12 січня 2026 рокуСправа №160/21409/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відповідь та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 р. № 12/4771 про відмову у наданні ОСОБА_1 , статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби та видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , надати, ОСОБА_1 , дружині загиблого ОСОБА_2 , статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби, та видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на праве користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про отримання посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця" який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до Постанови КМУ №379 від 28.05.1993. Проте позивачем було отримано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 р. № 12/4771 з відмовою в отримані посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця" який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до Постанови КМУ №379 від 28.05.1993, з підстав того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчиненого ним кримінального правопорушення. Позивач вважає, що має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, а відмова відповідача в його отриманні є протиправною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025р. прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст.262 ч.5 "Ухвала про відкриття спрощеного провадження" (без повідомлення сторін) від 28.07.25 №160/21409/25 було надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_3 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 30.07.2025 14:58.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1).
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача до суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові письмові докази, а саме: відзив на позовну заяву, з урахуванням строку для надання відповіді на відзив. Зупинено провадження в адміністративній справі №160/21409/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, до отримання від відповідача витребуваних доказів та/або відзиву на позовну заяву.
Згідно поштового повідомлення №0610280020934, ухвалу суду від 16.09.2025 року отримано відповідачем 19.09.2025 року.
Станом на 12.01.2026 року відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року стягнуто з начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 у дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі одно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 (нуль) коп.
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно повідомлення про смерть ВЧ НОМЕР_1 від 15.03.2023р., направленого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника, ВЧ НОМЕР_1 просить сповістити дружину: ОСОБА_1 про те, що її чоловік: командир відділення інженерної техніки інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , 1985 р.н. призваний на військову службу за призовом по мобілізації 25.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у н.п. Олексієво-Дружківка, Донецької області, внаслідок ДТП. Решта обставин з'ясовується.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.03.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно Листа КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР від 21.04.2023 №1301, проведено судово-медичну експертизу трупа за фактом смерті гр. ОСОБА_2 , висновок експерта №2363 від 16.03.2022, смерть наступила від сумісної травми тіла. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.
Згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.08.2023 №15924 "Про результати службового розслідування", ... смерть військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" сталася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання ним обов'язків військової служби, не пов'язана з захистом Батьківщини, Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності та не пов'язана з участю в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.
Згідно копії Витягу із наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 18.08.2023 №230-рс, виключено зі списків ЗСУ у зв'язку із смертю (загибеллю) солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 колишнього командира автомобільного відділення взводу забезпечення роти забезпечення батальйону матеріального забезпечення з 16.03.2023р.
Згідно Витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 05.04.2025 №2025-0405-0945, травма солдата ОСОБА_2 :“Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована (15.03.2023) внаслідок не уточненого дорожнього нещасного випадку. Сумісна тупа травма тіла. Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. Шок», яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.03.2023 серія НОМЕР_2 , виданим Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), лікарським свідоцтвом про смерть від 16.03.2023 № 2363, виданим комунальним закладом “Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2023 № 625, військово-обліковою та медичною документацією - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Постанову ВЛК про причинний зв'язок травми та причини смерті за протоколом засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 04.01.2024 № 8 - відмінити.
Листом від 01.05.2025 №5086/20-2025 Слідчого управління ГУ Національної поліції в Донецькій області розглянуто запит ОСОБА_1 та повідомлено зокрема наступне.
"За результатами розгляду інформуємо, що старшим слідчим в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_4 за вказаним фактом проводилось досудове розслідування у кримінальному, провадженні №12023050000000159 від 15.03.2023 розпочатому за ч. 1 ст. 286 КК України. 10.08.2023 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та цього ж дня обвинувальний акт відносно останнього направлено для розгляду до Дружківського міського суду Донецької області (під час судового розгляду справу закрито у зв'язку зі смертю обвинуваченого). Одночасно інформуємо, що згідно висновку судово-медичної експертній від 16.04.2023 № 2363, проведеної у КЗОЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз», при судово-токсикологічному дослідженні крові з трупу ОСОБА_2 будь-яких ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння не виявлено. Крім того, під час досудового розслідування ознак, які б вказували на навмисне спричинення собі ОСОБА_2 тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства, не встановлено."
Листом від 21.07.2025 року №12/4771 ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби у Порядку, встановленого КМУ від 28.05.1993 №379 та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за чоловіка солдата ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_5 помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в зоні військових дій від сумісної тупої травми тіла та повідомлено наступне.
Видача посвідчень члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби здійснюється з чітким дотриманням норм Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 року № 1366, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі по тексту Порядок).
В пункті 2 статі 3 Закону зазначено: «дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів/які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів) проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи с наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Як слідує з документів, наданих Вами до заяви від 22.05.2025 року, а саме лист Головного управління Національної Поліції України в Донецькій області, в якому 10.08.2023 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та направлено стосовно нього обвинувальний акт до Дружківського міського суду. Так як, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчиненого ним кримінального правопорушення, то відповідно, дія Закону на Вас не поширюється і видати посвідчення, зазначене вище, немає законних підстав.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).
Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 1 Постанови №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.
Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.
Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:
витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).
За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
У заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім'ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв'язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
У спірному випадку відповідачем не ставиться під сумнів те, що позивач є членом сім'ї померлого військовослужбовця.
Разом з тим, відмовляючи у видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідач вказує на те, що як слідує з документів, наданих до заяви від 22.05.2025 року, а саме лист Головного управління Національної Поліції України в Донецькій області, в якому 10.08.2023 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та направлено стосовно нього обвинувальний акт до Дружківського міського суду. Так як, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчиненого ним кримінального правопорушення, то відповідно, дія Закону на заявника не поширюється і видати посвідчення, зазначене вище, немає законних підстав.
Згідно із абзацом дев'ятим підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022, приписи статей 1,3,8,62 Конституції України у їх взаємозв'язку вказують на позитивний обов'язок держави забезпечувати дотримання презумпції невинуватості особи на всіх стадіях кримінального провадження та після його завершення аж до спростування такої презумпції в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку. Це, зокрема, означає, що особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, після закриття стосовно неї кримінального провадження з будь-яких підстав має сприймати вся публічна влада як таку, що не вчиняла кримінального правопорушення, поводження з нею має відповідати такому сприйняттю та не спричиняти жодного явного осуду чи натяку на нього, не формувати негативного сприйняття суспільством такої особи, не підривати її репутації тощо.
Витягом із наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 18.08.2023 №230-рс, командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2023 року №15924 "Про результати службового розслідування" встановлено, що смерть солдата ОСОБА_2 настала в результаті дорожньо-транспортної пригоди 15.03.02023 року і пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби.
За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження №12023050000000159 від 15.03.2023 року.
Згідно листа від 01.05.2025 №5086/20-2025 Слідчого управління ГУ Національної поліції в Донецькій області, 10.08.2023 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та цього ж дня обвинувальний акт відносно останнього направлено для розгляду до Дружківського міського суду Донецької області (під час судового розгляду справу закрито у зв'язку зі смертю обвинуваченого).
Також судом встановлено, що згідно висновку судово-медичної експертній від 16.04.2023 № 2363, проведеної у КЗОЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз», при судово-токсикологічному дослідженні крові з трупу ОСОБА_2 будь-яких ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння не виявлено.
Крім того, під час досудового розслідування ознак, які б вказували на навмисне спричинення собі ОСОБА_2 тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства, не встановлено.
Аналізуючи доводи відповідача, суд робить висновок, що останнім не доведений факт смерті військовослужбовця наслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення. Таких доказів також не здобуто судом в ході розгляду даної адміністративної справи.
З аналізу викладених вище норм слідує, що, в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому, Порядок не має розширеного тлумачення підстав, як для видання так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
За встановленими обставинами, смерть солдата ОСОБА_2 є такою, що настала під час проходження військової служби військовослужбовця.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби та видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення є протиправною, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати, ОСОБА_1 , статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби, та видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на праве користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо видачі посвідчення є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Завдання ж адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Також перевірці в межах компетенції відповідача підлягають обставини передбачені пунктом 4 Порядку №379 (посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Водночас, відповідно до статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто суд може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, для повного захисту прав позивачів, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця відповідно до Постанови №379, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ч.3 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 викладену в листі від 21.07.2025 №12/4771 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби та видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2025 року про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" №379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова