,0682 га.
Розподіл цієї ділянки здійснено у наступному порядку: ОСОБА_2 - площею -0,03 га; ОСОБА_4 - 0,0271 га; ОСОБА_1 - 0,0111 га.
Тобто, позивач володіє 1/6 земельної ділянки площею 0,0682 га і його права в даному випадку не порушені.
Звертає увагу, що конфігурація земельної ділянки для її поділу надала можливість цього поділу без наявності ділянки/ділянок загального користування, тобто кожен співвласник будинку має свій окремий вихід на вулицю, а вбиральні, про які пише позивач, вже давно втратити свій сенс та призначення, як об'єкти, оскільки сучасне уявлення про будинок передбачає наявність вбиральні в будинку, а не на подвір'ї.
При приватизації ОСОБА_2 та ОСОБА_4 своїх земельних ділянок, якими вони користувались, а перед ними користувались попередні власники, права ОСОБА_1 не порушені.
При цьому позивач помилково рахує площу земельної ділянки, якою він користується, як 0,0038 га, оскільки відповідно до збірного плану земельної ділянки позивач користується земельною ділянкою площею 0,0111 га.
Вважає, що позивач умисно не здійснює заміри площі земельної ділянки, якою він користується, хоча матеріали справи містять збірний план земельної ділянки, у якому чітко зазначено, що загальна площа земельної ділянки становить 0,0682 га.
Тому немає порушення прав позивача і суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - адвокат Чернецька Л. М. просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
27.06.2025 представник Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в додатковому поясненні.
28.10.2025 Боярська міська рада звернулась до суду з заявою про розгляд справи у відсутності її представника.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 20.09.1983 року, посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_14 продала, а ОСОБА_2 купила частину будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці розміром 609 кв.м, та розмір жилої площі в цілому 71,7 кв.м. (а.с.62 т. 1).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 1983 року (справа №2-984-1983 р.) затверджено мирову угоду, за якою долі сторін в будинку визначено наступним чином:
ОСОБА_15 є власником 6/12 частини будинку АДРЕСА_1 та його частина будинку складається з приміщень: 2-1 пл. 8,9 кв.м, 202 пл. 17,20 кв.м., 2-3 пл. 16,10 кв.м, 2-4 пл. 6,30 кв.м, 2-5 пл. 9,4 кв.м.;
ОСОБА_10 є власником 2/12 частин цього будинку та його частина складається з приміщень: 3-1 пл. 10,60 кв.м, 3-2 пл. 13,40 кв.м., VІІ пл. 8,4 кв.м.;
ОСОБА_2 є власницею 4/12 частин цього будинку і її частина будинку складається з приміщень : 1-1 пл. 6,6 кв.м, 1-2 пл. 13,60 кв.м, 1-3 пл. 11,40 кв.м, 1 пл. 4 2.40 кв.м, ІІ пл. 4,50 кв.м, ІІІ пл. 5.20 кв.м, ІV пл. 4,60 кв.м, V пл.6,10 кв.м, VІ пл.3,10 кв.м.
Рішенням виконкому Боярської міськради № 145/8 від 08.10.1984 «Про затвердження розділу земельної ділянки» затверджено розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_6 . Закріплено в користування: за ОСОБА_16 земельну ділянку площею 203,5 кв.м.; за ОСОБА_2 - площею 304 кв.м.; за ОСОБА_10 - площею 101,5 кв.м.
29.08.1985 ОСОБА_10 продав належну йому 1/6 частину будинку ОСОБА_17 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори (а.с.222-223 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради № 110/41 від 05.08.1985 «Про продаж 1/2 частини житлового будинку» було дозволено ОСОБА_16 продати частину житлового будинку ОСОБА_11 .
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.09.1985 К-Святошинською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_11 набув у власність частину вказаного житлового будинку.
14.10.1999 ОСОБА_11 подарував, а ОСОБА_3 , ОСОБА_18 прийняли в дар частину житлового будинку №19 , що знаходиться за вищевказаною адресою, в рівних частинах.
За умовами вказаного договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом К.-Святошинського нотаріального округу, будинок розташований на земельній ділянці, площа якого 609 кв.м, має розмір жилої площі 124,4 кв.м. Біля будинку є : сарай літ.Б, літ. В сарай літ. Л, вбиральні літ. Е, літ Ж, огорожа, доріжка. В користування ОСОБА_3 та ОСОБА_19 переходять: житлові кімнати пл. 17,2 кв.м, пл. 16,1, пл. 6,3 , 27,5 кв.м, кухня пл. 14,7 кв.м, санвузол пл. 3, 4 кв.м, тамбур пл. 1,9 кв.м, кухня пл. 17,5 кв.м, що зазначено в поверховому плані під номерами 2-2, 2-3, 204, 5-2, 2-5, 2-6, І, 5-1, сарай літ. В, вбиральня літ. Ж.
На підстав свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2012 ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_17 1/6 частину вищевказаного будинку.
Рішенням Боярської міської ради №49/1653 від 13.09.2018 «Про затвердження схеми розподілу присадибної земельної ділянки та надання згоди (дозволу) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », з урахуванням рішення Боярської міської ради №50/1710 від 09.10.2018 про внесення у вказане рішення відповідних змін, затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по фактичному використання, яка розташована в АДРЕСА_1 , по згоді співвласників будинковолодіння, згідно якої в користування гр. ОСОБА_2 переходить частина земельної ділянки площею 0,0300 га; гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 - частина земельної ділянки площею 0,0271 га та гр. ОСОБА_1 - частина земельної ділянки площею 0,0111 га (а.с.53 т.2).
Рішенням Боярської міської ради №49/1652 від 13.09.2018 «Про затвердження схеми розподілу присадибної земельної ділянки та надання згоди (дозволу) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 », з урахуванням рішення Боярської міської ради №50/1711 від 09.10.2018 про внесення у вказане рішення відповідних змін, затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по фактичному використання, яка розташована в АДРЕСА_1 , по згоді співвласників будинковолодіння, згідно якої в користування ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 переходить частина земельної ділянки площею 0,0289 га; гр. ОСОБА_2 - площею 0,0300 га та гр. ОСОБА_1 - частина земельної ділянки площею 0,0111 га (а.с.70-72 т.2).
Рішенням Боярської міської ради №53/1826 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 0,0300 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:027:5093 гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Віднесено земельну ділянку до категорії земель - землі житлової та громадської забудови. Передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0300 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:027:5093, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на земельну ділянку зареєструвати в порядку, визначеному чинним законодавством (а.с. 176 т. 1).
Рішенням Боярської міської ради №54/1893 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_3 », затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 0,0271 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:027:5095 гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Віднесено земельну ділянку до категорії земель - землі житлової та громадської забудови. Передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0270 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:027:5095, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на земельну ділянку зареєструвати в порядку, визначеному чинним законодавством (а.с. 175 т. 1).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер :45049856 від 15.01.2019, ОСОБА_20 , КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3222410300:01:027:5093, внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.224 , 225 т. 1).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер :45853602 від 07.03.2019, ОСОБА_20 , КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, запис про право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 3222410300:01:027:5095, внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.224 , 225 т. 1).
ОСОБА_1 не скористався правом на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться в його фактичному користуванні.
У частині першій першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №297/1903/16-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц, на яку йде посилання в позовній заяві ОСОБА_1 , підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначені статтями 116, 118 ЗК України.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини третьої статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, яка є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.
Відповідно до пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі
№ 514/1571/14, провадження № 14-552цс18, у постанові від 20 березня
2019 року у справі № 350/67/15, провадження № 14-652цс18, у постанові від
12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, провадження № 14-730цс19, зазначила про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність.
За таких обставин доводи позивача про те, що відсутність його підпису в Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання свідчить про недійсність всієї технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) є необґрунтованими.
Позивачем не доведено, що під час надання у власність земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були порушені його права як співвласника житлового будинку та землекористувача.
Так, рішенням Боярської міської ради №50 /1710 від 09 жовтня 2018 року затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по фактичному використанню за згодою всіх співвласників будинковолодіння, згідно якої в користування гр. ОСОБА_2 переходить частина земельної ділянки площею 0,0300 га; гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 - частина земельної ділянки площею 0,0271 га та гр. ОСОБА_1 - частина земельної ділянки площею 0,0111 га.
Таким чином, загальна площа ділянки складає 0,0682 га.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_1 , розроблена ПП «Перше земельне бюро», містить план поділу вказаної земельної ділянки, площею 0,0682 га між землекористувачами наступним чином: ОСОБА_2 - 0,0300 га, ОСОБА_4 - 0,0271 га, ОСОБА_21 - 0,0111 га (а.с.57 т.2).
Доказів того, що присадибна земельна ділянка фактично складає меншу площу, ніж 0,0682 га, суду надано не було.
З огляду на частку ОСОБА_21 у праві власності на будинок (1/6 частина), права останнього, як користувача земельної ділянки, внаслідок затвердження технічної документації та передання у власність відповідачам земельної ділянки загальною площею 0,0571 га порушені не були.
Позивачу в суді апеляційної інстанції було запропоновано звернутись до спеціаліста, який би міг провести відповідні обміри площі земельної ділянки по фактичному користуванню та скласти відповідний висновок, або надати інші належні докази щодо визначення площі земельної ділянки.
Як пояснив позивач, в Боярській міській раді відсутня посада інженера-геодезиста, а тому він самостійно здійснив обміри своєї земельної ділянки і її площа складає приблизно 0,0106 га.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що за відсутності належних доказів, зокрема висновку експертизи, суд позбавлений можливості перевірити доводи позивача щодо порушення його прав внаслідок приватизації відповідачами частини земельної ділянки, користувачем якої він є.
За змістом пункту 6 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 основними завданнями земельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки. Одним з орієнтованих вирішуваних питань, які ставляться на вирішення зазначеної експертизи, є встановлення факту порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
Зазначені питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Отже, питання, пов'язані з перевіркою обставин на предмет визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж, перетину земельних ділянок згідно з відомостями земельного кадастру віднесено законодавцем до компетенції відповідальних осіб, уповноважених на проведення судової земельно-технічної експертизи.
Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги з урахуванням принципу змагальності та з врахуванням стандарту доказування цивільного судочинства.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібними міркуваннями керувався Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 27 червня 2024 року у справі № 752/2284/17 тощо.
Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (аналогічні роз'яснення викладені в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Частиною п'ятою статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 вказано, що частиною п'ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об'єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об'єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
Зазначені правові висновки слід застосовувати разом з приписами частини другої статті 78 ЦПК України, за змістом якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, факт порушення цивільного права позивача як особи, частину земельної ділянки якого передано у власність відповідачам на підставі рішення органу місцевого самоврядування, може бути доведений, зокрема, на підставі відповідних висновків експерта чи спеціаліста.
Судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи позивач правом заявити клопотання про призначення експертизи не скористався.
Отже, позивач в повній мірі та на власний розсуд скористався процесуальними правами для захисту порушеного права, усвідомлював наслідки невчинення ним певних процесуальних дій та бажав їх настання, однак, не довів у визначений законом спосіб порушення свого цивільного права, а отже висновки суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог законні та обґрунтовані і відповідають чинній правозастосовній практиці.
Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про підготовче судове засідання 25 січня 2023 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому судової повістки (а.с. 100 т.2)
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023, склад колегії суддів для розгляду даної справи визначено: Андрій Ярославович Волчко, а тому підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги і в цій частині (а.с. 144 т.2).
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.01.2026.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук