Справа: № 2а-3282/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
"07" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
Суддів: Хрімлі О.Г.
Коротких А.Ю.
при секретарі Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Контрольно -ревізійного управління в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Контрольно -ревізійного управління в м. Києві до Музею історико -архітектурної пам»ятки «Київська фортеця», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Музею історико -архітектурної пам»ятки «Київська фортеця про зобов'язання вчинити певні дії, а саме стягнути з відповідача суму незаконно витрачених бюджетних коштів у розмірі 32, 00 тис. грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Контрольно -ревізійне управління в Чернігівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктами 1 та 7 ст. 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 квітня 2007 року позивачем було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності та стану використання комунального майна в Музеї історико - архітектурної пам'ятки «Київська фортеця»за період з 01 січня 2004 року по 01 березня 2007 року, за результатами ревізії складено акт № 04-30/321 від 24 квітня 2007 року.
Так, перевіркою встановлено, що бухгалтерією музею в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року відповідно до наказів проведено нарахування та за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету здійснено виплату матеріальної допомоги та премій керівнику та заступникам керівника Музею в розмірі 26,98 тис. грн. без відповідного рішення Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації, чим порушено вимоги п. 3 наказу Міністерства культури і туризму України «Про упорядкування умов оплати праці працівників культури на основі єдиної тарифної сітки»від 18 жовтня 2005 року № 745.
Відповідно до п. 3 наказу Міністерства культури та туризму України «Про упорядкування умов оплати праці працівників культури на основі єдиної тарифної сітки»від 18 жовтня 2005 року № 745 - преміювання керівників установ, закладів та організацій культури, їх заступників, установлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Відповідач підпорядкований Головному управлінню культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
Однак, під час ревізії встановлено, що за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2007 року в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про оплату праці», п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 3 наказу Міністерства культури та туризму України «Про упорядкування умов оплати праці працівників культури на основі єдиної тарифної сітки»від 18 жовтня 2005 року № 745 проведено нарахування та виплачено за рахунок коштів місцевого бюджету матеріальну допомогу та премії керівнику та заступникам керівника Музею без відповідного рішення Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської місткої ради (КМДА). Вказане порушення підтверджується листом Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської місткої ради від 23 серпня 2007 року № 016-09/3271, яким повідомлено, що ними не погоджувалися премії директору та його заступникам.
З матеріалів справи вбачається, що Музей історико -архітектурної пам»ятки «Київська фортеця»не був своєчасно ознайомлений з наказом Міністерства культури та туризму України «Про упорядкування умов оплати праці працівників культури на основі єдиної тарифної сітки»від 18 жовтня 2005 року № 745. Даний наказ був доведений до відома відповідача лише 14 вересня 2006 року.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях відповідача відсутні вищезазначені порушення зазначені в акті КРУ.
Як вбачається з матеріалів справи, ревізією встановлено, що бухгалтерією Музею в порушення вимог п. п. 1.1, 1.10 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 - проведено відшкодування витрат на відрядження з перевищенням днів на відрядження, визначених наказом по Музею, що призвело до збитків загального фонду місцевого бюджету в серпні 2004 року на суму 0,43 тис. грн.
Згідно оскаржуваної постанови, розпорядчий документ про продовження терміну відрядження був виданий після повернення директора з відрядження через недбалість працівника, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зволікання з оформлення вказаного документу мало місце виключно через недбалість працівника відповідача. Таким чином кошти виплачені за відрядження з 01 липня 2004 року по 07 липня 2004 року не можна вважати витраченими незаконно.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що встановлені в акті ревізії порушення не підтверджуються матеріалами справи, а тому позов Контрольно ревізійного управління в м. Києві не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 28 квітня 2010 року про відмову в задоволенні позову ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову -без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Контрольно -ревізійного управління в м. Києві -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 грудня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 13 грудня 2010 року.