Справа: № 2а-3810/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"02" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Шостака О.О., Троян Н.М.;
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року у справі за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5 011,40 грн., -
В квітні 2009 року Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в порядку ст. 60 КАС України звернувся в інтересах держави в особі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5 011,40 грн., в якому просив:
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_2, суму податкової заборгованості на користь місцевого бюджету по земельному податку у розмірі 5 011,40 грн. (р/р № 33215813700011, код платежу 13050300) - земельний податок з фізичних осіб та орендна плата за землю у розмірі 5 011,40 грн. (р/р № 33213815700011, код платежу 13050500) - орендна плата з фізичних осіб, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУДК у м. Києві, МФО 820019) (а.с. 2-4).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року позов повністю задоволено, а саме: стягнено з фізичної особи ОСОБА_2 суму податкової заборгованості на користь місцевого бюджету по земельному податку у розмірі 5 011,40 грн. р/р 33215813700011, код платежу 13050300 земельний податок з фізичних осіб та орендна плата за землю, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувач ГУДК у м. Києві, МФО 820019 (а.с. 97-99).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач по справі - ОСОБА_2 подав заяву про апеляційне оскарження судового рішення (а.с. 100) та - апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 року по справі № 2а-3810/09/2670 та ухвалити нове рішення, яким в позові заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5 011,40 гривень відмовити, мотивуючи тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були порушені норми процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права (а.с. 105-111).
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 15 Закону України «Про плату за землю», власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання нараховане відповідачем, не було сплачене у встановлені строки, в судовому чи адміністративному порядку не оскаржувалось, а тому таке зобов'язання визнається судом першої інстанції податковим боргом.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку відповідача за результатами, якої складено акт № 423/17-03 від 09.11.2007 р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності внесення до бюджету плати за землю за період з 01.09.2007 р. по 31.12.2008 р.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийнято та надіслано податкові повідомлення-рішення № 1622/17-03 від 09.11.2007 р. та № 1623/17-03 від 09.11.2007 р.
У зв'язку з несплатою заборгованості, відповідачу направлена перша податкова вимога № 1/136 від 26.08.2008 р. (а.с. 6).
Враховуючи неможливість вручення другої податкової вимоги, позивачем було складено акт № 3210 від 18.11.2008 р. про неможливість вручення (а.с. 7), а податкову вимогу розміщено на дошці податкових оголошень 18.10.2008 р.
Відповідачем не сплачено зазначену суму, отже позивач надіслав другу податкову вимогу № 2/287 від 19.12.2008 р., на суму 5 011, 40 грн. (а.с. 68).
Колегія суддів відмічає, що згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України, використання землі в Україні є платним.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власник землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Приписами ст. 4 Закону України «Про плату за землю»передбачено що, розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно п. 1.3 ст. 1 вказаного Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пп. п.п. 5.2.1 та 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Слід відмітити, що відповідно до пп. пп. «а», «б»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Крім того, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Як вбачається, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не сплачено зазначену суму, отже за ним обліковується заборгованість по сплаті податку на землю у розмірі 5 011, 40 грн.
Крім того, як вбачається, позивачем було вжито всіх передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходів з погашення податкового боргу відповідача.
З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що Окружний адміністративний суд м. Києва правомірно стягнув з фізичної особи ОСОБА_2 суму податкової заборгованості на користь місцевого бюджету по земельному податку у розмірі 5 011,40 грн. р/р 33215813700011, код платежу 13050300 земельний податок з фізичних осіб та орендна плата за землю, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувач ГУДК у м. Києві, МФО 820019.
З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції, вивчивши матеріали, що містяться в справі, дійшла висновку, що судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно встановлені обставини справи, досліджені та оцінені всі докази, які містяться в матеріалах справи, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: О.О. Шостак
Н.М. Троян