Справа: № 2а-8540/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"03" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Губської О.А. та Земляної Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до народного депутата України Каплієнка Володимира Володимировича про встановлення адміністративного факту виходу народного депутата зі складу депутатської фракції, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив встановити адміністративний факт виходу народного депутата України Каплієнка В. В. обраного до Верховної Ради України шостого скликання від виборчого блоку політичних партій - «Блок Юлії Тимошенко», із складу депутатської фракції «Блок Юлії Тимошенко»у Верховній Раді України шостого скликання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2010 року відмолено у відкритті провадження.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відкриття провадження у даній справі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 199, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи ухвалу від 04 червня 2010 року про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ч. 1 ст. 109 КАС України, так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки народний депутат України не наділений владними повноваженнями, не здійснює і управлінські функції та не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України, а тому не може бути відповідачем відповідно до цього Кодексу за даним позовом.
Суд першої інстанції зазначив, що правовий статус народних депутатів України та обсяг їх повноважень визначений Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України».
Порядок роботи Верховної Ради України, їх органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій, коаліції депутатських у Верховній Раді України, порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, їх засідань, формування державних органів, законодавча процедура, процедура розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, а порядок здійснення контролюючих функцій Верховною Радою України врегульований також в Законі України Регламент Верховної Ради України»від 10 лютого 2010 року №1861 -VI.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що процедура вступу народного депутата України до складу депутатської фракції, виходу з такої фракції не є публічно-правовими відносинами в розумінні КАС України, вказані питання відносяться до внутрішньої діяльності Верховної Ради України, а тому не можуть бути предметом розгляду адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб'єкт владних повноважень»- це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно -правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, утому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Як вірно зазначив суд першої інстанції предметом даного спору є оскарження позивачем бездіяльності народного депутата України, яка полягала в неповідомленні в письмовій формі головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України про свій вихід з депутатської фракції, що визначено частиною третьою статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»від 10 лютого 2010 року №1861 -VI.
Так як з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги не стосуються встановлення несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, то дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, тобто компетенція адміністративних судів, встановлена ч. 1 ст. 17 КАС України на цей спір не поширюється.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2010 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.А. Губська
Суддя Г.В. Земляна