03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4687/2025
19 березня 2025 року м. Київ
Справа № 754/15198/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року, постановлену у складі судді Скрипки О.І.,
за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
У жовтні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення. Вимоги заяви мотивувала тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.03.2023 року № 754/15198/20 було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.04.2023 року стягнуто з неї витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 27.09.2023 року вказані судові рішення залишено без змін і вони набрали законної сили 27.09.2023 року.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
На виконання зазначених судових рішень ОСОБА_3 13.05.2024 року отримав виконавчі листи про стягнення з неї 257 573 грн. 80 коп. та 25 000 грн.
16.05.2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 257 573 грн. 80 коп. в рахунок компенсації вартості транспортного засобу та виконавчого збору в розмірі 25 757 грн. 38 коп., а разом - 283 331 грн. 18 коп. Того ж дня накладено арешт на її грошові кошти в розмірі 283 600 грн. 18 коп. згідно постанови про арешт коштів в рамках виконавчого провадження.
Крім того, 16.05.2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. та про стягнення виконавчого збору/основну винагороду виконавця у розмірі 2500 грн., а разом - 27 500 грн. Додатково, державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 від 16.05.2024 року про стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 2575,74 грн. Таким чином, станом на 06.06.2024 року заявник має сплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 285 148 грн. 54 коп., крім того 10 % від суми боргу складає винагорода державного виконавця, а загалом - 313 075 грн.
На даний час виконавчий лист про стягнення грошової компенсації за транспортний засіб перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ляпіна Д.В., який в порядку здійснення виконавчих дій звернув стягнення на кошти на її рахунках, а також виніс постанови про арешт її майна та коштів. Представник ОСОБА_1 зверталась до виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на спеціальному рахунку, на який не може бути накладено арешт відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він призначений для перерахування стягнутих відділом ДВС грошових коштів - аліментів на утримання неповнолітнього сина. Однак, приватним виконавцем було відмовлено. Внаслідок цього вона опинилась у ситуації, за якої в разі надходження грошових коштів в якості аліментів на утримання дитини, вони будуть автоматично списуватись в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_3 , що буде мати наслідком порушення інтересів дитини.
Крім того, заявник зазначає про те, що внаслідок воєнних дій вона в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , виїхала за межі території України та наразі проживає на території Грузії. З метою забезпечення належних умов проживання на території іншої країни, вона винаймає для себе та свого неповнолітнього сина квартиру в м. Тбілісі, вартістю 400 доларів США на місяць, що в перерахунку на національну валюту станом на 17.10.2024 року складає 16 600 грн. Окрім того, вона самостійно утримує спільного з ОСОБА_3 неповнолітнього сина. ОСОБА_3 не несе жодних додаткових витрат на утримання дитини, як-от: навчання, придбання канцелярії, підручників, обладнання для школи, спорту, обстеження у лікарів, канікулярне дозвілля, тощо.
Більше того, ОСОБА_3 є боржником по сплаті визначених судом аліментів на її користь, за період з жовтня 2020 року по 30.09.2024 року має заборгованість в розмірі 47 194 грн. 14 коп. Таким чином, неповнолітній ОСОБА_4 знаходиться на її повному утриманні. Її матеріальний стан є вкрай скрутним. Основним видом її діяльності до 24 лютого 2022 року було надання туристичних послуг. Після введення воєнного стану цей вид діяльності, як такий припинив своє існування. Крім того, транспортний засіб, який було поділено, продовжує бути в кредиті, який було взято саме на придбання транспортного засобу, грошова компенсація за який стягується з неї. Розмір її кредитних зобов'язань складає близько 37 000 грн.
Посилаючись на викладені обставини заявник зазначає, що знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі, що ускладнює виконання зазначених вище судових рішень, однак вона має намір виконати та сплатити заборгованість, тому просить суд розстрочити виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.03.2023 року та додаткового рішення від 06.04.2023 року № 754/15198/20 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя строком на 1 рік з моменту винесення ухвали, шляхом сплати щомісячними платежами у розмірі по 23 586 грн. 64 коп., протягом 12 місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення- відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву в повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував припинення діяльності заявника ТОВ «Маршал Тревел» через закриття туристичного ринку та воєнні дії, які вплинули на її фінансовий стан. Не взяв до уваги докази, а саме: лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, копію декларації ТОВ «Маршал Тревел» за три квартали 2024 року з квитанцією про прийняття податковим органом, копію наказу ТОВ «Маршал Тревел» №01/07-2022 від 01 липня 2022 року «Про зупинення діяльності та трудових договорів у зв'язку з воєнним станом», копію банківських виписок щодо руху коштів по рахунку ТОВ «Маршал Тревел» за період з 2022 по 2024 роки, дані органу державної статистики щодо впливу воєнного стану на туристичну галузь, чим проігнорував наявність форс-мажорних обставин у заявника, які підпадають під вимоги ч.2 ст. 435 ЦПК України про розстрочку рішень через істотне ускладнення їх виконання.
Крім того, суд не надав належної оцінки доказам важкого матеріального становища заявника, які прямо впливають на здатність виконання рішення суду; через недооцінку судом стягнень, не врахував порушення прав дитини, яка повністю залежить від доходів заявника; не взяв до уваги підтвердження боргу представником третьої особи (АТ «Укрсиббанк») за невиплачений транспортний засіб, за який повинна сплатити заявник; не врахував факт наявності заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 , яка складає 127 883 грн. 34 коп.
З урахуванням вищевказаного вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушеннями норм процесуального та матеріального права.
Додатково повідомляє, що судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції орієнтовно складають 10 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду - залишити без змін.
Вказує, що посилання заявника на наявність у стягувача заборгованості по аліментам, розгляд інших судових справ за участю сторін, наявність кредитних зобов'язань у відповідача перед АТ «УкрСиббанк» не дають підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду, оскільки ці доводи виходять за межі розгляду даної заяви, тому вважає, що суд правомірно постановив ухвалу з врахуванням часу, протягом якого триває виконавче провадження, суми сплаченою боржником за цей період та реальної можливості по сплаті боргу відповідачем.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду скасувати та задовольнити вимоги заяви.
Позивач ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду - залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, обґрунтовувала її тим, що станом на 06.06.2024 року вона має сплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 285 148,54 грн., окрім того 10 % від суми боргу складає винагорода державного виконавця, а загалом - 313 075 грн. Її представник ОСОБА_2 зверталась до виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на спеціальному рахунку, на який не може бути накладено арешт відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він призначений для перерахування стягнутих відділом ДВС грошових коштів - аліментів на утримання неповнолітнього сина. Однак, приватним виконавцем було відмовлено. Внаслідок цього вона опинилась у ситуації, за якої в разі надходження грошових коштів в якості аліментів на утримання дитини, вони будуть автоматично списуватись в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_3 , що буде мати наслідком порушення інтересів дитини.
Крім того, заявник зазначала про те, що внаслідок воєнних дій вона в інтересах свого неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , виїхала за межі території України та наразі проживає на території Грузії. З метою забезпечення належних умов проживання на території іншої країни, вона винаймає для себе та свого неповнолітнього сина квартиру в м. Тбілісі, вартістю 400 доларів США на місяць, що в перерахунку на національну валюту станом на 17.10.2024 року складає 16 600 грн. Окрім того, вона самостійно утримує спільного з ОСОБА_3 неповнолітнього сина. ОСОБА_3 не несе жодних додаткових витрат на утримання дитини. Більше того, ОСОБА_3 є боржником по сплаті визначених судом аліментів на її користь, за період з жовтня 2020 року по 30.09.2024 року має заборгованість в розмірі 47 194,14 грн. Таким чином, неповнолітній ОСОБА_4 знаходиться на її повному утриманні. Її матеріальний стан є вкрай скрутним. Основним видом її діяльності до 24 лютого 2022 року було надання туристичних послуг. Після введення воєнного стану цей вид діяльності як такий припинив своє існування. Крім того, транспортний засіб, який було поділено, продовжує бути в кредиті, який було взято саме на придбання транспортного засобу, грошова компенсація за який стягується з неї. Розмір її кредитних зобов'язань складає близько 37 000 грн.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказував, що посилання заявника в обґрунтування неможливості виконання судового рішення через скрутне матеріальне становище на те, що ТОВ «Маршал Тревел», засновником (учасником) якого є заявник, призупинило свою діяльність, внаслідок чого відсутній прибуток, судом відхиляється, оскільки відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, тощо, з часу набрання рішенням законної сили і по день розгляду даної заяви, заявник не надала, а тому нею не доведено, що вона не має жодних джерел доходів.
Також, посилання на необхідність утримання дитини, значні витрати на проживання у Грузії, наявність у стягувача заборгованості по аліментам, розгляд інших судових справ за участю сторін, а також наявність кредитних зобов'язань на суму 32 409,77 грн. підстав для задоволення заяви також не дають з огляду на наведені судом норми законодавства, а дослідження питання щодо розміру заборгованості, яка оспорюється стягувачем, чи неправомірних, на думку заявника, дій приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунки боржника виходить за межі розгляду даної заяви та підлягають вирішенню в окремому порядку, як і питання щодо кредитної заборгованості перед АТ «УкрСиббанк».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).
Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.
Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 наголошено, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у справі № 754/15198/20 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 частку в розмірі 37,16 % у спільній сумісній власності на транспортний засіб «KIA SPORTAGE», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який зареєстровано на ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 257 573 грн. 80 коп. у рахунок грошової компенсації вартості 37,16 % частини транспортного засобу «KIA SPORTAGE», 2016 року випуску.
Припинено право власності ОСОБА_3 на 37,16 % частки транспортного засобу «KIA SPORTAGE», державний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 з дня отримання ОСОБА_3 грошової компенсації.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2575 грн. 74 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.04.2023 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року вказані судові рішення залишено без змін.
16.05.2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 257 573 грн. 80 коп. в рахунок компенсації вартості транспортного засобу та виконавчого збору в розмірі 25 757 грн. 38 коп., а разом - 283 331 грн. 18 коп. Того ж дня накладено арешт на грошові кошти боржника в розмірі 283 600 грн. 18 коп. згідно з постановою про арешт коштів в рамках виконавчого провадження (т. 4, а.с. 6-12).
Згідно інформації про виконавче провадження № 76186792 від 21.10.2024 року виконавчий лист від 13.05.2024 року у справі № 754/15198/20 про стягнення грошової компенсації за транспортний засіб перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В., який в порядку здійснення виконавчих дій звернув стягнення на кошти на рахунках ОСОБА_1 у сумі 255 464 грн. 57 коп., а також виніс постанови про арешт її майна та коштів (т. 4, а.с.35-37).
Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 30.09.2024 року № 7/7, згідно виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва № 754/13083/20 від 07.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості по аліментам станом на 30.09.2024 року становить 47 149 грн. 14 коп. (т. 4, а.с. 17-18).
Згідно п.п 1.2 та 3.2 Договору найму укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 04 січня 2024 року у м. Тбілісі, наймодавець зобов'язується передати в тимчасове користування наймачу квартиру. У період цього договору наймач виплачує наймодавцю плату за найм за користування «предметом договору» в місяць 400 доларів США за курсом обміну валюти, встановленим Національним банком на день платежу (т. 4, а.с. 19-27).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 28-34).
Між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» було укладено договір застави траспортного засобу від 24 жовтня 2016 року № 93540263000, згідно з яким заставодавець передав в заставу рухоме майно- транспортний засіб марки КІА, модель Sportage, 2016 роуку випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що є предметом застави за договором (т. 4, а.с. 107-108).
Відповідно до довідки АТ «Укрсиббанк» від 06 листопада 2024 року № 59-1-09/31/139 кредитна заборгованість ОСОБА_1 станом на 06 листопада 2024 року становить 32 409 грн. 77 коп. (т. 4, а.с. 100-102).
Відповідно до наказу ТОВ «Маршал Тревел» від 01 липня 2022 року № 01/07-22, товариство припинило діяльність та трудові відносини у зв'язку з воєнним станом (т. 4, а.с. 113).
Таким чином дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв'язку з яким слід би було розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність його розстрочення. Виходячи із наданих стороною боржника доказів, матеріальне становище боржника не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував припинення діяльності ТОВ «Маршал Тревел», засновником якого вона є, через закриття туристичного ринку та воєнні дії, які вплинули на її фінансовий стан та не взяв до уваги докази, а саме: лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, копію декларації ТОВ «Маршал Тревел» за три квартали 2024 року з квитанцією про прийняття податковим органом, копію наказу ТОВ «Маршал Тревел» №01/07-2022 від 01 липня 2022 року «Про зупинення діяльності та трудових договорів у зв'язку з воєнним станом», копію банківських виписок щодо руху коштів по рахунку ТОВ «Маршал Тревел» за період з 2022 по 2024 роки, колегія суддів відхиляє та погоджується з оцінкою зазначених доказів, наданих судом першої інстанції.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з кінця березня 2022 року і на даний час на території м.Києва не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в області є стабільною. Крім того, з наданих копій паспортів заявника та дитини вбачається, що майже два роки з грудня 2022 року вони перебувають на території Грузії, де перебували і на момент ухвалення судового рішення у справі № 754/15198/20 та набрання ним законної сили. Відтак, зазначені обставини не можуть бути враховані.
Крім того, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, тощо, з часу набрання рішенням законної сили і по день розгляду даної заяви, заявник не надала, а тому нею не доведено, що вона не має жодних джерел доходів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані заявником докази не є достатніми для розстрочення виконання рішення суду першої інстанції, оскільки не свідчать про виняткові випадки, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його неможливим.
Надані відповідачем докази не свідчать про її дійсний майновий стан, оскільки надані до суду докази не можуть однозначно свідчити про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, не підтверджують дійсний майновий стан відповідача.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не враховано, що ОСОБА_1 здійснила сплату боргу в сумі 4375 грн. 55 коп., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у заяві про розстрочення виконання рішення від 10 листопада 2024 року заявник просила розстрочити виконання судового рішення шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі по 23 586 грн. 64 коп., відтак сплата боржником суми в розмірі 4375 грн. 55 коп. за період з часу відкриття виконавчого провадження ( травень 2024 року) по листопад 2024 року не може свідчити про реальні наміри боржника сплатити заборгованість за рішенням суду у визначений нею спосіб, оскільки у такому випадку боржник вже мала здійснити кілька платежів по 23 586 грн.
З таких самих підстав апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що заявлене нею розстрочення виконання рішення щомісячними платежами у розмірі 23 586 грн. 64 коп. не порушує права позивача, оскільки забезпечує поступове виконання боргових зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги боржника про те, що негайне виконання рішення вплине на права дитини, оскільки за обставин несплати ОСОБА_3 аліментів, вона сама утримує дитину, утримання якої залежить повністю від доходів заявника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення не було допущено до негайного виконання в розумінні ст. 430 ЦПК України, виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 16 травня 2024 року, тоді як судове рішення набуло законної сили 27 вересня 2023 року.
Крім того, доводи заявника про відсутність у неї доходів суперечать вимогам її заяви про розстрочення виконання рішення шляхом сплати 12 щомісячних платежів у розмірі по 23 586 грн. 64 коп., тоді як достовірних даних про розмір своїх доходів та їх джерело боржник не надала.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає безпідставними, адже вони спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в ухвалі суду першої інстанції.
За змістом ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу заявника необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.