Справа: № 2а-4957/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянський В.В.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"08" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бєлової Л.В., Мельничука В.П.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року у справі за їх позовом до заступника начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяни Олександрівни про скасування постанови, -
Військова частина А2622 звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до заступника начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяни Олександрівни про скасування постанови від 10.09.2010 року про накладення штрафу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, військова частина А2622 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Чернігівський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.
Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2010 року Деснянським відділом Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-а-152/07, виданого 24.02.2010 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання військовою частиною А 2622 провести перерахунок грошового забезпечення і виплатити на користь ОСОБА_3 за період з 01.12.2001 року по 01.12.2006 року належне їй грошове забезпечення з урахуванням доплат, надбавок, премії, матеріальної допомоги.
Військова частина А 2622 звернулись з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2010 року. Ухвалою суду від 23.06.2010 року позов залишено без розгляду через пропущення строку звернення до суду.
10.09.2010 року заступником начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції при примусовому виконанні Шило Т.О. винесена постанова про накладення штрафу за невиконанні без поважних причин у встановлені строки рішення суду у розмірі 340,00 грн.
Вважаючи такі дії заступника начальника Шило Т.О. неправомірними, військова частина А2622 звернулась до суду з відповідним позовом, в задоволенні якого було відмовлено.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
У відповідності до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону (ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно із ч. 6 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження»якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Також зазначеним вище Законом передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не було виконано постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-а-152/07.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у позові.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги військової частини А2622 -відмовити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2010 року.