03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3769/2025
11 червня 2025 року м. Київ
Справа № 753/4110/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Маркєлової В.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, спричиненої збройною агресією Російської Федерації проти України,
встановив:
У лютому 2024 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, спричиненої збройною агресією Російської Федерації проти України
Позов мотивовано тим, що початок війни для ОСОБА_1 став очевидним психологічним шоком для нього і родини. Київ був обстріляний ракетами, на столицю наступали ворожі танки. Всі були налякані, у паніці і стресі. У перший же день 24.02.2022 року ОСОБА_1 пішов до військомату і оформився у ІНФОРМАЦІЯ_4. Під час мінометного обстрілу наших позицій отримав важке поранення всієї правої сторони тулуба з правою ногою і рукою. Лікується по госпіталях і лікарнях до цього часу. Йому тричі робили пересадку шкіри, рани не заживають. У війну пережив цілий спектр негативних емоцій. З першого дня лякала невизначеність, ніхто не знав що буде далі. Свій страх намагався переборювати, але за сім'ю боявся завжди. Дуже важко сприймав загибель побратимів. До цього не можна звикнути. Психологічно тяжко сприйняв поранення, яке виявилося дуже тяжким. Спочатку при цьому ніхто не давав гарантії, що у нього буде збережено праву руку і ногу, але, дякуючи лікарям їх вдалось врятувати.
Відчуває величезну психологічну втому, сумує, почувається психотравмованим, стан часто буває депресивним. Їх сім'я і він продовжують страждати, оскільки війна триває. Діти неповнолітні і дуже бояться повітряних тривог. Вони з дружиною особливо переживають за старшого сина ОСОБА_4 , котрий таким юним добровільно також пішов на війну захищати Україну. Рахує, що росією через вчинену війну йому спричинено моральну шкоду.
Позивач-2 ОСОБА_2 зазначила, що коли почалася широкомасштабне вторгнення росії в Україну, це був шок для неї і сім'ї. Чоловік ОСОБА_1 у перший же день пішов у військкомат і оформився на службу у ЗСУ. Вона з дітьми вирішили залишитись у Києві і не покидати чоловіка. Київ продовжували обстрілювати, а російські війська наступати. Продуктів у них було обмаль, багато магазинів не працювало, коштів бракувало. Щоб прогодувати сім'ю, вона знайшла оголошення, де київські ресторатори на волонтерських засадах надавали гуманітарну допомогу. Вони стали привозити один раз на два тижні продукти, що дуже виручало. Через те, що м. Київ обстрілювали, діти дуже лякалися вибухів. Всі боялись, щоб в їх будинок не прилетіло. Майже постійно знаходились в укриттях. Після ураження Дарницької ТЕС у них не стало світла. Завжди спали одягнутими, щоб швидко реагувати на обстріли. Живуть вони на 10-му поверсі, але ходили пішки, щоб не застряти у ліфті. Діти до сьогодні бояться, лякаються навіть звуків трамваю. У вересні 2022 року на передову на схід забрали чоловіка. Це був страшний стрес для неї і дітей, не можна передати словами. А далі на війну добровольцем пішов і її старший син - ОСОБА_6 . Для неї, як для матері, важко було відпустити, але не змогла вмовити. Стала переживати і за чоловіка, і за сина. У березні 2023 року чоловік ОСОБА_1 на Бахмутському напрямку отримав важке поранення правої сторони тулуба. Дуже тяжко дивитися на його рани і страждання. Він вже тривалий час лікується, рани не гояться. Намагаються один одного підтримувати і діти допомагають. Але її психіка постійними стресами і переживаннями майже виснажена. Почувається психологічно втомленою і психотравмованою.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що спричинена їм моральна шкода полягає у тому, що вони зазнали фізичного болю та страждань внаслідок збройної агресії Російської Федерації як прямо, так і опосередковано у проекції через «інше ушкодження здоров'я» (а саме через ушкодження морального здоров'я, яке є різновидом загального здоров'я людини); вони зазнали душевних страждань через протиправну агресію російської федерації як щодо себе, так і близьких (що є абсолютно очевидним); вони зазнали душевних страждань у зв'язку із пошкодженням їх сімейного майна (у війну витрачені значні сімейні заощадження); із-за збройної агресії постраждали їх честь і гідність, як громадян України.
Враховуючи наведені обставини, позивачі просили суд:
- стягнути із Російської Федерації (за рахунок її коштів, майна і активів) на користь ОСОБА_1 спричинену йому через збройну агресію Російської Федерації проти України моральну шкоду у розмірі 50 000 000 грн, що у еквіваленті станом на день заявлення позову складає 1 339 746,25 доларів США або 1 221 839,65 євро;
- стягнути із Російської Федерації (за рахунок її коштів, майна і активів) на користь ОСОБА_2 спричинену їй через збройну агресію Російської Федерації проти України моральну шкоду у розмірі 25 000 000 грн, що у еквіваленті станом на день заявлення позову складає 669 873,13 доларів США або 610 919,86 євро.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, що еквівалентно станом на 21.02.2024 року - 1 299,52 доларам США, спричиненої через збройну агресію Російської Федерації проти України.
Стягнуто з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн, що еквівалентно станом на 21.02.2024 року - 649,76 доларам США, спричиненої через збройну агресію Російської Федерації проти України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувсяз апеляційною скаргою та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вказує, що суд не дослідив належним чином докази, не надав правових оцінок та не врахував при визначенні розмірів морального відшкодування наявні по кожному із позивачів висновки спеціаліста-психолога.
Наявні у справі висновки спеціаліста-психолога хоча і не є експертними висновками, але вони є письмовими доказами у розумінні ст. 95 ЦПК України і за змістом проведеного дослідження базувалися на застосованій для встановлення розміру реєстровій експертній психологічній методиці українського науковця професора Кокуна О.М. у поєднані із застосуванням методики С.І. Шимона з В.П. Паліюком .
Психолог за своїми дослідженнями встановив рівень позивачів особистісних самооцінок, і, виходячи з цього, визначив рекомендований розмір морального відшкодування на підставі того, що ними було пережито.
Такі доводи узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у постанові від 09.11.2022 року у справі № 372/1652/18ц.
Присуджені судом розміри відшкодування моральної шкоди є значно заниженими.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України», а також шляхом направлення стороною позивачів повісток на електронні адреси уповноважених органів Російської Федерації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2007 року відділом РАЦС Чигиринського районного управління юстиції у Черкаській області (т. 1 а. с. 33).
Від шлюбу мають трьох дітей: доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 08.03.2008 року відділом РАЦС Чигиринського районного управління юстиції у Черкаській області); сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 16.10.2014 відділом РАЦС Чигиринського районного управління юстиції у Черкаській області); сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 04.05.2017 відділом РАЦС Чигиринського районного управління юстиції у Черкаській області) (т. 1 а. с. 41, 43, 45).
Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання, сім'я позивачів з дітьми зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Як вказують позивачі, їх постійним місцем проживання є квартира АДРЕСА_2 , що належить позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.06.2016 року ( а.с. 49, т. 1).
Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу з 24.02.2022 року, що підтверджується копіями: військового квитка ОСОБА_1 , посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 , наказу від 24.02.2022 року № 30 про зарахування ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_5 , наказу від 29.04.2023 року № 29 по в/ч НОМЕР_5 про направлення на нове місце служби, наказу від 01.02.2023 року про зарахування у в/ч НОМЕР_6 (т. 1 а. с. 52 -61).
Позивач ОСОБА_1 під час несення служби отримав тяжку травму - вогнепальне осколкове наскрізне поранення правого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом с/3 правої плечової кістки на етапі фіксації АЗФ; вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої стопи зі значним дефектом м'яких тканин, вогнепальні багатоуламкові переломи І, II, Ш, ІV плесневих кісток фіксованих шпицями, стан після ПХО ран правого плеча та стопи, VAC - терапії правої стопи (09.09.2023, 14.03.2023), що підтверджується:
- копією довідки про обставини поранення ОСОБА_1 від 06.04.2023 року № 692;
- копією первинної медичної картки ОСОБА_1 ,
- копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 25.10.2023 року № 3900, виданої КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни», якою фіксується діагноз: «в?ялогранулююча рана правої ступні; вогнепальні неконсолідовані багато уламкові зі зміщенням переломів І, II, III, IV кісток правої ступні з дефектом кісткової тканини. З приводу МВТ (03.03.2023 року), вогнепального осколкового наскрізного поранення правого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом середньої третини правої плечової кістки, вогнепального осколкового наскрізного поранення правої стопи зі значним дефектом м'яких тканин, вогнепальні багатоуламкові зі зміщенням переломи І, II, Ш, IV плесневих кісток; консолідуючий перелом правої плечової кістки після МОС пластиною та гвинтами (27.06.2023 року); нестійка змішана контрактура правого плечового та гомілковоступневого суглобів, больовий синдром, значне порушення функції правої нижньої кінцівки та помірне порушення функції правої верхньої кінцівки; двобічний хронічний тубоотит, нейросенсорна приглуховатість» та проведене лікування;
- копією довідки від 25.10.2023 року № 188 ВЛК КП «Волинський обласний
госпіталь ветеранів війни», якою зафіксовано діагноз: «стан після ПХО ран правого плеча та правої стопи (04.03.2023, 09.03.2023, 20.03.2023), фіксації шпицями І, II, I, IV плесневих кісток монтаж АЗФ на праве плече (03.03.2023), місцевої пластики шкіри (23.03.2023), аутодермопластики (25.04.2023), демонтажу АЗФ правого плеча (16.06.2023), МОС накісною пластиною та гвинтами правої плечової кістки (27.06.2023), ВХО рани правої ступні (21.08.2023), з приводу вогнепальних неконсолідованих багатоуламкових зі зміщенням переломів І, II, III, IV плесневих кісток правої ступні з дефектом кісткової тканини, з приводу МВТ (03.03.2023), вогнепального осколкового наскрізного поранення правого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом середньої третини правої плечової кістки, вогнепального осколкового наскрізного поранення правої стопи зі значним дефектом м?яких тканин, вогнепальних багатоуламкових зі зміщенням переломів І, II, III, IV плесневих кісток у вигляді в?ялогранулюючої рани правої ступні, нестійкої змішаної контрактури правого плечового та гомілко-ступневого суглобів, больового синдрому значного порушення функції правої нижньої кінцівки та помірного порушення функції правої верхньої кінцівки» - з кваліфікацією поранення як тяжкою та пов?язаного із захистом Батьківщини;
- копіями довідок від 16.03.2023 року та 16.05.2023 року про лікування в КНП «Перша Черкаська міська лікарня», копіями виписок з медичної карти № 2087, № 14072, № 14246, № 14756, № 3361, № 3564, № 3900, копіями довідок від 21.08.2023 року № 388/2-9.23, від 28.09.2023 року, виданими КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» (т. 1 а. с. 64-93).
Згідно з копіями відпускних квитків, ОСОБА_1 з 04.07.2023 року по 02.08.2023 року та з 27.10.2023 року по 25.11.2023 року перебував у відпустках (т. 1 а. с. 94-97).
Згідно з висновком спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження фізичної особи від 21 грудня 2023 року, складеного спеціалістом-психологом Сидоровим В.А. , встановлено:
- досліджена ситуація, пов'язана зі впливом на життя і здоров'я ОСОБА_1 збройної агресії Російської Федерації на Україну, є безумовно психотравмуючою для нього;
- глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_1 за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для його фізичного і психологічного здоров'я;
- за обставинами, які розглянуті у дослідженні, заявнику ОСОБА_1 завдано моральної шкоди;
- між спричиненою заявнику ОСОБА_1 моральною шкодою та психотравмуючими факторами вбачається причинно-наслідковий зв'язок;
- визначений самостійно ОСОБА_1 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним психотравмуючій ситуації. Рекомендований розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за даними психологічного дослідження встановлюється у розмірі 50 млн грн, у т.ч. з урахуванням фактору, що сам ОСОБА_1 вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров'я (т. 1 а. с. 98-123).
Згідно з висновком спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження фізичної особи від 21 грудня 2023 року, складеного спеціалістом-психологом Сидоровим В.А. , встановлено:
- досліджена ситуація, пов'язана зі впливом на життя і здоров'я ОСОБА_2 збройної агресії Російської Федерації на Україну, є безумовно психотравмуючою для неї;
- глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_2 за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для її фізичного і психологічного здоров'я;
- за обставинами, які розглянуті у дослідженні, заявнику ОСОБА_2 завдано моральної шкоди;
- між спричиненою заявнику ОСОБА_2 моральною шкодою та психотравмуючими факторами вбачається причинно-наслідковий зв'язок;
- визначений самостійно ОСОБА_2 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним психотравмуючій ситуації. Рекомендований розмір морального відшкодування ОСОБА_2 за даними психологічного дослідження встановлюється у розмірі 25 млн грн, у т.ч. з урахуванням фактору, що сама ОСОБА_2 вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров'я (т. 1 а. с. 127-147).
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Загальновідомо (обставина, що не потребує доказування - ч. 3 ст. 82 ЦПК України), що Російська Федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
02.03.2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
27.04.2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
14.04.2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Звернення позивачів до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 , від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21, від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 .
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням ст. ст. 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).
Тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
У справі встановлено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України
Позивач ОСОБА_1 під час несення служби отримав тяжку травму - вогнепальне осколкове наскрізне поранення правого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом с/3 правої плечової кістки на етапі фіксації АЗФ; вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої стопи зі значним дефектом м?яких тканин, вогнепальні багатоуламкові переломи І, II, Ш, ІV плесневих кісток фіксованих шпицями, стан після ПХО ран правого плеча та стопи, VAC - терапії правої стопи.
Також, ОСОБА_1 , допитаний у суді першої інстанції як свідок, пояснив, що увійну пережив цілий спектр негативних емоцій, відчуває величезну психологічну втому, сумує, почувається психотравмованим, стан часто буває депресивним, його сім'я і він продовжують страждати, оскільки війна триває, діти неповнолітні і дуже бояться повітряних тривог.
Висновком спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження фізичної особи від 21 грудня 2023 року, складеного спеціалістом-психологом Сидоровим В.А. , підтверджено, що ситуація, пов'язана зі впливом на життя і здоров'я ОСОБА_1 збройної агресії Російської Федерації на Україну, є безумовно психотравмуючою для нього, глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_1 є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для його фізичного і психологічного здоров'я, чим ОСОБА_1 завдано моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2007 року відділом РАЦС Чигиринського районного управління юстиції у Черкаській області.
Позивачі проживають у місті Києві, від шлюбу позивачі мають трьох дітей: доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_2 , допитана у суді першої інстанції як свідок, пояснила, що коли почалася широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, це був шок для неї і сім'ї, вона дуже злякалась, була у розпачі, відчувала безвихідь. Чоловік у перший же день пішов у військкомат і оформився на службу у ЗСУ. Вона з дітьми вирішили залишитись у Києві і не покидати чоловіка. Діти дуже лякалися вибухів. Майже постійно знаходились в укриттях. У березні 2023 року її чоловік на Бахмутському напрямку отримав важке поранення правої сторони тулуба. Дуже тяжко дивитися на його рани і страждання. Її психіка постійними стресами і переживаннями майже виснажена. Почувається психологічно втомленою і психотравмованою.
Висновком спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження фізичної особи від 21 грудня 2023 року, складеного спеціалістом-психологом Сидоровим В.А. , підтверджено, що ситуація, пов'язана зі впливом на життя і здоров'я ОСОБА_2 збройної агресії Російської Федерації на Україну, є безумовно психотравмуючою для неї, глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_2 є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для її фізичного і психологічного здоров'я, чим ОСОБА_2 завдано моральної шкоди.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що позивачами доведено завдання їм моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача.
Враховуючи те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, розв'язання і ведення агресивної війни, позивачі зазнали душевних страждань, втратили душевний спокій, постійно перебувають у стані стресу та нервозності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди.
Водночас, колегія суддів не погоджується із визначеним місцевим судом розміром відшкодування позивачам моральної шкоди, вважає частково обґрунтованими доводи скаржників, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі було враховано принципи пропорційності, розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів звертає увагу, що визначення розміру моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом, при визначенні розміру такої компенсації суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у статті 23 ЦК України, враховувати вимоги розумності і справедливості.
У постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 175/8881/23 Верховний Суд зазначив, що, врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачу моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , з урахуванням приписів розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, а також врахувавши характер та тривалість порушення, яке продовжувало існувати на час розгляду справи, наслідки такого порушення для позивача, який внаслідок збройної агресії російської федерації проти України зазнав трагічних втрат в зв'язку зі смертю дружини та загибеллю сина, який захищав Батьківщину, що призвело до незворотних наслідків та порушення нормальних життєвих зв'язків, урахуванням віку позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для відшкодування завданої моральної шкоди, а тому дійшов правильного висновку про збільшення визначеного районним судом відшкодування з 5 000 000 грн до 20 000 000 грн.
У постанові від 31 березня 2025 року у справі № 363/4821/23 Верховний Суд зазначив, що внаслідок воєнних дій значно погіршились життєві умови для позивача, яка змушена докладати зусиль для влаштування свого побуту внаслідок втрати житла, її вік, а також кардинальні зміни в житті, з урахуванням віку позивача, тому вважав обґрунтованим висновок апеляційного суду, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для відшкодування завданої моральної шкоди, та є правильним висновок про збільшення визначеного районним судом відшкодування з 500 000 грн до 2 500 000 грн.
У постанові від 29 січня 2025 року у справі № 754/15605/23 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з РФ в особі Уряду РФ на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у розмірі по 5 000 000 грн. кожному, суд врахував всі обставини, які були визначені позивачами в обґрунтування заявлених вимог щодо тривалості порушення, яке продовжує існувати і на даний час, його наслідків для позивачів, характер моральних переживань, що пов'язані із військовою агресією РФ проти України, зміну звичного укладу життя та пошкодження нерухомого майна, пенсійний вік позивачів та глибину душевних страждань.
Присуджуючи позивачу ОСОБА_1 відшкодування в сумі 50 000 грн, що дорівнює сумі 16,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ( 3028 грн. - прожитковий мінімум в Україні для працездатних осіб на місяць у 2024 році) та позивачу ОСОБА_2 - 25 000 грн, що дорівнює сумі 8,3 прожиткових мінімумів, місцевий суд не оцінив належним чином доводи позивачів щодо завдання їм моральної шкоди Російською Федерацією, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, та не визначив необхідну й достатню сатисфакцію для позивачів завданою агресивними діями Російської Федерації. Суд у достатньому обсязі не врахував ті обставини, що позивач ОСОБА_1 отримав важкі поранення під час участі у бойових діях, що спричинило необхідність довготривалого лікування, матеріальних затрат, погіршило якість життя, а відтак - і неможливість належним чином брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні трьох дітей, яким на той час виповнилось: ОСОБА_13 - 15 років, ОСОБА_14 - 9 років, Назару - 6 років.
Також суд першої інстанції належним чином не врахував глибину та характер моральних страждань ОСОБА_2 , яка у зв'язку з перебуванням чоловіка ОСОБА_1 у лавах Збройних Сил України повинна самостійно займатись вихованням трьох дітей, забезпечувати їх побут та навчання у школі, в умовах постійних обстрілів військами РФ міста Києва - необхідність перебувати з дітьми в укриттях. Крім того, важке травмування чоловіка на фронті, необхідність подальших операцій та реабілітації для забезпечення повноцінного життя, безперечно спричинило значний негативний вплив на психіку ОСОБА_2 як жінки та матері.
Враховуючи характер вимушених змін у житті позивачів, глибину душевних страждань, впливу збройної агресії Російської Федерації проти України на нормальні життєві зв'язки позивачів, необхідність застосування додаткових зусиль для організації позивачами свого життя, колегія суддів вважає, що присудження ОСОБА_1 з Російської Федерації 7 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_2 - 2 000 000 грн буде відповідати засадам співмірності, розумності та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди кожному із позивачів, колегія суддів бере до уваги те, що глибина фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 пов'язана з безпосередньою участю у бойових діях та значним погіршенням стану його здоров'я у результаті отриманого поранення, тоді як ОСОБА_2 перенесено душевні страждання, пов'язані з хвилюванням за дітей, які відчувають страх від війни, за чоловіка, який проходить військову службу і отримав тяжке поранення.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги сторони позивачів про те, що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди судом не враховано висновки спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження фізичної особи від 21.12.2023 року колегія суддів відхиляє, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 110 ЦПК України такий висновок не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами у справі. Колегія суддів враховує висновки спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження фізичної особи від 21.12.2023 року в частині встановлення факту заподіяння позивачам моральних страждань, а не розміру відшкодування моральної шкоди (50 млн грн та 25 млн грн. відповідно), який є завищеним, тоді як визначення розміру морального відшкодування є прерогативою суду.
Оскільки ціну позову позивачі визначили у національній грошовій одиниці гривні та у еквівалентах іноземних валют (долар США і Євро), позов заявлено до іноземного суб'єкта і виконання можливе за міжнародним спеціальним механізмом, який почав створюватися з ініціативи України в Нідерландах на виконання рекомендації резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.11.2022 року «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв'язку з агресією проти України», суд вважає за можливе визначити розмір відшкодування у доларах США та євро за курсом станом на день подання позову - 21.02.2024 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За результатами апеляційної перегляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити шляхом збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , з 50 000 грн. до 7 000 000 грн, що еквівалентно станом на день пред'явлення позову 21.02.2024 року сумі 181 933,48 долари США або 168 503,76 євро та збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 , з 25 000 грн. до 2 000 000 грн, що еквівалентно станом на день пред'явлення позову 21.02.2024 року сумі 51 981 долар США або 48 143,93 євро.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачі за заявленими позовними вимогами є звільненими від сплати судового збору згідно з п. 2 та п. 22 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача Російської Федерації на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 30 280 грн та апеляційної скарги у розмірі 45 420 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року - змінити:
Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , з 50 000 грн. до 7000 000 (сім мільйонів) гривень, що еквівалентно станом на день пред'явлення позову 21 лютого 2024 року сумі 181 933 (сто вісімдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять три) долари США 48 центів або 168 503 (сто шістдесят вісім тисяч п'ятсот три) євро 76 центів.
Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 , з 25 000 грн. до 2 000 000 (два мільйони) гривень, що еквівалентно станом на день пред'явлення позову 21 лютого 2024 року сумі 51 981 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят один) долар США або 48 143 (сорок вісім тисяч сто сорок три) євро 93 центів.
Збільшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з Російської Федерації на користь Держави України, з 1211 грн. 20 коп. до 30 280 грн.
Стягнути з Російської Федерації на користь Держави Україна судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 45 420 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.