Дата документу 08.01.2026 Справа № 334/8582/25
Єдиний унікальний № 334/8582/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/75/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
8 січня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянки України, маючої середню освіту, незаміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 січня 2026 року включно, -
Старший слідчий відділення СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 14 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за наступних обставин.
8 жовтня 2025 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у громадському місці поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 , поводила себе зухвало, що виразилося у висловлюванні нецензурної лайки, гучних криках та поведінці, яка не відповідає нормам моралі та загальноприйнятим правилам поведінки у суспільстві, чим порушувала спокій мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 та прилеглих до нього будинків.
З метою припинення неправомірних дій ОСОБА_7 , до неї підійшла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та попросила припинити протиправну поведінку, яка виражалась у лайці, криках у нецензурній формі.
Ігноруючи прохання потерпілої ОСОБА_10 припинити порушення тиші та спокою громадян, умисно, з хуліганських мотивів, а саме, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилася в ігноруванні та зневажливому ставленні до загальноприйнятих норм моралі, відкрито, безпричинно, нехтуючи елементарними правилами добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжується особливою зухвалістю, ОСОБА_7 почала ображати та виражатись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_10 .
Продовжуючи свою протиправну поведінку, діставши ніж, який мала при собі, тобто предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, та утримуючи його в правій руці, ОСОБА_7 нанесла не менше одного удару в область лівої скроневої ділянки ОСОБА_10 та не менш як один удар в ліву частину обличчя.
Унаслідок хуліганських дій ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесне ушкодження у вигляді різаної рани м'яких тканин лівої скроневої ділянки.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у хуліганстві, тобто, грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
9 жовтня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082050001928 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
14 жовтня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, строком 2 місяці.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 4 листопада 2025 року відносно ОСОБА_7 змінено запобіжний захід, з домашнього арешту у певний час доби на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 15 грудня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 2 грудня 2025 року відносно ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 14 грудня 2025 року.
Постановою керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя від 10 грудня 2025 року у даному кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування до 14 січня 2026 року.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а також про неможливість застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 зазначає, що не згодна з винесеним судовим рішенням, оскільки вона є матір'ю трьох дітей, які на даний момент перебувають в м. Івано-Франківськ, її стан здоров'я в умовах слідчого ізолятору погіршився, проте, вона не має змоги пройти медичне лікування.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрювана ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та вказала, що її дії були направлені на її захист.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що встановлені ризики є перебільшеними. Підозрювана ОСОБА_7 , перебуваючи в слідчому ізоляторі усвідомила вчинені нею дії.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 вже скерований до суду.
Заслухавши доповідь судді, підозрювану ОСОБА_7 , її захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, і яке може бути задоволено при умові, що заявлений ризик, який став обґрунтуванням обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є вагомі обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З огляду на ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання особи під вартою, і існують об'єктивні перешкоди для завершення досудового розслідування.
Таким чином, у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування такого запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Так, слідчий суддя, розглядаючи вказане клопотання, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 199 КПК України, встановив, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є обґрунтованою, заявлені слідчим ризики продовжують існувати та не зменшилися до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу і в сукупності з даними про особу підозрюваної вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного відносно неї запобіжного заходу.
З вказаними висновками слідчого судді, колегія суддів повністю погоджується, оскільки перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів провадження встановлено, що необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 підтверджена.
Так, строк дії запобіжного заходу закінчується 14 грудня 2025 року, проте у кримінальному провадженні не були виконані всі необхідні слідчі дії, а саме, необхідно: отримати зразок крові потерпілої ОСОБА_10 ; доручити проведення та у подальшому долучити до матеріалів кримінального провадження висновок порівняльної судово-імунологічної експертизи по зразку крові потерпілої ОСОБА_10 та слідам крові, виявлених на предметі, схожому на ніж, вилученому 9 жовтня 2025 року протоколом огляду місця події, проведеного поблизу буд. 5 по бульвару Бельфорському у м. Запоріжжі; провести слідчі експерименти за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; доручити проведення та у подальшому долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-психіатричної експертизи підозрюваної ОСОБА_7 ; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі дії, у проведенні яких виникне необхідність.
Із наведеного убачається, що сторона обвинувачення навела факти, які вказують на неможливість на момент продовження тримання під вартою завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, що у сукупності з іншими доказами виправдовує подальше тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою.
Крім того, в ході апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено нових обставин, які не були відомі під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 слідчому судді, котрі б дозволяли на цій стадії дійти висновку щодо відсутності обґрунтованої підозри.
Наявні в матеріалах кримінального провадження факти свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_7 до подій вищевказаного кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то із оскаржуваного рішення убачається, що слідчий суддя дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
На переконання колегії суддів, установлені при застосуванні запобіжного заходу ризики продовжували існувати на момент постановлення оскаржуваної ухвали.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Зокрема, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, у зв'язку із чим, ураховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваній в разі визнання її винною, продовжує і надалі існувати ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, що стосується особи підозрюваної ОСОБА_7 , то остання не має власної сім'ї та утриманців, офіційно не працевлаштована, тобто у неї відсутні міцні соціальні зв'язки в місці її проживання, що також підсилює ризик переховування.
На продовження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить той факт, що підозрювана ОСОБА_7 , потерпіла та свідки у даному кримінальному провадженні знайомі між собою та є сусідами, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана наділена потенційною можливістю впливати на таких осіб з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Більш того, аналізуючи покази потерпілої та свідків, підозрювана ОСОБА_7 в цілому веде асоціальний образ життя, регулярно вчиняє хуліганські дії, неодноразово висловлювала погрози у тому числі на адресу свідків, внаслідок чого, останні бояться виходити на вулицю та здійснювати звичайну побутову діяльність, яка фактично порушена через постійну агресивну поведінку ОСОБА_7 .
Отже ОСОБА_7 , будучі обізнаною про те, що потерпіла та свідки сприймають її поведінку як реальну або потенційну загрозу для себе, перебуваючи на свободі, може вдатися до спроб психологічного або фізичного тиску на таких осіб, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання.
На переконання колегія суддів, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також не зменшився, адже як встановлено матеріалами провадження, ОСОБА_7 вже неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, вчинила новий умисний тяжкий злочин через два дні після винесення вироку, яким її було засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України, що свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних злочинів.
Крім того, окремо колегія суддів звертає увагу на те, що як слідує із клопотання слідчого, під час зміни щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт у даному кримінальному провадженні, остання була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, та за попередніми даними ОСОБА_7 може бути причетна до іншого кримінального провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Тобто, із наведеного слідує, що перебуваючи на цілодобовому домашньому арешту, який полягає в забороні підозрюваній залишати житло цілодобово, ОСОБА_7 неодноразово порушувала покладені на неї процесуальні обов'язки.
Зазначені обставини та той факт, що відносно ОСОБА_7 неодноразово змінювався запобіжний захід через порушення нею встановлених процесуальних обов'язків, вказують на те, що інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваній ОСОБА_7 під час досудового розслідування.
Таким чином, оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою, клопотання старшого слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою відносно останньої.
Також, при розгляді клопотання відповідно до вимог ч. 3 ст.199 КПК України досліджені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, слідчий суддя ретельно дослідив доводи клопотання старшого слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою.
При цьому, для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких було перевірено.
З урахуванням особи підозрюваної, стану її здоров'я, наявності обґрунтованої підозри, продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, беручи до уваги те, що на даний час у вищезазначеному кримінальному провадженні продовжують проводитися слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, колегія суддів, не знайшла підстав для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи підозрюваної з приводу того, що вона є матір'ю трьох дітей, не можуть у даному випадку бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, з огляду і на той факт, що як встановлено із ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 2 грудня 2025 року, зокрема, з пояснень представника органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, ОСОБА_7 фактично не приймає участі у вихованні своїх дітей, оскільки двох малолітніх дітей було вилучено із сім'ї та наразі розглядається питання про їх відібрання, а неповнолітній син фактично не мешкає за адресою проживання підозрюваної.
Крім того, посилання підозрюваної на її незадовільний стан здоров'я, за умови можливості отримання нею медичної допомоги в медичній частині слідчого ізолятору, що врегульовано положеннями Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року, колегія суддів оцінює критично.
Отже, оскільки в матеріалах провадження відсутня довідка з медичної частини слідчого ізолятору, яка б свідчила про те, що стан здоров'я ОСОБА_7 на даний час унеможливлює застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, доводи з приводу погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 , слід вважати необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 січня 2026 року включно, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4