Справа: № 2-а-206/07 Головуючий у 1-й інстанції: Пізняхівський С.М.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
"03" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Губської О.А. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, комунально-комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест»Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2007 року в задовольнити позовні вимоги.
ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів та їх представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з закриттям провадження у справі з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що справа за позовом ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління житлового забезпечення виконавчого Київської міської державної адміністрації про відмову в оформленні свідоцтва про право власності; про зобов'язання оформити свідоцтво про право власності на квартиру; зобов'язання зареєструвати свідоцтво про право власності на квартиру є адміністративною.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи з наступного.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 3 КАС України).
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України).
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За правилами ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У даному випадку спір стосується реалізації права на житло, а також права власності на нерухомість, тобто по своїй суті є саме житловим. У вказаному спорі відсутній елемент публічності, а обраний спосіб захисту не є таким, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є лише цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі,
Зобов'язання вчинити дії щодо здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно - в будь-якому випадку призводять до порушення такого права, а тому ніяким чином наявні спірні правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а саме квартиру. Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не враховано одну дуже важливу обставину -підвідомчість спору, а тому є неправильними всі процесуальні дії, вчинені судом по даній справі: прийняття позову, відкриття провадження, постановлення рішення по суті заявлених вимог.
За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тому і оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неналежністю даного позову до справи адміністративної юрисдикції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2007 року скасувати та закрити провадження у справі.
Роз'яснити ОСОБА_6, що він має право звернутися з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.А. Губська
Суддя Г.В. Земляна