Справа: № 2а-249/10 Головуючий у 1-й інстанції: Харечко Л.К.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"03" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Губської О.А. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю апелянта, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до старшого інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ при ВДАІ УМВС України у Чернігівській області Трейтяка Андрія Володимировича про визнання нечинною постанови про адміністративне правопорушення, -
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки правила дорожнього-руху є обов'язковими для виконання всіма водіями, а відповідач діяв в межах, наданих йому повноважень, то позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2010 року позивач, керуючи автомобілем Фольксваген д.н. НОМЕР_1 на перехресті просп. Миру та вул. Борисенка м. Чернігова зупинився для надання переваги в русі транспортному засобу на заборонений сигнал світлофору, за світлофором при відсутності дорожньої розмітки, порушивши правила проїзду перехресть.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Так, згідно п. 16.3. ПДР України, у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до вимог п. 8.10. ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Колегія суддів вважає встановленим, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення та постановою по справі про адміністративне правопорушення.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказував на те, що позивач дійсно порушив вимоги ПДР, а тому оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства та підстав для її скасування колегія суддів не вбачається.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 квітня 2010 року -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.А. Губська
Суддя Г.В. Земляна