Справа: № 2а-5185/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"08" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бєлової Л.В., Мельничука В.П.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року у справі за їх позовом до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про скасування рішення, -
Позичав звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про скасування рішення від 30 вересня 2010 року № 642 про нарахування штрафу та пені за несвоєчасну сплату внесків за липень 2010 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Чернігівський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.
Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова з 30 січня 1991 року за № 0801 і знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
30 вересня 2010 року УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова прийнято рішення № 642 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 11964,30 грн. та нарахування пені в розмірі 717,85 грн.
Вказане рішення направлено на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією зі зворотнім повідомленням та отримано ним 02 жовтня 2010 року, що підтверджується відміткою про вручення.
Вважаючи, що дане рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства позивач звернувся з позовом до суду.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон) платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Статтею 17 вказаного Закону, передбачено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (стаття 18 Закону).
Відповідно до пункту 6 статті 18 Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Крім того, частиною 1 статті 20 Закону визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
У відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, яким для відповідача є календарний місяць. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, відповідно до частини 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені, та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону органи Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, застосовують до страхувальників фінансові санкції у вигляді штрафу залежно від строку затримки платежу в розмірі 1%-5% або 32% своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Вищезазначене свідчить, що відповідачем правомірно винесено рішення по відношенню до відповідача, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у позові.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту -відмовити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2010 року.