Справа: № А18/325-07 Головуючий у 1-й інстанції: Кошик А.Ю.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
"02" грудня 2010 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенко Я. М., Умнової О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Хліб»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання недійсним податкових повідомлень рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання недійсним податкових повідомлень рішень.
Постановою Господарського суду Київської області від 28.08.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позову.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду слід скасувати з таких підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової документальної перевірки з питань включення до податкового кредиту по податку на додану вартість за березень та квітень 2004 року сум податку на додану вартість, а також включення до складу валових витрат придбання товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД»за період з 01.01.2004 року по 30.06.2004 року про, що було складено акт № 1026/231/24885032.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00015323001/0911 та № 00015323001/0912. Податковим повідомленням-рішенням № 00015323001/0911 позивачу зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну вартість 15 005 грн., в тому числі за березень 2004 року в сумі 2 865 грн., за квітень 2004 року в сумі 12 140 грн., а також визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15 000, 05 грн., та штрафні санкції в сумі 7502, 50 грн. Податковим повідомленням рішенням № 00015323001/0912 знято з коригованих валових витрат отриману сировину за I півріччя 2004 року в сумі 18 756 грн., та визначено податкове зобов'язання на прибуток в сумі 18 756 грн., та штрафні санкції в сумі 9 378 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Тобто законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Таким чином право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не факту існування зобов'язань по сплаті такого податку в ціні товару.
Відповідно до п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»7.2.1. платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України 23.06.1997 року за № 233/2037.
Відповідно до п. 2 порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована, як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5 порядку заповнення податкової накладної податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Як вбачається у господарських операція на стороні постачальника діяла особа, яка не могла мати законних повноважень на здійснення цих операцій та підписувати документи податкової звітності, так як відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ в Обухівському районі Київської області правомірно було винесено податкові повідомлення рішення, оскільки позивачем порушено пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач посилається на те, що отримання права на податковий кредит достатньо здійснення першої з подій: дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Однак, не підтверджено включення податкової накладної до складу податкових зобов'язань ТОВ «Бізнес-Партнер ЛТД»вказує про несплату податку до бюджету.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні вимог позивача - слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 12, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Хліб»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання недійсним податкових повідомлень рішень -задовольнити.
Постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 року -скасувати та постановити нову.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Хліб»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання недійсним податкових повідомлень рішень відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 06 грудня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. В. Умнова
Повний текст постанови виготовлено 06.12.2010 року.