Житомирський апеляційний суд
Справа №273/1999/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.
Номер провадження №33/4805/48/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
14 січня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника - адвоката Муравського М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Муравського Максима Аліковича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 07 вересня 2024 року о 15 год. 35 хв. у с. Радулин ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопед Хонда Діо без д.н.з., з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому Законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Такі дії ОСОБА_1 попередньо кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Муравський М.А., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що відеозапис не фіксує факту керування ОСОБА_1 та належної пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, ні факту відмови від такого огляду. Зазначає, що направлення на проходження огляду на стан сп'яніння складено без зазначення дати народження особи, без відображення даних правовстановлюючих документів та адресоване медичному закладу, якого не існує. Вважає, що суддею самостійно змінено фабулу протоколу про адміністративне правопорушення та виключено відомості про вулицю Центральну. На думку захисника вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не є доведеною.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що апеляційна скарга подана в строк на апеляційне оскарження, але постановою Житомирського апеляційного суду від 16.09.2025 апеляційна скарга повернута, у зв'язку із відсутністю витягу з договору (а.с. 57). Повторна апеляційна скарга подана 18.09.2025 через систему «Електронний суд».
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Муравського М.А., які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 07.09.2024 убачається, що 07 вересня 2024 року о 15 год. 35 хв. у с. Радулин вул. Центральна, 3 ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопед Хонда Діо без д.н.з., з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні (а.с. 2).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с. 2); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 6); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №252791 від 07.09.2024 відносно ОСОБА_1 за ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 7); наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 9).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що відеозапис не фіксує факту керування ОСОБА_1 належними та допустимими доказами, яким суд дав вірну оцінку, зокрема, відеозаписам обставин події з відеореєстратора нагрудних камер поліцейського, з яких убачається, що ОСОБА_1 самостійно неодноразово повторює, що «їхав» та не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, бо злякався.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №252791 від 07.09.2024 ОСОБА_1 за порушення був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.ч. 5, 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАПта накладено штраф (а.с. 7), що підтверджує факт керування ОСОБА_1 ТЗ. На запитання поліціянта: «куди без мотошолому втікаєте», ОСОБА_1 відповів: «це велік», пізніше зазначив «офіцери, я вибачаюсь, більше такого не буде повторюватися, злякався, прошу вибачення».
Окрім того, з відеозапису убачається, що у працівників поліції були об'єктивні та обґрунтовані підозри вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 на пропозицію уповноваженої особи пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, беззаперечно відмовився. При цьому, працівником поліції було доступно роз'яснено наслідки такої відмови, права та обов'язки, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи, а зафіксовані на них події не заперечуються їх учасником, не спростовані належними доказами. При цьому, саме по собі формальне посилання на недотримання безпереревності відеозапису не призводить автоматично до його неналежності, якщо інші докази у справі дозволяють зробити обґрунтовані висновки по обставинам справи. При цьому, час запису відеороликів не суперечить обставинам події. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції надано належну оцінку факту не безперервності відеозапису на предмет його належності та достатності для встановлення обставин справи.
Відсутність чи наявність направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я - не спростовує винності ОСОБА_1 , який відмовився від огляду на стан сп'яніння і така відмова була беззаперечною. Разом з тим, направлення в заклад охорони здоров'я складається поліцейським для закладу охорони здоров'я та було долучено до матеріалів справи з відміткою про відмову водія від проходження огляду.
Щодо доводів захисника про те, що суддею самостійно змінено фабулу протоколу про адміністративне правопорушення та виключно відомості про вулицю Центральну апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП убачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до відповіді Дубрівської сільської ради від 07.07.2025 №386 на запит адвоката Муравського М.А. сільська рада повідомила, що в селі Радулин Звягельського району Житомирської області не існує і ніколи не існувало вулиці Центральної, тому надати відповідь на ваш запит не є можливим.
Зі змісту постанови убачається: «Так судом встановлено, що 07.09.2024 року о 15 год. 35 хв. у с. Радулин ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопед Хонда Діо без д.н.з., з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому Законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Такі дії ОСОБА_1 попередньо кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП». Тобто, суддею у постанові не зазначено «вул.Центральна», оскільки відповідно до відповіді Дубрівської сільської ради від 07.07.2025 №386 така вулиця не існує і ніколи не існувало вулиці, що не може вважати зміною фабули правопорушення, оскільки не впливає на його склад.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи і який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції надано належну оцінку факту не безперервності відеозапису на предмет його належності та достатності для встановлення обставин справи. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Баранівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Муравського Максима Аліковича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь