Справа: № 2-а-3578/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"08" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бєлової Л.В., Мельничука В.П.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2010 року у справі за позовом Жмеринського транспортного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 700,00 грн., -
Жмеринський транспортний прокурор Вінницької області звернувся з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2010 року Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Вінницькій області була проведена перевірка транспортного засобу марки «DAEWOO lanos»номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 щодо правомірності додержання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. При цьому було виявлено порушення законодавства, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», зокрема, відсутня ліцензійна картка. За результатами перевірки складено акт № 168348 від 02.04.2010 року, від підписання якого відповідач відмовився.
В подальшому на підставі акта перевірки та за результатом розгляду вищезазначеної справи постановою начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області №088652 від 19.04.2010 року до суб'єкта господарювання ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в сумі 1 700,00 грн. Вказаний штраф у добровільному порядку відповідачем не сплачено, постанову не оскаржено, що стало підставою прокурору для звернення до суду.
Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення позову. Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
В ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт»зазначено, що одним із завдань Головавтотрансінспекції є державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Згідно з п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах (ст. 5 ЗУ «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Дана стаття визначає певний перелік документів для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, а саме: для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України; для автомобільного самозайнятого перевізника-ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку у податковому органі як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2 від 23.01.2001 року.
Постановою до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1 700,00 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення вимог ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність ліцензійної картки під час експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі.
Ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачає відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Копію постанови Територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області було направлено ОСОБА_2 супровідним листом 02-3/1711 від 21.04.2010 року. У встановлені законодавцем строки відповідачем постанову не оскаржено, а отже вона є чинною та підлягає виконанню.
Проте ОСОБА_2 не погоджується зі стягненням штрафу, посилаючись на те, що легковий автомобіль «DAEWOO lanos»йому не належить.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного:
ОСОБА_2 згідно із довіреністю НОМЕР_3 від 12.06.2009 року надано право використовувати автомобіль «DAEWOO lanos»номерний знак НОМЕР_1 за його цільовим призначенням, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, заяви, дублікат реєстраційного документу в разі його втрати, вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.
З приписів норм ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт автомобільних перевізників, слідує, що суб'єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, а не власник транспортного засобу.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2010 року.